6.3 Геодезична мережа 2 класу

Геодезична мережа 2 класу (далі – ГМ-2) є вихідною геодезичною основою для побудови геодезичної мережі 3 класу, геодезичних мереж згущення  та геодезичних мереж спеціального призначення.

Пункти ГМ-2 розміщуються на відстані 8-12 км один від одного, а на території міських населених пунктів, великих промислових об’єктів – 5-8 км, їх положення визначається, як правило, відносними методами супутникових геодезичних спостережень, а також традиційними лінійно-кутовими методами: тріангуляції, трилатерації та полігонометричних ходів.

Вихідними пунктами для визначення координат пунктів ГМ-2 є пункти ГМ-1 та УПМ ГНСС. Група пунктів ГМ-2, що визначаються, повинна мати зв’язок не менш ніж з трьома пунктами ГМ-1 або УПМ ГНСС.

Основні вимоги до побудови геодезичної мережі 2 класу наведено у табл. 1.

Таблиця 1

Параметри	Метод побудови
мережі	GPS	Лінійно-кутові методи
Довжина сторони, км
- найбільша	12	12
- найменша	5	5
Кількість сторін в ході не більше	6	6
Середня квадратична похибка визначення положення пунктів, м	0.04-0.05	0.04-0.05
Середня квадратична похибка вимірювання кутів не більше, сек	-	1.0”
Найбільша нев’язка трикутника, сек	-	4.0”
Кутова нев’язка ходу, сек	-	2n
Відносна похибка вимірювання сторони не менше, ms/s	1:300000	1:300000
Середня квадратична похибка вимірювання сторони не більше, м	0.04	0.04

 

Нормальні висоти пунктів ГМ-2 визначаються геометричним або GPS/нівелюванням. GPS/нівелювання виконується відносними методами супутникової геодезії з врахуванням висот квазігеоїда, отриманих із супутникових геодезичних спостережень з урахуванням гравіметричних даних, які забезпечують середню квадратичну похибку взаємного положення пунктів за висотою не більше 0,05 метра.

У гірській і важкодоступній місцевості нормальні висоти можуть визначатись тригонометричним нівелюванням або GPS/нівелюванням. У цьому випадку середня квадратична похибка визначення взаємного положення суміжних пунктів за висотою не повинна перевищувати 0,10 м.

На всіх нових пунктах ГМ-2 встановлюються по два супутники пунктів (СП) з центрами на відстані від 500 до 1000 м (на забудованій та закритій місцевості – не менше 250 м) обов’язково із забезпеченням видимості (земля – земля) між пунктом мережі та супутником пункту.

Середня квадратична похибка визначення відстані між СП і пунктом мережі не повинна перевищувати 0,05 метра. Середня квадратична похибка визначення дирекційних напрямків на СП не повинна перевищувати 5״.