Тема 21. Філософія техніки

1. Предмет, специфіка і задачі філософії техніки.

2. Аналіз феномена техніки.

3. Етика техніки. Проблема професійної і соціальної

4. відповідальності інженерів.

Приступаючи до вивчення першого питання "Предмет, специфіка і задачі філософії техніки", студент повинний усвідомити, що філософія техніки, як самостійна галузь у сучасній філософії, виникла і стала оформлятися більше ста років тому в Німеччині (Е.Капп, Ф.Дессауер) і одночасно і Россії (П.Х.Енгельмейєр).

Термін "філософії техніки" увійшов у науковий обіг завдяки Е.Каппу, який вважав, що технічна діяльність людини як специфічний вид її активності, спрямований на природу, може і повинна бути піддана філософському аналізові. Він запропонував аналізувати технічну діяльність через принцип органопроекції (функціональна подоба природних органів праці людини і штучних - машинних "органів") і антропологічний принцип (у виготовлених технічних виробах людина зустрічається із самим собою).

Надалі цей термів не тільки дістав уточнення, але значно поглибилася його змістовна і значеннєва визначеність, тісно пов'язана з бурхливим розвитком техніки в XX - початку XXI століть. Техногенні катастрофи І ряд глобальних проблем підтвердили важливість і актуальність аналізу технічної діяльності І її результатів.

Сучасна філософія техніки є дисциплінарно оформленою системою концептуальних уявлень, що має власний предмет, набір методологічних програм аналізу і методів вивчення, інститушональнях форм свого існування у вигляді Союзів, Асоціацій, Комітетів, друкованих видань у різних країнах світу.

Студентові треба знати, що в даний момент філософія техніки зайнята дослідженням природи і сутності техніки, закономірностей її розвитку; замученості техніки в природні, соціальні і культурні процеси, її впливу на них. До традиційного кола проблем відносять; трактування феномена техніки, проблему співвідношення природного і штучного, а також антропологічні, естетичні й аксіологічні виміри технічної діяльності, специфіку технічної раціональності і її структуру.

На відміну від інших, суміжних з філософією техніки дисциплін, вона прагне зрозуміти техніку через притаманну їй технічну дію, технічне знання і технічну свідомість.

Технічна дія приводить до створення артефакту (лат.arte - штучно і factus - зроблений), тобто техніки у вигляді технічного пристрою. Технічне знання приведе до технічної дії і фіксації артефакту. Технічна свідомість виявляється як рефлексія (лат. гейехіо - відображення, міркування, дослідження акта пізнання) над технікою, технічного дією і технічним знанням у сучасному світі. Узяті у взаємозв'язку, ці три аспекти й становлять предметну - своєрідність філософії техніки,

У зв'язку з загадьно-планетарним характером розвитку техніка, основними задачами філософії техніки є: прояснення місця і ролі техніки, соціальної значимості технічної діяльності, визначення капрянку динаміки розвитку техносфери, оптимізації і регуляції техніко-технологічної практики за допомогою ціннісно-етичних

параметрів

Приступаючи до вивчення другого питання "Аналіз феномена техніки", студентові належать звернути увагу на особливості категоріального аналізу техніки.

У сучасному слововживанні термін "техніка" (гр. techne - мистецтво, майстерність) має широке і вузьке значення. Техніка в широкому значенні слова - це сукупність різних навичок, стійких зразків діяльності, особливого роду майстерність, що може виявлятися в будь-якому виді людської діяльності (техніка живопису чалючка. техніка гри на музичному інструменті, техніка програмування, техніка керівництва виробництвом, балетна техніка тощо). Техніка в більш вузькому значенні — це зроблені людиною інструменти, механізми і всіляке устаткування, що забезпечує процес матеріального виробництва й обслуговування духовних, • побутових і інших невиробничих потреб суспільства.

Техніку звичайно аналізують у трьох значеннєвих аспектах. У першому - техніка постає як специфічна діяльність. Як і будь-яка діяльність, технічна діяльність містить у собі "ціль", "засоби", "способи", "процедури", "відтворення", "кооперацію" (актів діяльності), "технологію" та ін. В другому - техніка розглядається як "продовження" природи, отже, вона реалізується у вигляді природних процесів, сил, енергій і законів природи, затребуваних людиною для своєї життєдіяльності. У третьому - техніка виявляє себе як феномен культури, отже, вона постає в знаково-символічній формі як ідея, міф, картина світу, цінність.

Разом з тим, техніка може бути розглянута в більш широкому контексті, а саме - як техносфера. До техносфери як відносно самостійної сфери життєдіяльності людей, входять такі компоненти:

- суб'єкт (індивід, соціальна група, людство) діяльності, шо постає у власному різноманітному суб'єктивному прояві;

- діяльність по створенню і використанню предметів техносвігу з властивим їй механізмом здійснення, тобто технологією (у вузькому значенні - як спосіб дії);

- результати діяльності (артефакти) як соціокультурні цінності;

- система відносин між суб'єктами, тобто система суспільних зв'язків і відносин, що виникають у цій сфері;

- система відносин між результатами цієї діяльності як штучно

створеним середовищем і природним світом.

Така структурно-компонентна розшифровка змісту поняття "техносфера" дозволяє усвідомити, що техносфера у своєму становленні виходить далеко за межі сукупності технічних засобів і споруд.

Отже, під техносферою розуміється історично обумовлена система відносин між людиною і природою, людиною і технікою (і її результатом), людиною і людиною на основі певного технічного світорозуміння, що свідомо формується, підтримується і вдосконалюється.

Студентові належить взяти до уваги той факт, що техносфера, будучи самостійною сферою, все ж тісно зв'язана з природною, політичною, господарською і соціальною сферами життя суспільства. Поява нової техніки - це не тільки підвищення продуктивності праці або її полегшення, але н більш глибоке усвідомлення закономірностей об'єктивної реальності. Вона знаменує собою новий підхід до предмета праці або зміну існуючих потреб. Перетворюючи природу, людина докорінно змінює і саму себе, своє мислення і духовний світ. Чим більше людина проникає: в таємниці буття, тим більше техніка виступає як фактор розвитку самої людини, реалізації її внутрішніх потенцій

Розглядаючи соціальну роль техніки, варто враховувати, що існує дві точки зору в її оцінці: техніцизм і гуманізм. Прихильники техніцизму вважають техніку невід'ємною стороною життя сучасного суспільства, з якою пов'язані позитивні зміни в його структурі І загальній динаміці соціальної системи.

А представники гуманістичної орієнтації виходять з того, що техніка, поряд з безсумнівним позитивним впливом на хід історичного процесу, тать у собі масу негативних тенденцій, небезпек, погроз, ризиків і невизначеностей. Так, стимулюючи зростання продуктивності праці, техніка породжує і збільшує такі соціальні проблеми, як безробіття й організація дозвілля. Житловий комфорт усі частіше обертається роз'єднаністю людей. Зростаюча автомобілізація населення, підвищуючи його мобільність, разом з тим викликає забруднення атмосфери, приводить до росту захворювань, згубо впливає на природу.

Критики зайвого оптимізму у позиції техніцизму при оцінці соціальної ролі техніки застерігають - людська техніка так само суперечлива, як сама людина.

Вивчаючи третє питання "Етика техніки. Проблема професійної і соціальної відповідальності інженерів", студентові потрібно орієнтуватися в розумінні того, що стійкий і динамічний зв'язок техніки з іншими сферами діяльності і практики (наукою, виробництвом, економікою, ідеологією, культурними традиціями і способом життя) породжує чимало проблем етичного характеру.

Завдяки технічному прогресові сучасна техніка розширила свої границі і в даний момент, крім загальних етичних проблем, до неї входять і прикладні етики, ядерна, екологічна, біомедична, технічна, комп'ютерна. У свою чергу, філософія техніки, що вивчає динаміку техносфери, фіксує проблеми, що виникають у зв'язку з технічною діяльністю людини, і пропонує варіанти їх вирішення.

Треба мати на увазі, що є такі прикладні знання і діяльність, які добуваються і використовуються інженерами, які підлягають внутрішній етичній і зовнішній юридичній регуляції. Інженерно-технічна діяльність може бути прямо підпорядкована владі або ж її регуляція може здійснюватися з опорою на етичні норми і принципи. Найважливішим моральним принцип см. якому підпорядковується діяльність сучасного інженера, є принцип відповідальності. У сучасній філософії техніки, стурбованої негативними техногенними й антропогенними навантаженнями на природу, стала усвідомлюватися необхідність залучення принципу відповідальності за техніко-техн о логічну діяльність. На думку сучасного німецького філософа АХунінта, ми не можемо більше перекладати відповідальність за майбутній світ на Бога або на внутрішню еволюцію природи.

За своєю суттю, технічна діяльність людини стала сьогодні частиною природного еволюційного процесу, а людина - його співучасником. Звідси зросла відповідальність людини І всього людства за долю буття.

Мова йде як про професійну, так і пре соціальну відповідальність, перш за все, про соціальну відповідальність фахівців технічного профілю. У своєму якісному наповненні професійна відповідальність припускає компетентне і сумлінне виконання покладених професійних обов'язків (перший професійний обов'язок інженера полягає в тому, щоб бути гарним інженером). А якщо говорити про соціальну відповідальність науково-технічних працівників І інженерів, то з очевидністю виникає проблема відповідальності за наслідки впровадження і використання результатів технічної діяльності.

Принцип відповідальності припускає так називаний новий категоричний імператив, сформульований Г.Йонасом: "Роби так, щоб наслідки твоєї діяльності не були руйнівними для майбутньої можливості життя на Землі". Окремими прикладами цього регулятивна є Кодекси інженерних співтовариств, прийняті в багатьох державах світу. Такі кодекси (електротехніків, машинобудівників, системотехніків, їнженерів-атомників і ін.) у свою структуру включають три типи норм: норми-обов'язки, норми-повинності, норми-обмеження творчої діяльності.

На сьогоднішній день у практиці інженерної діяльності фахівці зіштовхуються з найбільш апробованими, а саме - нормами-обов'язками. Як рекомендовані моральні ідеали, ці норми припускають можливість запобігання зла (смерть, біль, обмеження дій суб'єкта, утрата свободи, нанесення зримого збитку І т.п.). Самі моральні ідеали перегукуються з традиційними уявленнями про сенс і вищі цінності життя. Тому сучасна філософія техніки несе в собі стійку тенденцію до гуманізації технічної діяльності. Це виражається в тезі про необхідність збереження тілесної і духовної Ідентичності самої людини у техносфері, яка стрімко прогресує. На цю тенденцію вказали у своїх роботах Л.Мемфорд, Х.Ортега-і-Гассет, МХайдеггер, Ж.3ллюль, В.А.Кутирев, ХЛенк та інші.