Хід роботи.

За А.П.Студенцовим, неплідними вважаються корови, які не запліднилися протягом 30 днів після отелення. Корови, які не приходили в охоту протягом 60 і більше днів після отелення, вважаються “проблемними”. Клінічне дослідження корів проводять за загальноприйнятою схемою: збирають анамнестичні дані (ветеринарно-санітарний та епізоотичний стан господарства, благополуччя його щодо інфекційних та інвазійних захворювань), дані про випадки абортів та інших захворювань, рівень годівлі тварин, повноцінність та різноманітність раціонів, доброякісність кормів; ознайомлюються з результатами лабораторних досліджень кормів на вміст кальцію, фосфору, каротину, досліджень крові на ці показники; вивчають стан приміщень та способи утримання тварин, наявність і вид моціону, характер експлуатації тварин, стан пункту штучного осіменіння та організацію його роботи, організацію родової допомоги (стан родильного відділення, кількість родів у кожної тварини та перебіг останніх родів і після родового періоду), ритмічність статевих циклів у кожної тварини і проводять клінічне дослідження тварин.

Перед дослідженням статевих органів обмивають теплою водою задню частину тулуба тварини, протирають її ватним тампоном, змоченим розчином фурациліну в розбавленні 1:5000 або калію перманганату 1:2000. Оглядаючи тварину зовні, звертають увагу на конфігурацію крупа, стан тазових зв’язок, вульви і хвоста, наявність виділень із зовнішніх статевих органів. Інколи за виглядом цих виділень можна встановити характер змін у статевих органах.

Розкривають у тварини пальцями статеві губи і оглядають стан слизової оболонки переддвер’я піхви, звертаючи увагу на її колір, зволоження, цілість, наявність вузликів чи міхурцевих висипів і їх локалізацію.

Змастивши стерильне піхвове дзеркало стерильним вазеліном, вводять у піхву в закритому стані при положенні ручок в право, повертають ручками в низ і, розкривши його бранші, оглядають стан слизової оболонки піхви та піхвової частини шийки матки, визначають ступінь розкриття церві кального каналу, наявність та характер виділень. Нормальна слизова оболонка піхви має блідо-рожевий колір із синюватим відтінком, блискуча, досить волога, під час тічки трохи набрякла. почервоніла, вкрита прозорим слизом, що виділяється назовні і звисає у вигляді тяжа. Шийка матки виступає у корів у піхву у вигляді вкритої слизової розетки. Церві кальний канал буває щільно закритим, у вагітних тварин у ньому виявляють слизовий корок вагітності. Під час тічки церві кальний канал відкритий, у ньому міститься тічків слиз.

Порушення цілісності слизової оболонки переддвер’я піхви, шийки матки, їх почервоніння, припухання, крововиливи на них, міхурці, ерозії, вузлики, рани, виразки, рубцеві стягування, новоутворення є ознаками паталогічних станів.

Якщо канал шийки матки відкритий, треба з’ясувати причини цього явища. Відкритий канал шийки матки із скупченням у піхві ексудату або слизу є ознакою патологічного стану або тічки. Звичайно канал шийки матки закритий, у вагітних тварин у ньому виявляють слизовий корок вагітності.

Для детальнішого обстеження стану статевих органів проводять ректальне їх дослідження. Для цього заздалегідь підготовлену руку вводять в пряму кишку по лікоть, щоб рука впиралась у звужену частину шийки, звідки починається продовження брижі, на якій вона підвішена.

Тут, в просторі малого таза рукою можна промацати всю його порожнину. Опускаючи пальці рук вниз, знаходять тазові кістки, відшукують лобкове зрощення, на якому знаходять піхву, що згодом переходить у шийку матки. У корів шийки матки відчувається як щільне циліндричне тіло завдовжки 5-8 см та шириною 4-6 см. Це дуже важливий орієнтир для руки. По стінкам шийки матки пальці просовують вперед і поперечними рухами намацують повздовжню борозенку у вигляді заглиблення між рогами матки.

У здорових самок – обидва роги матки промацуються як пружно – еластичні тіла однакової товщини і довжини, що лежать на дні таза або згорнуті подібно до баранячого рогу. Таку матку можна захопити в руку (це вказує на скорочення матки), вагітна матка не скорочується.

При хронічному гнійно-катаральному ендометриті поряд з погіршенням загального стану тварини, зниженням апетиту, змарнінням тварини, випаданням або нерегулярністю у неї статевих циклів, періодичним виділенням з піхви білого сметаноподібного гнійно-катарального ексудату при ректальному дослідженні виявляють флуктуацію, набряки, дряблість тканин матки, рубцеві ущільнення. Ригідність такої матки слабко виражена.

Якщо катаральний ендометрит супроводжується сильним набряком шийки матки, її заростанням або спайками піхви, то катаральний ексудат, не знаходячи виходу, нагромаджується у матці (до 15-20 л у великих тварин), перетворюючи її на своєрідний мішок, наповнений рідиною (hydrometra) чи гноєм (pyometra). При ректальному дослідженні така матка відчувається тугою, набряклою, флуктуючою.

Місцеві ущільнення, нерівномірна горбкуватість аж до кам’янистої консистенції матки – характерні ознаки для міометриту, перероджень матки.

Для атрофії матки, що спостерігається у старших тварин, типовими є невеликі, тонкі, іноді дряблі або, навпаки, щільні роги матки, у яких може нагромаджуватись слиз. ригідність матки відсутня і не поновляється навіть після активного масажу. Паралельно виявляють зменшені, щільні без жовтих тіл та фолікулів яєчники. Пальпуючи матку, визначають її розміщення, положення, розмір, рухливість, консистенцію, тонус реакцію на прогладжування, чутливість, стан поверхні.

Розміри нормальних яєчників залежать від стадій циклу. Дозріваючий фолікул промацується на поверхні яєчника у вигляді міхурцеподібного випинання. Жовте тіло нагадує грибоподібний виступ на яєчнику.

При виникненні оофориту, який може перебігати в серозній, геморагічній та гнійній формах, при гострому або хронічному перебігу яєчник виявляється збільшеним, щільним (при паренхіматозному оофориті), іноді флуктуючим, у ньому не промацуються фолікули і жовте тіло (гнійний оофорит). Тварина боляче реагує на пальпацію яєчників. Паралельно виявляють ураження матки, труб та інших сумісних органів. Хронічний інтерстиціальний оофорит, навпаки, характеризується атрофією паренхіми, сильним ущільненням білкової оболонки, що супроводжується зменшенням яєчника до розміру боба або горошини, його поверхня щільно-еластична, часто нерівна, горбкувата. Двосторонні оофорити звичайно супроводжуються анафродизією.

Якщо процес охоплює й серозну оболонку (периоофорит), то навколо яєчника формується сполучнотканинна капсула, яка перешкоджає промацуванню яєчника. При наявності у яєчнику персистентного жовтого тіла воно виступає над поверхнею яєчника у вигляді щільного чи тістуватого

грибоподібного утворення або розміщується в його паренхімі, зумовлюючи збільшення останнього. Матка при цьому буває дряблою, збільшеною, часто опущеною в черевну порожнину. Ригідність її, як правило, буває ослабленою.

У випадках, коли в яєчниках виникають фолікулярні кісти (кіста), над його поверхнею виступають пружні, флуктуючі міхурці, що відрізняються від фолікулів більшими розмірами. При фолікулярних кістах у тварин порушується регулярність статевих циклів, а при тривалій кістозній персистенції у тварини може виникати німфоманія чи вірилізм. У першому випадку статева охота виникає через короткі проміжки часу (2-5 днів) і триває довше, ніж звичайна, з добре вираженими ознаками тічки та статевого збудження. При лежанні тварини чи стрибанні на інших самок з її статевих органів виділяється багато слизу, іноді з домішками гною. Внаслідок сильного розслаблення крижово-сідничних зв’язок між коренем хвоста та сідничними горбами тварини з’являються глибокі западини.

При вірилізмі у самок з’являються вторинні статеві ознаки самця – бугаєподібний вигляд, гіпертрофія клітора. Порушується ритм статевих циклів – виникає сильне, навіть безперевне статеве збудження, звичайно без охоти: корови бувають сильно збудженими, риють ногами, а то й рогами землю, ревуть, стрибають на інших тварин, але не дозволяють робити садки на себе.

Внаслідок підвищеної секреції прогестерону при лютеїнових кістах часто буває анафродизія, хоча диференціювати фолікулярну кісту від лютеїнової лише на основі клінічних даних важко.

Після дослідження яєчників промацують яйцепроводи. Звичайно вони не промацуються, а при патологічних станах можуть набувати вигляду вузлуватих шнурів і флуктуючих міхурців. Зокрема, при гідро та піосальпінгіті між яєчником і верхівкою рога матки промацують круглий або овальний флуктуючий міхур. Якщо в яйцепроводі є гнійний ексудат, промацування його викликає сильну больову реакцію тварини. Коли хронічний сальпінгіт супроводжується розростанням сполучної тканини (ендоміоперисальпінгіт), то яйцепроводи промацуються у вигляді щільних горбкуватих тяжів.

Результати досліджень кожної тварини заносять у журнал або акт.

Перед дослідженням їх заспокоюють нейролептиками або розчином ром пуну. Внутрішньо венно вводять 2,5% р-н аміназину з 40% розчином глюкози, або в/м 0,5 мл 2%-го розчину ром пуну на 100 кг маси. Дія препаратів триває 1,5-3 год.