11.3. Статичні та динамічні ефекти інтеграції

Теорія митного союзу канадського економіста Джейкоба Вайнера (Jacob Viner) стверджує, що внаслідок створення митного союзу виникають два типи ефектів:

1. Статичні ефекти (static effects) - економічні наслідки, які проявляються негайно після створення митного союзу як його безпосередній результат.

2. Динамічні ефекти (dynamic effects) – економічні наслідки, які проявляються на пізніших стадіях функціонування митного союзу.

Основними статичними ефектами є ефект створення торгівлі та ефект відхилення торгівлі. Крім того до статичних ефектів можна віднести скорочення адміністративних витрат на утримання митних та прикордонних органів.

До динамічних ефектів можна віднести зростаючу конкуренцію між виробниками з різних країн, яка стримує зростання цін, стимулює зростання якості та впровадження нових технологій. Крім того, інтеграція переважно приводить до зростання обсягів іноземних інвестицій, що дозволяє третім країнам зберегти за собою певні сегменти об’єднаного ринку.

Ефект створення торгівлі (trade creation) – переорієнтація місцевих споживачів з менш ефективного внутрішнього джерела постачання товару на більш ефективне зовнішнє джерело (імпорт), яка стає можливою в результаті усунення імпортних мит в рамках митного союзу.

Ефект відхилення торгівлі (trade diversion) – переорієнтація місцевих споживачів з закупівлі товару в ефективнішого позаінтеграційного джерела поставки на менш ефективне внутрішньоінтеграційне джерело, яка відбувається в результаті усунення імпортних мит в рамках митного союзу.

11.4. Західноєвропейська інтеграція

1. На початку 50-х років створено Європейське об’єднання вугілля та сталі, Європейське співтовариство з атомної енергії та Європейське економічне співтовариство.

2. Етап зони вільної торгівлі (1958-1969 рр.) (6 країн – Бельгія, Німеччина, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція).

3. Етап митного союзу (1968-1976 рр.) (з 1 січня 1973 року приєдналися Великобританія, Данія, Ірландія).

4. 28 травня 1979 року – Греція.

5. 1 січня 1986 року – Іспанія і Португалія.

6. Етап спільного ринку (1987-1992 рр.).

7. Етап економічного союзу (1993 - до сьогодні).

8. 1 січня 1995 року – Австрія, Фінляндія, Швеція.

9. 1 січня 2004 року – Латвія, Литва, Естонія, Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, Кіпр, Мальта.

10. 1 січня 2007 року – Болгарія, Румунія.

Європейська Рада (European Council) – директивний орган ЄС, який збирається не періодичні засідання (не менше двох разів на рік) у складі голів держав і урядів країн – членів ЄС і голови Комісії ЄС.

Європейський інвестиційний банк (European Investment Bank) – головний інвестиційний інститут ЄС створений (у відповідності з Римським договором) за рахунок внесків країн ЄС в статутний капітал і мобілізації коштів на світовому ринку капіталів, що інвестуються в пріоритетні проекти в країнах ЄС.

Європейський парламент (European Parliament) – представницький і консультативний орган ЄС.

Європейський фонд орієнтації і гарантії сільського господарства (ФЕОГА) – здійснює єдине фінансування сільського господарства через бюджет ЄС.

Європейський фонд розвитку (European Development Fund) – надає фінанси для стабілізаційних фондів і венчурний капітал.

Єдина аграрна політика (common agriculture policy) – узгоджені дії країн ЄС по забезпеченню стабільності поставок сільськогосподарської продукції за стабільними цінами, збільшенню продуктивності сільського господарства, підтриманню життєвого рівня фермерів і їх сімей та підтриманню розумного рівня роздрібних цін.

Комісія ЄС (Commission of the EC) – наддержавний виконавчий орган ЄС.

Програми внутрішнього ринку ЄС (EC Internal Market Program) – діюча в період з 1985 до 1992 року програма створення спільного ринку товарів і послуг.

Рада міністрів ЄС (Council of the EC) – міжурядовий орган ЄС.

Суд ЄС (Court of Justice) – верховна судова інстанція ЄС, яка складається з 13 суддів, які призначаються на 6 років за взаємною згодою урядів країн ЄС.