37

ВСТУП 

Актуальність теми. Психологія управління, яка трансформована до ринкової економіки, є нині однією найактуальніших проблем. Саме після радянського режиму управління, перехід з національної економіки України на ринкові засади, обумовлює, необхідність докорінного реформування системи управління, та її підходів, а тому суттєво зростає значення теорії і практики менеджменту, а також, застосування сучасних форм управління, які дозволяють підвищити ефективність діяльності підприємства, а отже і психологічного стану працівників, що напряму залежить на економічний стан підприємства. 

Українською мовою вже написано багато книг по психології дошкільного віку, або по психології молодших класів, і практично дуже мало про психологію дорослих, тим паче про промислову психологію. В той час, як західні психологи стверджують, тільки за рахунок соціально-психологічних факторів можна підняти продуктивність праці на 60–70%. Так як же можна ігнорувати такі резерви, одночасно закликаючи до підвищення продуктивності праці для швидкої інтеграції України у Європейську общину. 

Щоб люди відчули смак до роботи, зацікавились нею, недостатньо їх стимулювати матеріально, потрібно турбуватися про них. В умовах надскладного виробництва і стрімкого зростання потреб у кваліфікованій праці турбота про людину стає рентабельною навіть з позиції власника.

Тема роботи. «Психологія менеджменту». 

Мета роботи. Розкрити теоретичні аспекти психології в менеджменті та здійснити аналіз психологічними особливостями в управлінні турагентства «Меридіан» 

Дана мета сформувала наступні завдання: 

• Визначення психології в менеджменті; 

• Визначити психологічні особливості в діяльності турагентства «Меридіан» 

Розділ і: загальні відомості про психологію в менеджменті

1. Основи психологічних процесів в менеджменті

Психологія — одна з наук про людину. Предметом її вивчення є найскладніша сфера життєдіяльності людини - психіка. Складність психіки як явища зумовлена тим, що вона є вищим продуктом біологічного і суспільного розвитку живих істот. Складним є і функціональний бік психіки. Вона - метод орієнтування організму в навколишньому світі, регулятор поведінки і діяльності в динамічних умовах середовища.

Психічна активність людини спрямована на різні предмети. Задовольняючи свої матеріальні (органічні) та духовні потреби як необхідні умови життя, людина шукає й отримує з навколишнього природного та соціального середовища потрібні для цього джерела, набуває знань, планує свої дії, визначає методи й шляхи їх здійснення, докладає великих зусиль, щоб досягти певної мети, переживає успіхи і невдачі.

У нашій країні окремі сторони взаємозв'язку економіки і психології знаходили відображення в соціальній психології і психології управління, а також у проблематиці організації і стимулювання праці, які вирішувалися, в основному, економічною наукою.

Психологія управління ˗˗ галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності - роль людського і психологічного чинників в управлінні, оптимальний розподіл професійних та соціальних ролей у групі (колективі), лідерство і керівництво, процеси інтеграції та згуртованості колективу, неформальні стосунки між його членами, психологічні механізми прийняття управлінського рішення, соціально-психологічні якості керівника тощо.

При цьому предметом дослідження виступатимуть психологічні явища в діяльності організацій, зокрема психологічні чинники, що зумовлюють ефективність праці менеджерів.

До цих чинників належать:

а) психологічне забезпечення професійної діяльності менеджерів, включаючи вирішення проблем професійного самовизначення управлінців, їхньої професійної підготовки і підвищення кваліфікації;

б) пошук та активізація резервів управлінського персоналу, включаючи оцінку та добір менеджерів для потреб організації;

в) оцінка і поліпшення соціально-психологічного клімату, згуртування персоналу навколо цілей організації, включаючи удосконалення стилю і культури ділових взаємостосунків у фірмі;

г) психологічне забезпечення довгострокових цілей організації, включаючи розробку фірмової кадрової політики і створення дійових механізмів управління фірмою як соціотехнічною системою.

Розгляд психології менеджменту як міждисциплінарного напряму дещо звужує її значення і сферу впливу. Адже, керуючи персоналом, менеджер повинен стимулювати його роботу, розкривати творчі можливості працівників, дбати про психологічну сумісність і на цій основі кооперувати працю персоналу, піклуватися про імідж організації, товару і свій власний, вміти побудувати психологічну службу тощо. Отже, маючи за основу психологію управління (яка також є відгалуженням психології праці), психологія менеджменту має спиратися на дослідження в галузі психології маркетингу, психології творчості, психології особистості тощо, якщо це стосується кола обов'язків менеджера.

Ефективне управління діяльністю людини та її поведінка будуть ефективні тільки тоді, коли керівник знає, що являє собою та чи інша людина, які внутрішні мотиви і зовнішні стимули її поведінки та діяльності.

Ці мотиви виявляються у ставленні до праці взагалі та до конкретної професії, до своїх професійних обов'язків і в кінцевому результаті визначають ефективність діяльності людини.

Будь-яка діяльність (ігрова, навчальна, трудова) виходить з певних мотивів і спрямована на досягнення певних цілей. У загальному вигляді мотив — це те, що спонукає людину до діяльності, а мета — те, чого людина намагається досягнути у результаті діяльності. Як вище зазначалося, у мотивах виражаються потреби людини, тобто її необхідність у чомусь.

Важливою рисою керівника є вміння розуміти мотиви діяльності підлеглих і ставити перед ними такі завдання, які розкривали б перспективу кожному.

Відповідно до різних людських потреб, які лежать в основі мотивів (матеріальні і духовні потреби), виділяють і відповідні групи мотивів. До цих груп додають ще мотиви соціальні, розуміючи спонукання соціального характеру.

Соціальна природа людини відображається на мотивації, на всіх потребах без винятку. До соціальних потреб належать такі:

— потреби у спілкуванні;

— у відповідному соціальному становищі;

— у визнанні іншими;

— у самоствердженні;

— у самореалізації та ін.

Виходячи з концепції Б. Ананьева (див. додаток А) про людину як індивіда, особистість і індивідуальність, можна пов'язати: матеріальні — з потребами індивіда; соціальні — з потребами особистості; духовні — з індивідуальністю.

В. Ядов на підставі праць американських авторів зіставив зміну мотивів у працівників у різні періоди економічної стабільності. Він виявив, що загальний рівень задоволеності роботою підвищується зі збільшенням рівня безробіття в країні. Структура мотивів праці із збільшенням нестабільності в країні змінюється до висування на перше місце економічних чинників і переміщення на останнє місце чинників, які пов'язані зі змістом праці. Це характерно і сьогодні. Зокрема, робітники більш кваліфікованої праці можуть виявляти значніший інтерес до змісту праці не тільки тому, що це зумовлено її особливостями, але й тому, що відчувають високий рівень упевненості у стабільності свого становища.

Існує також теорія від А. Маслоу. Вона виділяє п'ять рівнів потреб людини (додаток Б). Лише тоді, стверджує А. Маслоу, коли людина задовольнить потреби нижчого рівня, вона переходить до задоволення потреб вищого рівня.

Саме з огляду на це різні люди, які працюють в одній і тій же сфері, виконують різні необхідні операції з різним рівнем старанності.

Важливе значення має також і громадська думка колег. Здійснюючи ті чи інші поступки або уникаючи їх здійснення, кожна людина зважає на думку своїх колег.

На людину впливає те, що інші поступають певним чином, мають певні погляди, очікують чи остерігаються чогось.

Кожна людина розуміє, що оточуючі очікують від неї чогось, а іноді навіть вимагають, щоб вона вела себе саме так, а не інакше.

Особливо великий вплив громадської думки на нових працівників, які тільки адаптуються до сформованого колективу, в якому наявні свої традиції та соціальні норми.

Для працівників старшого віку особливе значення має їхній власний авторитет, який вони завоювали. Як видно з досліджень, дуже важко змінити думку про людину, яка вже склалася у колективі.

Завданням менеджменту є створення умов, за яких найбільш імовірне досягнення мети організації. Більш широко трактує завдання менеджменту П. Друкер – зробити людей здатними до сумісних дій шляхом постановки їм загальних цілей, надання ресурсів, створення оптимальної структури організації, формування необхідних трудових навичок і забезпечення кваліфікованого розвитку. На думку Ф. Тейлора, менеджмент повинен забезпечити процвітання організації разом з максимальним добробутом кожного працівника.

Значення менеджменту полягає в тому, що він об'єднує виробничий капітал і працівників організації, забезпечує задоволення потреб суспільства через ринок і добробут працівників організації.

Виходячи із зазначеного вище, можна виділити основні задачі менеджменту:

1) забезпечення існування організації на ринку; відповідно до цього менеджмент повинен забезпечувати збалансування результативності і ефективності в діяльності організації;

2) визначення потреби в необхідних ресурсах для організації і джерел їх постачання;

3) виходячи з того, що працівники організації – це найцінніший капітал організації, забезпечити розвиток персоналу, за якого всі здібності, які він має, могли б реалізуватися в бізнесі; людина – джерело творчості, тому важливим є підвищення зацікавленості працівників у продуктивній роботі;

4) забезпечення швидкого і результативного реагування на всі зміни у сфері ринку; створення нових ринків для організації;

5) проведення всебічного аналізу діяльності організації, аналізувати діяльність організації необхідно з урахуванням потреб динамічного ринку; на підставі результатів аналізу визначити коротко- і довгострокові цілі розвитку організації; встановлення їх пріоритетності, послідовності вирішення;

6) доведення до працівників організації конкретних завдань, створення їм умов самоконтролю власної роботи та бачення власного внеску в загальний результат діяльності організації.

Важливу роль в управлінській діяльності відіграють принципи менеджменту.

Принципи менеджменту – правила, основні вихідні положення будь-якої теорії або вчення, їх провідні ідеї, що визначають основи побудови менеджменту, норми, якими керуються суб'єкти управління при здійсненні управлінської діяльності.

Контроль ˗ це процес який полягає у визначенні стандартів, фактично досягнутих результатів та здійсненні корегувань, якщо досягнуті результати суттєво відрізняються від визначених стандартів.

Функція контролю — така характеристика управління, що дає змогу виявити проблеми та відповідно скорегувати діяльність організації до того, як проблеми переростуть у кризу.

Одна з найважливіших причин здійснення контролю полягає в тому, що будь-яка організація безумовно зобов'язана бути здатною своєчасно фіксувати свої помилки та виправляти їх доти, доки вони перешкодять досягненням цілей організації.

Обсяг контролю ˗ одна з найважливіших особливостей контролю, яку потрібно враховувати, насамперед, полягає в тому, що контроль має бути всеосяжним.