Основні положення побудови Державної геодезичної мережі України

 

1 Загальні положення

Основні положення побудови Державної геодезичної мережі України (далі - Основні положення) встановлюють загальні вимоги та принципи побудови Державної геодезичної мережі України (далі - ДГМ) і моніторингу її пунктів.

Ці Основні положення передбачають побудову ДГМ із застосуванням сучасних глобальних навігаційних супутникових систем (далі - ГНСС), строгих математичних методів оброблення даних та інформаційних технологій, а також допускають використання традиційних геодезичних методів.

Вимоги цих Основних положень є обов’язковими для використання у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності усіма державними органами і суб’єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності й підпорядкування.

 

2 Терміни та визначення

У цих Основних положеннях терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність" та встановлених Держспоживстандартом, а також у такому значенні:

адміністратор банку геодезичних даних – суб’єкт, що у встановленому порядку уповноважений виконувати функції із формування та ведення банку геодезичних даних, використання та розповсюдження геодезичної інформації;

аномалія висоти (висота квазігеоїда) – різниця між значенням геодезичної та нормальної висот у певній точці фізичної поверхні Землі;

геодезична висота Н – висота точки фізичної поверхні Землі над поверхнею відлікового еліпсоїда, відрахована по нормалі до його поверхні;

геодезична мережа згущення – пункти геодезичних мереж 4 класу та 1, 2 розрядів, що будуються для згущення ДГМ;

геодезична інформація – інформація про пункти ДГМ, яка включає опис їх центрів, місцезнаходження, значень координат, висот і вимірів, якими вони зв’язані з суміжними пунктами;

гравіметрична мережа – геодезична мережа, на пунктах якої визначено значення прискорення у вільному повітрі;

моніторинг геодезичних пунктів – система спостереження за станом схоронності геодезичних пунктів з метою аналізу стійкості просторового положення їх у часі для встановлення можливості використання їх як геодезичної основи;

квазігеоїд – умовна поверхня, яку отримують відкладанням по нормалі аномалій висоти від поверхні відлікового еліпсоїда;

нівелірна мережа – геодезична мережа, нормальні висоти пунктів якої над рівнем моря визначені геометричним нівелюванням;

нівелірний репер – геодезичний знак, що закріплює пункт нівелірної мережі та є  носієм нормальної системи висот;

нормальна висота H^γ – висота точки фізичної поверхні Землі над поверхнею квазігеоїда, відрахована по нормалі до еліпсоїда. На рівні океану нормальна висота дорівнює нулю;

супутник пункту – пункт, що закріплює на місцевості напрям та віддаль з геодезичного пункту.

 

3 Побудова та розвиток дгм

3.1 Державна геодезична мережа України – це мережа геодезичних пунктів, рівномірно розміщених на території держави, що забезпечує поширення координат, висот та прискорення вільного падіння і є вихідною для створення інших мереж.

ДГМ закріплена на місцевості геодезичними, гравіметричними пунктами та нівелірними реперами, що забезпечують схоронність і стійкість у плані й по висоті протягом тривалого часу, положення яких визначено в установлених системах координат і висот.

Типи центрів геодезичних, гравіметричних пунктів та нівелірних реперів вибираються з урахуванням фізико-географічних умов району робіт, глибини промерзання ґрунтів, гідрогеологічного режиму та інших особливостей місцевості.

3.2 ДГМ призначена для вирішення загальнодержавних, оборонних, науково-дослідних та інших завдань:

розповсюдження єдиної державної  системи координат і висот на всю територію держави;

поширення єдиної системи гравіметричних вимірювань на території держави;

вивчення фігури і гравітаційного поля Землі та їх змін у часі;

дослідження геодинамічних явищ та сучасних вертикальних рухів земної поверхні;

вивчення зон деформацій земної поверхні для уточнення карт загального та локального сейсмічного районування;

дослідження рухів полюсів та нерівномірності обертання Землі;

геодезичного забезпечення картографування території країни, у тому числі акваторій морів та внутрішніх водойм;

геодезичного забезпечення виконання кадастрових зйомок та ведення державних кадастрів;

забезпечення функціонування національної інфраструктури геопросторових даних;

геодезичного забезпечення вивчення природних ресурсів та моніторингу навколишнього середовища;

постачання вихідних геодезичних даних для засобів наземної, морської та аерокосмічної навігації;

метрологічного забезпечення високоточних технічних засобів визначення місцеположення та орієнтування.

3.3 Побудову та підтримку в належному стані ДГМ забезпечує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з топографо-геодезичної і картографічної діяльності у взаємодії з Міністерством оборони України шляхом здійснення комплексу наукових, виробничих, матеріально-технічних та фінансових заходів відповідно до нормативно-технічної документації в сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

3.4 Науково-технічний та виробничий цикли побудови ДГМ складається з таких основних видів робіт:

проектування мережі;

рекогностування і побудова пунктів;

вимірювання елементів мережі;

математичне оброблення результатів вимірювань;

складання каталогів пунктів ДГМ;

ведення банку геодезичних даних;

моніторинг ДГМ.

3.5 Проектування геодезичних мереж виконують з урахуванням усіх раніше виконаних робіт.

Місця побудови геодезичних пунктів обираються так, щоб забезпечувалось тривале і надійне збереження та стійкість їх центрів у плані й за висотою і щоб їх було зручно використовувати в практичній діяльності.

3.6 Середня щільність ДГМ має бути не менше одного пункту на 30 км². Подальше збільшення щільності пунктів ДГМ обґрунтовується розрахунками, виходячи з конкретних завдань топографо-геодезичного забезпечення території.

Для геодезичного забезпечення топографічної зйомки встановлюються такі норми щільності пунктів та реперів ДГМ:

для знімань у масштабі 1:25 000 та 1:10 000 – 1 пункт на 30 км²  і 1 репер на трапецію масштабу 1:10 000;

для знімань у масштабі 1: 5 000  – 1 пункт на 20-30 км² і 1 репер на 10-15 км²;

для знімань у масштабі 1: 2 000 і більше – 1 пункт на 5-15 км² та 1 репер на 5-7 км².

Для топографічної та кадастрової зйомки в масштабі 1:2 000 і більше на доповнення до пунктів ДГМ визначаються пункти геодезичних мереж згущення та знімальних геодезичних мереж.

У разі використання супутникових геодезичних методів для визначення пунктів знімальних мереж можливе обґрунтоване зменшення щільності пунктів ДГМ.

3.7 Розвиток ДГМ здійснюється з метою приведення існуючої мережі до однорідної за точністю і достатньої за щільністю пунктів та  виконується на тих ділянках, де на основі обстеження пунктів і результатів математичного оброблення мереж встановлено, що:

точність раніше виконаних спостережень або вирівняних елементів мережі нижча, ніж це передбачено цими Основними положеннями;

центри геодезичних пунктів втрачені або щільність пунктів геодезичної мережі недостатня для даної території;

величини деформації земної поверхні внаслідок дії сейсмотектонічних і техногенних явищ перевищують точність визначення пунктів мережі.

3.8 Розвиток геодезичних мереж у районах землетрусів з магнітудою п’ять балів і більше здійснюється в найкоротші терміни. У вугільних басейнах і в районах інтенсивного добування руд, газу, нафти й інших підземних робіт потреба в модернізації ДГМ обґрунтовується маркшейдерськими даними.

3.9 Подальша побудова та моніторинг ДГМ здійснюються на основі розвитку мережі постійно діючих станцій спостережень глобальних навігаційних супутникових систем з використанням супутникових геодезичних спостережень.

3.10 ДГМ є надбанням України і перебуває під охороною держави.