Тема 23. Філософські проблеми творчості

1. Творчість як філософська категорія.

2. Структура і рівні творчого процесу

3. Специфіка науково-технічної творчості.

Розглядати перше питання "Творчість як філософська категорія", студентові належить, почавши з визначення поняття "творчість".

Творчість - це такий вид людської діяльності, наслідком якої є створення нових, які раніше не існували, цінностей. Вона знаходить своє втілення в перетворенні і класифікації інформації відповідно до мети, задумів, психологічних установок суб'єкта, у формуванні понять, проектів І іншого роду теоретичних об'єктів, використовуваних для пояснення і перетворення світу.

Відіграючи ключову роль у системі сучасного філософського знання, категорія творчості характеризує активно-діяльну позицію суб'єкта в його ставленні до природи і суспільства. Будучи включеною в структуру філософського знання, вона істотно впливає на сучасний стиль філософського мислення, дозволяє теоретично обґрунтувати практично-перетворюючий внесок суб'єкта у формовану ним картину світу.

Завдяки своїй творчій активності свідомість визначає напрямок історичного пронесу, його ціннісний зміст. Усі соціально значимі духовні цінності, що наповняють значенням Історію, є результатом творчої активності розуму видатних особистостей.

Особливу значимість ця активність здобуває в специфічній області буття - техносфері Під нею розуміються ті області на Землі і за її межами, куди проникають технічні засоби, а також зміни в біосфері, внесені виробничою діяльністю людей. Стосовно до техносфери вихідним, організуючим началом творчості є новаторська інженерна думка, предметною формою якої виступає світ техніки. Як відзначав американський соціолог П.Сорокін, машини, перш ніж отримати "матеріальне" буття, повинні вже мати "логічно-психічне" існування в думці винахідника.

Разом з тим студентові слід знати, що до середини 90-х років XX ст. ідея творчості нерідко підмінювалася теорією відображення, що зводила роль свідомості до "відображення"', "копіювання", "фотографування" об'єктивного світу.

При вивченні другого питання "Структура і рівні творчого процесу" студентові треба зрозуміти, що творчість має як об'єктивні, так і суб'єктивні основи.

Об'єктивна основа творчості міститься в соціальних потребах, культурному, науковому і технічному прогресі. Ними ж визначаються і методи вирішення соціально значимих проблем. Однак всі об'єктивні фактори, перш ніж реалізуватися в продуктах творчого акта, повинні пройти через свідомість суб'єкта творчості.

Суб'єкт творчості - це поняття, що характеризує автора новацій. У залежності від рівня протікання творчих процесів ним може виступати особистість, творчий колектив, суспільство.

У свою чергу, об'єкт творчості не може бути визначений на основі тільки природних характеристик. Включений у систему перетвореної природи, об'єкт значною мірою визначається активністю суб'єкта, цілями, що він переслідує, і способом діяльності. Іншими словами те, що називається об'єктом творчості, інтегрує у своєму змісті як первинно природні, так і технологічно перетворені елементи.

Творчий процес не може протікати у відриві від інформації, що ззовні надходить, без розуміння й оцінки ситуації, об'єктивно обумовлених цілей і методів вирішення задачі. Однак цієї інформації недостатньо для проявів творчості. Необхідні також пізнавальні і вирішальні програми. Вони, включаючи в себе творчу уяву. інтуїцію, евристику (метода, що сприяють пошукові оригінального вирішення), повинні мати великий набір внутрішніх доль, здатністю відтворювати власну розмаїтість, проекти перетворення дійсності.

У структурному відношення творчість містить дві протилежні і разом з тим взаємозалежні сторони: відображення об'єктів і їхню зміну у відповідності з деяким ідеалом. Так, науково-технічна творчість обкреслена рамками техносфери, що поєднує частину природи (матеріали, енергоносії), включену до технологічної діяльності. У той же час техносфера одержує свою якісну визначеність завдяки суб'єктивному факторові, що визначає спрямованість, цінність і гуманізацію перетворення природи.

У зв'язку з діяльністю лодини - творця виникає проблема оригінальності і корисності новацій. Далеко не всі соціальні проекти і технічні вирішення є оптимально правильними, вдрисяими для людства. У сучасних умовах часте йде нещадні експлуатація природи. Звідси - матеріалом й енерговнтратні технології, нераціональне використання землі, її надр, водних ресурсів і повітряного середовища, усього життя на планеті, включаючи і саму людину. І все це на основі творчо розроблених, хоча й однобічних, проектів.

У результаті техносфера, як область глобальної творчої діяльності людини, постає внутрішньо суперечливою, що охоплює як виправлену, поліпшену первісну природу, так І природу деградуючу, з наростаючим безладдям і виснаженням ресурсів.

Усвідомлення того факту, що творчість може бути спрямована як на благо, так І на шкоду людині, привело до виникнення нового рої ділу знання - техноетики. Остання бачить пріоритетну цінність технічної, творчості в морально-гуманістичному качаті - нешкідливості і корисності для людей, екологічній чистоті, позитивних соціальних наслідках він впровадженню в практику її результатів.

Творчість як особлива область пізнававьно-конструктивноі діяльності людини містить у собі такі елементи: розпізнавання проблеми; її формулювання; вибір оптимального методу її вирішення; методологію пошуку; стиль мислення; морально-ціннісяі орієнтації й організаційні, вольові якості, що впливають на результативність новаторської діяльності.

Здатність бачити проблему далеко не завжди припускає уміння коректно сформулювати її, а тим більше - знайти най коротший і ощадливий шлях до її вирішення. Саме тому тут особливого значення набуває принцип діалогу, що найбільш повно реалізується в умовах колективне! творчості.

Вирішення задач у процесі творчості припускає використання як алгоритмі» (системи обчислень виробленої за строго певними правилами), так і неформалізованих евристичних методів. Останні виявляються на кожному з основних етапів творчого процесу розпізнавання елементів задачі - постановка проблеми - вибір оптимального методу вирішення.

При вивченні процесу творчості студентові необхідно знати, що в цьому процесі важливу роль відіграє інноваційна, перед творча активність суб'єкта - просторова уява, почуття гармонії ‘, краси.

Для тою щоб визначити понижу об'єкта творчості, необхідно врахувати ступінь зміни промірами (методів, алгоритмів), на основі яках проходило вирішення задачі. Творча новизна може бути зведена або до зміни структури вирішальної програми, або до введення нового об'єкта, якого не було в колишніх умовах задачі. Перше буде означати відкриття принципово нової технології ця нового методу вирішення даного класу задач, друге - винахід твого технічного пристосування чи механізму, або ж істотне поліпшення старого.

Високій рівень творчості може характеризуватися одночасною зміною вирішальної програми і введенням нових елементів у пропоновану задачу.

Студентові треба мати на увазі, що таке розмежування творчого процесу за критерієм новизни й оригінальності вирішення задачі є важливим з погляду оцінки виробничої доцільності і пріоритетності отриманого результату Воно може бути покладене в основу класифікаційної характеристики діяльності як окремого творчого працівника, так дослідницького колективу.

При розгляді третього питання "Специфіка науково-технічної творчості" слід пам'ятати, що творчість виявляється в різник областях суспільного буття: культури, мистецтва, політики ,техніки.

Особливим видом творчості є науково-технічна творчість. У залежності від характеру перетворення вихідної інформації її можна розділити на наступні підвиди: установлення наукових фактів, відкриття нових об'єктів, що існували до того, як вони буди відкриті;

2) приведення фактів науки в логічну систему - узагальнення й абстрагування, тлумачення, висування гіпотез, розробка теорій, формулювання принципів, законів;

3) техніко - конструктивні рішення, винаходи, новації в технології чи організації виробництва. У свою чергу, науково-технічну творчість передбачає;

а) об'єктивні умови зародження І розвитку творчої думки;

б) суб'єктивні умови творчості, наявність психологічної установки. власне новаторського мислення;

в) експериментальну чи виробничу реалізацію творчого задуму.

Під об'єктивними основами наукове-технічна творчості варто розуміти сукупність зовнішніх обставин і засобів, що забезпечують той чи інший рівень свобода у творенні нового. Вони розділяються на задачі (проблеми), обкреслені законами природі, властивостями матеріалів, технологією, потребами розвитку суспільного виробництва, І методи вирішення, погоджені з властивостями об'єкта творчості (технічні нормативи, наукові принципі, дані експериментальних досліджень).

Постановка задачі (проблеми) і сукупність методів Е вирішення складають вихідну репродуктивну, тобто відтворюючу, частину всякого наукового відкриття чи розробки нової технології.

Студентові варто звернути увагу на розходження, що існують між реально здійсненними задачами і задачами, що не можуть бути здійснені – псевдо проблемами, що суперечать заковам природи і суспільства. Як приклад останніх, можна назвати неантропійну екологію, вічний двигун, досягнення абсолютної соціальної рівності.

Найважливішою особливістю технічної творчості, є пошук оптимально ефективного вирішення урахуванням заданих критеріїв. До них відносяться, зокрема, надійність і якість продукції. зниження ресурсних витрат, безвідходність технології, екологічна чистота і безпека виробництва. На цьому етапі існує велика безліч проблем, що або взагалі не піддаються вирішенню, або ж можуть бути вирішені з невиправдано великими економічними витратами.

Практична реалізація с заключним етапом наукою-технічної творчості. Матеріалізація творчого задуму являє собою послідовний ряд його втілення в продуктах інженерно-конструкторської праці: вирішення задачі в наближеному вигляді - робоча схема - експериментальна моделі - спробний екземпляр - впровадження у виробництво.

Студентові необхідно знати, що науково-технічна творчість на етапі своєї реалізації тісно зростається з виробництвом. Зв'язок технічної творчості з виробництвом обумовлює ряд її особливостей, що відрізняють її від інших видів творчості. Це, по-перше, необхідність постійного врахування виробничих умов, що накладають реальні обмеження на творчу думку інженера-конструктора.

По-друге, винахідник часто виступає тут у ролі організатора виробництва, що висуває підвищені вимоги до його особистих якостей: громадянської позиції, організаторських здібностей, володіння навичками економічного мислення й екологічної культури, розуміння соціальних наслідків технічного нововведення, знання інженерної психології.

По-третє, оскільки впровадження технічного нововведення неможливо без деяких компромісі» з економічними показниками виробництва, у програму впровадження повинна включатися оцінка ступеня ризику за основними показниками виробництва. Маються на увазі такі факторе, як можлюе зниження обсягу виробленої продукції, ступінь надійності передбачуваної технологи, зміни в нормах техніки безпеки, психологічна непідготовленість працівників до сприйняття нових технічних ідей та інші небажані наслідки.