6.2.2.1. Відходи

Гранично допустима кількість відходів на території підприємства - це така їх кількість, яку можна розташувати у природному середовищі за умови, що виділення шкідливих речовин у повітря не перевищить 0,3 ГДК цих речовин, встановлених для повітря робочої зони, тобто не більше 0,3 ГДК_РЗ. Вміст отруйних сполук у відходах визначає клас їх небезпеки. При розрахунках враховують летальну дозу (ЛД₅₀), розчинність та леткість токсичного компоненту. При цьому повинно виконуватися правило

. (3)

Під контролем санітарних служб повинні перебувати не тільки збір, але і транспортування, місця складування і переробки шкідливих відходів (включаючи осади станцій очистки стічних вод).

6.2.3. Нормування якості атмосферного повітря

Під якістю атмосферного повітря розуміється ступінь відповідності атмосферних умов потребам людей або інших живих організмів.

Нормування якості атмосферного повітря це діяльність щодо встановлення нормативів гранично допустимих впливів людини на атмосферу. Під впливом розуміється антропогенна діяльність, пов'язана з реалізацією економічних, рекреаційних, культурних інтересів людини, що вносить фізичні, хімічні, біологічні зміни в атмосферу.

Всі нормативи якості атмосферного повітря підрозділяються на три групи: санітарно-гігієнічні, екологічні і допоміжні.

Основним нормативом якості повітря є гранично допустима концентрація (ГДК) - максимальна концентрація домішок в атмосфері, віднесена до певного часу осереднення, що при періодичному впливі або протягом всього життя людини не спричиняє шкідливої дії, включаючи віддалені наслідки, і на навколишнє середовище в цілому (Держстандарт 17.2.1.04-77). Величини ГДК приводяться в мг речовини на 1 м³ повітря (мг/м³).

Для кожної шкідливої речовини у атмосферному повітрі встановлюють два нормативи: ГДК у повітрі робочої зони (ГДКрз) та ГДК в атмосферному повітрі найближчого населеного пункту (ГДКап).

ГДКрз - це концентрація, яка при роботі не більше 41 години на тиждень протягом усього робочого стажу не може викликати захворювань у працюючих та їх дітей.

ГДКап - це гранична концентрація, яка протягом усього життя людини не повинна на неї негативно впливати, включаючи віддалені наслідки на оточуюче середовище в цілому.

Необхідність такого роздільного нормування визначається тим, що на підприємстві протягом робочого дня працюють практично здорові люди, а в населених пунктах цілодобово перебувають не тільки дорослі, але і діти, літні й хворі люди, вагітні і жінки що годують, і ін. Тому ГДКрз > ГДКап.

За ступенем впливу на організм людини ці ж ГДК у повітрі населених місць у свою чергу діляться на дві підгрупи: максимально разові і середньодобові. Концентрація шкідливих речовин у повітрі населених місць не повинна перевищувати максимально разових. Середньодобові використаються тільки у випадках, коли максимально разові не визначені.

При проектуванні або будівництві підприємств у районах, де повітря вже забруднене, необхідно викиди підприємств нормувати з урахуванням присутніх домішок, тобто фонової концентрації (С_ф). Якщо в атмосферному повітрі присутні викиди декількох речовин, то сума відношення концентрацій забруднюючих речовин до їх ГДК не повинна перевищувати одиницю

(4)

Вплив забруднюючих речовин на людину, наземні екосистеми, рослини нерівноцінний.

Держстандарт поділяє шкідливі речовини на чотири класи:

1 - надзвичайно небезпечні;

2 – високошкідливі;

3 - помірно небезпечні;

4 – малошкідливі.

Деякі речовини мають ефект сумації та ефект потенціювання.

Потенціювання — взаємне посилення впливу двох або більшої кількості агентів навколишнього середовища, при якому сумарний ефект їх взаємного впливу перевищує суму ефектів, що виникають при ізольованій дії кожного з цих агентів зокрема.

Речовини, для котрих не визначені ГДК населених місць, оцінюються за орієнтовними безпечними рівнями впливу ОБРВ. Для того, щоб визначити стан забруднення повітря декількома речовинами, що діють одночасно, часто використовують комплексний показник — індекс забруднення атмосфери (ІЗА). Для його розрахунку, нормовані на відповідні значення ГДК, середні концентрації домішок за допомогою розрахунків приводять до концентрації двоокису сірки. Показник ІЗА вказує, у скільки разів сумарний рівень забрудненості атмосфери кількома речовинами перевищує ГДК двоокису сірки.

На характер поширення шкідливих речовин в атмосфері та на величину зон забруднення впливають метеорологічні умови, рельєф місцевості, наявність лісів, водоймищ, гір тощо. На забрудненість міст та населених пунктів впливає їх планування та озеленення.

На додаток до кількісних показників використовують якісні критерії.