Дослідження бугаїв.

Дослідження плідника проводять за схемою:

1.Реєстрація.

2.Анамнез.

3.Загальне клінічне дослідження.

4.Дослідження статевих органів проводять з використанням методів огляду, пальпації, а також ректального і рефлексологічного досліджень. Починають звичайно з дослідження калитки (мошонки), (у бугаїв – на стоячій тварині ззаду, у баранів – поставивши на стіл чи зафіксувавши в боковому положенні). Звертають увагу на симетричність половин калитки, її складчастість, товщину шкіри, наявність рубців, набряків, висипів, новоутворень, стан волосяного покриву.

Пальпацією визначають температуру калитки (порівняно з температурою тіла), вологість, товщину, рухливість шарів. Після цього охоплюють шийку калитки двома пальцями і ковзким рухом відтіснюють сім’яники вниз доти, поки повністю не розслабляться всі складки шкіри, а сім’яний канатик не буде в натягнутому стані. Промацують крізь добре розтягнуту шкіру калитки сім’яники, придатки сім’яників та сім’яні канатики і визначають їх положення, форму, рухливість, консистенцію, розмір.

Сім’яники бугая добре промацуються через калитку. Вони займають вертикальне положення, мають яйцеподібну форму, гладеньку поверхню, пружну-еластичну консистенцію, вільно зміщуються вгору до пахового каналу. У дорослих бугаїв сім’яник має довжину 11-20 см, ширину 6,5 – 19,5, товщину 7 – 10,5 см. Крізь шари калитки легко пальпується придаток сім’яника: його головка налягає зверху на сім’яник, тіло має вигляд плоского тяжа вздовж придаткового краю сім’яника, а хвіст, прилягаючи до нижнього краю сім’яника, дещо виступає за його межі.

Дослідження препуція складається із зовнішнього огляду, пальпації стінки крайньої плоті і вільної частини статевого члена, постоскопії, рентгеноскопії чи рентгенографії. Під час огляду звертають увагу на місця пошкодження шкіри, стан стінки й волосків, що звисають з препуція, на форму й розмір препуційного отвору, на наявність новоутворень. Пальпуючи, зважають на виділення з його порожнини.

Огляд і пальпацію порожнини препуція, її вмісту, препуційного отвору кінцевої частини статевого члена та стінок препуційного мішка, катетеризацію сечостатевого каналу і сечового міхура проводять з використанням засобів нейролептаналгезії та нейролептанестезії.

Для постоскопії (гр. posthion – крайня плоть; scopeo – огляд) спочатку обмивають шкіру початкової частини препуція теплою водою з милом або розчином калію перманганату, вистригають волосся навколо отвору препуція

і вводять у початкову його частину піхвове дзеркало 20-25 см завдовжки і шириною браншів 2 см (для баранів – довжиною 12 см завдовжки і шириною браншів 1,5 см) на глибину 4 – 5 см, розкривають його і спрямовують промінь лобного прожектора в глибину порожнини; при потребі, розкривши ширше дзеркало, беруть при цьому слиз для бактеріологічних досліджень.

Рентгеноскопію чи рентгенографію препуція здійснюють рентгенівським апаратом РУ-760.

Промацуванням виявляють у препуції сигмоподібний згин статевого члена та кінцеву його частину, визначають їх конфігурацію, рухливість, болючість.

Додаткові статеві залози у бугаїв досліджують через пряму кишку. Ввівши в неї праву руку до лобкового зрощення (після видалення калу), знаходять сечовий міхур і розміщені на його дорсальні поверхні ампули сім’япроводів (у вигляді двох поздовжніх веретеноподібних потовщень довжиною 13-15 і шириною 4-8 см, які під гострим кутом сходяться в ділянці шийки сечового міхура). Позаду ампул знаходять міхурцеподібні залози (нерухомі, горбкуваті у вигляді парного щільно-еластичного часточкового утворення довжиною 10-12, шириною 5 і товщиною 5 см) і тіло простатичної залози, що лежить на сечівнику позаду злиття ампул та вивідних проток міхурцеподібних залоз у вигляді поперечного валика щільної консистенції (гладеньке, шириною 2-3 см, висотою 1-1,5 см, що охоплює початкову частину уретри).

На рівні сідничної дуги збоку від сечостатевого каналу під бульбо-уретральним м’язом лежать Куперові залози, які можна промацати.

5.Дослідження проявів безумовних статевих рефлексів.

Підготувавши відповідно до вимог штучну вагіну і взявши за її допомогою сперму від плідника, визначають одночасно інтенсивність прояву у нього статевих рефлексів – статевого потягу, ерекції, обіймального, парувального, еяколяції.

5.1.Рефлекс ерекції.

5.2.Обіймальний рефлекс.

5.3.Парувальний рефлекс.

5.4.Рефлекс еяколяції.

Важливо встановити, у яких плідників статеві рефлекси виявляються нормально, а в яких надмірно чи загальмовані або ослаблені. Надмірне посилення статевих рефлексів – статевого потягу, обіймального, ерекції (гіперсексуалізм), що розвиваються чітко, але короткочасно, звичайно не закінчуючись парувальним рефлексом чи еяколяцією, або навпаки – з передчасною еяколяцією найчастіше спостерігається у плідників нестримного типу нервової діяльності.

Гальмування статевих рефлексів (безумовних та умовних) виникають на основі невмілого, грубого поводження з плідниками, порушення режиму їх використання, правил догляду та годівлі, вад при підготовці штучних вагін та взятті сперми. Статеві рефлекси можуть послабитись також внаслідок зниження активності нервових процесів в організмі самця, зниження

гормональної функції статевих органів чи гіпофізу, недостатньої функції сім’яників або дії сторонніх подразників під час взяття сперми.

6.Дослідження взятої від плідника сперми проводять за зовнішніми ознаками (об’ємом еякуляту, кольором, запахом і консистенцією), густиною, активністю, концентрацією, кількістю живих, мертвих та патологічних сперміїв. Стан плідника, коли він не виділяє сперми, виявивши статеві рефлекси, називається асперматизмом (Азм), а коли виділяє незначну кількість сперми – олігосперматизмом (Озм). При нормальній концентрації сперміїв у спермі говорять

• про нормо спермію, олігоспермію;

• при відсутності сперміїв в еякуляті – про аспермію;

• акінеспермія – при відсутності рухливості сперміїв;

• некроспермія – коли в еякуляті виявляють лише мертвих сперміїв;

• тератоспермію – коли більше 20% сперміїв мають ненормальну морфологію.

• гемоспермією;

• уроспермією;

• піоспермією;

• бактеріоспермією.

Якщо необхідно провести більш глибоку оцінку плідника за рівнем обмінних процесів у його організмі та у продукованій ним спермі, проводять біохімічне дослідження крові на вміст загального білка, глюкози, кальцію, неорганічного фосфору, каротину, на резервну лужність, на концентрацію у спермі фруктози та індекс фруктолізу, активність у ній ферментів – каталізаторів аеробних та анаеробних процесів; роблять біохімічне дослідження сечі, бактеріологічне дослідження сперми та змиву з препуція; проводять андрологічну диспансеризацію бугаїв за Вороніним.

Після виконання роботи студенти повинні:

знати: методи дослідження самок і самців на неплідність; послідовність та прийоми ректального дослідження самок на поталогію.

вміти: дослідити самця чи самку на неплідність; виявити неплідних тварин і визначити причину; провести ректальне дослідження самок і поставити гінекологічний діагноз.

Завдання додому: Повторити даний матеріал і підготуватись до опитування.