Точність міжособистісної перцепції.
Це питання пов'язане з рішенням більш загальної теоретико-
методологічної проблеми: що взагалі означає «точність» сприйняття
соціальних об'єктів. При сприйнятті фізичних об'єктів ми можемо перевірити
точність сприйняття, зіставивши його результати з об'єктивною фіксацією,
виміром деяких якостей і властивостей об’єкта. У випадку пізнання іншої
людини враження, яке одержав про нього сприймаючий суб’єкт ні з чим
зіставити, тому що відсутні методики прямої реєстрації численних якостей
особистості іншої людини. Звичайно, визначену допомогу можуть у даному
випадку зробити різні особистісні тести, але, по-перше, не існує тестів для
виявлення і виміру всіх характеристик людини (отже, зіставлення якщо і
можливо, те тільки по тим характеристикам, для яких існують тести); по-
друге, як це уже відзначалося, тести не можна розглядати як єдиний
інструмент дослідження особистості, оскільки їм властиві ті чи інші
обмеження.
Обмеженість тестів, зв'язана як з обмеженим репертуаром характеристик,
що заміряться, так і з їх загальними пізнавальними можливостями, породжена
тим, що в них фіксується і виміряється те, що задано експериментатором, а
не те, що є «насправді». Тому всяке зіставлення, яке можна зробити подібним
чином, є завжди зіставлення з даними деякого третього обличчя, що у свою
чергу є результати чийогось пізнання іншої людини. Аналогічна проблема
виникає й у тому випадку, коли використовується метод експертних оцінок. Як
експертів вибираються люди, що добре знають тієї людини, що виступає
об'єктом сприйняття. Їхнього судження про нього («експертні оцінки»)
зіставляються з даними суб'єкта сприйняття. У порівнянні з тестами
експертні оцінки мають важливу перевагу: тут ми маємо справу з критерієм,
що практично не лімітує вибір параметрів міжособистісного сприйняття, як це
має місце у випадку застосування тестів. Ці експертні оцінки відіграють
роль того зовнішнього критерію, що являє собою «об'єктивні дані». Але й у
цьому випадку ми власне кажучи маємо знову два ряди суб'єктивних суджень:
суб'єкта сприйняття й експерта (який теж виступає суб'єктом сприйняття, і,
виходить, його судження аж ніяк не виключають елемента оцінки).
Проте і тести, і експертні оцінки у визначених випадках приймаються як
зовнішній критерій, хоча їхнє застосування не знімає основних труднощів. Ці
труднощі — відсутність можливості перевірити точність сприйняття іншої
людини шляхом прямого зіставлення з даними об'єктивних методик — змушують
шукати інші підходи до самого розуміння проблеми і шляхам її рішення.
Один з таких шляхів — осмислення всієї сукупності «перешкод», що
коштують на шляху міжособистісної перцепції. До таким «перешкод» можуть
бути віднесені всі розглянуті нами механізми, ефекти, що виникають у цьому
процесі. Звичайно, знання того факту, що враження про людину
категоризуються в основному на основі минулого чи досвіду що при формуванні
їх діє ефект первинності, непрямим образом допомагає у встановленні
неточності міжособистісного сприйняття. Однак знання цих механізмів може
лише вказати на факт такої неточності, але не допомагає у визначенні міри
її.
Те ж відноситься і до іншого ряду засобів, а саме — до більш пильного
вивчення перцептивних здібностей суб'єкта сприйняття. У цьому випадку можна
установити (і зробити це досить точно), яке співвідношення характеристик
сприймаючого й об'єкта сприйняття. В експериментах по міжособистісній
перцепції встановлюються чотири групи факторів: а) перемінні, за допомогою
яких суб'єкт сприйняття описує самого себе; б) раніше знайомих
особистостей; в) відносини між собою й об'єктом сприйняття, нарешті г)
ситуаційний контекст, у якому здійснюється процес міжособистісної
перцепції. Співвіднісши між собою ці чотири групи факторів, можна принаймні
визначити, у яку сторону властиво зміститися сприйняттю в кожному
конкретному випадку. Важливим фактором підвищення точності сприйняття іншої
людини є одержання від неї зворотнього зв'язку, що допомагає відкоригувати
образ і сприяє більш точному прогнозу поведінки партнера по спілкуванню та
діяльності.
Досить давно в соціальній психології народилася приваблива ідея
відшукати засоби розвитку перцептивних здібностей різних людей. Цілий ряд
експериментів був поставлений для того, щоб виявити, чи має визначену
стабільність здатність окремих індивідів «читати» характеристики інших
людей. Ці експерименти не дали однозначної відповіді на питання: приблизно
в 50% випадків така стабільність була зафіксована, а в інших 50% випадків
її не удалося виявити. Такі ж суперечливі результати були отримані і
відносно того, чи можна навчити мистецтву більш точного сприйняття іншої
людини. Незважаючи на те що питання цей залишається дискусійним, ряд зусиль
проте починається.
Вони пов'язані з використанням для цих цілей соціально-психологічного
тренінгу. Поряд з тим що тренінг застосовується для навчання мистецтву
спілкування в цілому, його спеціальні прийоми орієнтовані на підвищення
перцептивної компетентності, тобто точності сприйняття. Програми тренінгу,
застосовувані в цьому випадку, дуже різноманітні. Самої простої і нечеканої
із них являється фіксування уваги осіб, для яких точність сприймання других
людей особливо значима, на такому простому факті, як надзвичайна
поширеність різних «ходячих уявленнь» щодо зв'язку фізичних характеристик
людини і її психологічних особливостей. Довільні уявлення про зв'язок
різних характеристик людини одержали назва «ілюзорних кореляцій». Ці
своєрідні «стереотипи» ґрунтуються не тільки на «життєвому» досвіді», але
часто на обривках знань, зведень про різні психологічні концепції, що мали
поширення в минулому (наприклад, ідей Кречмера про зв'язок типів
конституції людини з рисами його характеру, ідей фізіогноміки про
відповідність рис обличчя деяким психологічним характеристикам і т.д.).
Саме залучення уваги до цих обставин має дуже велике значення, оскільки
звичайно мало хто усвідомлює тім, наскільки ці фактори ускладнюють процес
міжособистісного сприйняття. А.А. Бодалев одержав у цьому відношенні дуже
цікаві дані: з 72 опитаних ним людей щодо того, як вони сприймають зовнішні
риси інших людей, 9 відповіли, що квадратне підборіддя — ознака сильної
волі, 17 — що велике чоло — ознака розуму, 3 ототожнюють жорстке волосся із
непокірливим характером, 16 — повноту з добродушністю, для двох товсті губи
— символ сексуальності, для п'яти малий ріст — свідчення владності, для
однієї людини близько посаджені друг до друга ока означають запальність, а
для п'яти інших краса — ознака дурості. Ніякий тренінг повною мірою не
зможе зняти ці життєві узагальнення, однак він може хоча б спантеличити
людини в питанні про «безумовність» його судження з приводу інших людей.
Інший прийом, застосовуваний, зокрема, у відео тренінгу, полягає в
тому, щоб навчити бачити себе з боку, зіставивши представлення про себе з
тим, як тебе сприймають інші. Особливе значення при цьому має набір понять,
категорій, за допомогою яких даються самим суб'єктом і іншими людьми його
опису. Це зближення власних і чужих представлень про себе також деякою
мірою служить підвищенню точності сприйняття. Однак у цьому зв'язку встає
принципово важливе питання щодо того, у яких групах їсти зміст займатися
тренінгом. Великий досвід організації цієї роботи показав, що навички,
придбані в спеціальних групах тренінгу, не обов'язково утримуються потім у
реальних ситуаціях взаємодії. Тому особливо доцільним є тренінг на точність
сприйняття в реальних групах, об’єктивною діяльністю. Г.Гібш і М. Форверг у
свій час звернули увагу на той факт, що наприклад, близькість власних і
чужих уявлень про одну людину значніше в довго існуючих групах, пов'язаних
єдиною системою діяльності. Однак питання про тім, чи сприяє підвищенню
точності сприйняття тривале спілкування з людиною, задане спільною
діяльністю, не можна вважати цілком вирішеним. Ряд експериментальних
досліджень показує, що в міру існування тривалого контакту виникаюча
упередженість до об'єкта сприйняття, навпроти, служить джерелом різного
роду перекручувань образа сприйманого. Дослідження цього приватного роду перекручувань образа сприйманого. Дослідження цього приватного питання, що відноситься до характеристики спілкування, демонструє необхідність подальшого його дослідження в контексті конкретних груп і
конкретної діяльності цих груп.