Зображення рельєфу на топографічних картах

Рельєф земної поверхні – це сукупність всіх її просторових, об'ємних форм. Для зображення рельєфу на топографічних картах застосовують горизонталі, відмітки висот і умовні знаки.

Горизонталь – це лінія, що з’єднує точки з однаковими висотними відмітками

Абсолютні висоти деяких горизонталей підписані на карті; крім того, так вказані висоти (відмітки) ряду точок - вершин, сідловини, урізань води в річках та озерах і так далі.

Зображення рельєфу горизонталями дозволяє розпізнати по карті форми і елементи рельєфу, виявити їх взаємозв'язки, а також отримати ряд кількісних характеристик рельєфу. Малюнок горизонталей та їх взаємне розташування передають форми рельєфу.

На карті (плані) піднесеність або ввігнутість представлена системою замкнутих горизонталей. При цьому лінію падіння біля піднесеності або біля западини можна визначити за допомогою підпису висот горизонталей (основи цифр направлені у бік пониження схилу) або за допомогою бергштрихів - це короткі риски, що відходять від горизонталі по лінії падіння (мал. 8.1)

- зображення горизонталями горба (а) і котловини (б).

Зображення деяких форм рельєфу

1) Хребет (відріг, увал) зображується системою витягнутих, U-подібних горизонталей. Через точки, де горизонталі мають найбільшу кривизну (тобто найменший радіус), проводять лінію. Вона відокремлює схили протилежних напрямів - це вододільна лінія (мал. 8.2).

2) Лощину (долину, балку) змальовують системою горизонталей V-подібних, зовні схожих із зображенням хребта. Проте увігнуті форми рельєфу на місцевості зазвичай вже опуклі і тому на карті вони передаються більш зближеним пучком горизонталей. Лінія, що проходить в лощинах через точки їх найбільшої кривизни, є водозбірною лінією або тальвегом (мал. 8.2);

(8.2) - Зображення горизонталями хребта (а) і лощини (б)

3) Сідловиною називається ділянка місцевості, від якої в протилежні сторони відходять дві лощини і до якого з двох сторін підходять схили вершин (рис. 8.3);

4) Рівна (плоска) ділянка схилу зображається на карті системою паралельних прямих горизонталей, віддалених одна від одної на рівних відстанях (мал. 8.3);

5) Ділянки поверхні, близької до горизонтальної, на карті матимуть дуже розріджені горизонталі.

(8.3) - Зображення горизонталями сідловини (а) і схилу (б)

Висота перетину (h) – це вертикальна відстань між сусідніми січними поверхнями.

До уваги.

а) Висота основного перетину підписується на кожному аркуші карти під графічним масштабом. Згідно стандартам на карті масштабу 1:50 000 горизонталі проведені через 10 м, 1:25 000 - 5м; 1:100000 - 20 м; 10000 – 2,5м.

б) Горизонталі проведені суцільними тонкими коричневими лініями, кожна п'ята горизонталь потовщена.

Завдання 1. Самостійна робота з картою (1:100 000) у квадраті 34-76, висота перетину 20 м. Описати місцевість.

Дана місцевість горбкувата. Найбільша абсолютна висота 1692,8 м; найнижча абсолютна відмітка – 1442,8 м. Характерні форми рельєфу: пагорби, рівнина, протікає річка.

А) Відмітки трьох точок:

Н_А = 1400 + 20 = 1408.6 (м)

Н_В = 1420 + 20 = 1426.7 (м)

Н_С = 1480(м)

Б) Схили сторін:

і_АВ = (H_A – H_B)/d = = 464.1

і_ВС = (H_B – H_C)/d = = 2317.4

і_СА = (H_C – H_A)/d = = -4462.5

Завдання 2. Змалювати схематично горизонталями:

1. горб, відмітка вищої точки якого 184 м, відносна висота горба 24 м, масштаб 1:25000;

2. хребет з трьома вершинами, витягнутий із заходу на схід;

3. сідловину з відміткою перевалу 810 м, масштаб 1:100000.

4. хребет з двома вершинами, витягнутий з північного заходу на південний схід; у районі перевалу починаються дві річки, що стікають у різних напрямах.

Завдання 3. По зображенню рельєфу на малюнку визначити висоту перетину, масштаби карт, а також форми, характерні точки та лінії рельєфу