§ 1. Місцеве самоврядування в Україні та система нормативної регламентації його організації і функціонування

В Україні визнається і гарантується місцеве самовряду­вання, яке в частині першій статті 140 Конституції України визначається як право територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною гро­мадою безпосередньо і через органи місцевого самоврядування, якими є сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, є районні та обласні ради.

Система місцевого самоврядування в Україні включає:

• територіальну громаду;

• сільську, селищну, міську раду;

• сільського, селищного, міського голову;

• виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

♦ районні та обласні ради, що представляють спільні інте­реси територіальних громад сіл, селищ, міст;

♦ органи самоорганізації населення.

Систему нормативного регулювання організації і здійснен­ня місцевого самоврядування утворюють: Конституція України;

місцевого самоврядування у місті Києві.

Закони України: "Про місцеве самоврядування в Україні" від 24 квітня 1997 року; "Про столицю України — місто-герой Київ" від 15 січня 1999 року; "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищ­них, міських голів" від 6 квітня 2004 року.

Слід зазначити, що значну роль в організації і здійсненні місцевого самоврядування в Україні відіграють положення Все­світньої Декларації та Європейської Хартії про місцеве само­врядування.

§ 2. Утворення і порядок здійснення повноважень територіальних громад

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Однак територіальні іромади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині орга­ни місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову.

Таке об'єднання відбувається на основі рішення, прийня­того місцевим референдумом відповідних територіальних сільсь­ких громад, на основі якого створюються спільні органи місце­вого самоврядування, формується спільний бюджет, об'єднується комунальне майно.

Вихід із складу об'єднаної сільської територіальної громади може бути здійснено на основі рішення, прийнятого на референ­думі відповідної територіальної громади.

Повноваження територіальних громад можуть втілюватись у життя у декількох процесуальних формах (див. схему 1).

Першою формою реалізації повноважень територіальних громад є місцевий референдум, за допомогою якого терито­ріальна громада вирішує питання місцевого значення шляхом прямого волевиявлення (голосування).

Порядок призначення та проведення місцевого референ­думу, а також перелік питань, що вирішуються виключно рефе­рендумом, визначаються Законом України "Про всеукраїнський і місцеві референдуми".

Предметом місцевого референдуму може буги:

♦ прийняття, зміна або скасування рішень з питань, відне­сених законодавством України до відання місцевого самовря­дування відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

♦ прийняття рішень, які визначають зміст постанов місце­вих Рад та їх виконавчих і розпорядчих органів.

На рішення місцевого референдуму можуть виноситися питання:

• віднесені законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністратавно-територіальїгих одиниць;

• щодо дострокового припинення повноважень відповідної місцевої ради та її голови.

Виключно місцевими референдумами у відповідних адмініст­ративно-територіальних одиницях вирішуються питання про:

• найменування або перейменування сільрад, селищ, міст, районів, областей;

• об'єднання в одну одиницю однойменних адміністративно-територіальних одиниць, які мають спільний адміністративний центр;

• зміну базового рівня місцевого самоврядування у сільсь­ких районах;

• реорганізацію або ліквідацію комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами.

Новий місцевий референдум з питань, що раніше вино­силися на такий референдум, може бути проведено не раніш як через рік від дня проведення попереднього референдуму з цих питань.

У той же час на місцеві референдуми не можугь виноситись питання:

• про скасування законних рішень вищестоящих органів державної влади і місцевого самоврядування;

• віднесені до відання органів суду і прокуратури; питання, що пов'язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб і належать до компетенції відповідної місцевої Ради народ­них депутатів та її виконавчих і розпорядчих органів.

Не допускається проведення референдумів з питань, що не відносяться до відання Автономної Республіки Крим та органів місцевого і регіонального самоврядування адміністративно-те­риторіальних одиниць.

У випадках проведення таких референдумів їх результати визнаються такими, що не мають юридичної сили.

Місцеві референдуми можуть призначатися місцевими ра­дами на таких підставах:

1) на вимогу депутатів відповідної місцевої ради. Ця вимога може реалізовуватись двома шляхами:

• поіменним голосуванням на пленарному засіданні міс­цевої ради, в результаті якого не менш як половина від загального складу ради проголосує за проведення місцевого референдуму;

• збиранням під текстом письмової вимоги про призна­чення місцевого референдуму засвідчених головою місцевої ради підписів не менш як половини загального складу депутатів міс­цевої ради;

2) на вимогу не менш як однієї десятої частини громадянам України, які постійно проживають на території відповідної адмі- ністративно-територіальної одиниці і мають право на участь у референдумі.

Вказана кількість підписів громадян збирається під вимогою про призначення місцевого референдуму. З цією метою грома­дяни створюють ініціативні групи, які організують і здійснюють збирання підписів під вимогою про призначення місцевого рефе­рендуму. Ініціативна група обласного, міського (міст респуб­ліканського і обласного підпорядкування), районного, районного в місті референдуму утворюється на зборах за участю не менш як 200 громадян України, а міського (міст районного підпоряд­кування), селищного і сільського референдуму — на зборах за участю не менш як 50 громадян України, які мають право на участь у референдумі і постійно проживають на території від­повідної адміністративно-територіальної одиниці.

Не пізніш як за 10 днів до проведення зборів з питань місцевого референдуму їх ініціатори повинні письмово пові­домити про час, місце і мету зборів голову місцевої ради, на території якої пропонується провести місцевий референдум. Перед початком вказаних зборів проводиться реєстрація учасників збо­рів, складається їх список із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, місця проживання. На зборах обираються їх голова і секретар; подальший порядок денний повинен включати обго­ворення доцільності проведення референдуму та формулювання питання, що пропонується на нього винести. У разі схвалення простою більшістю голосів учасників зборів пропозиції щодо проведення референдуму та затвердження формулювання пи­тання, що пропонується на нього винести, обирається ініціативна група, якій доручається організація збирання підписів громадян.

Щодо проведения зборів складається протокол із зазначен­ням результатів голосування з питань порядку денного. Доку­менти проведених зборів (список їх учасників, протокол зборів, точне формулювання питання, що пропонується винести на рефе­рендум, та список членів ініціативної групи із зазначенням даних документів, що посвідчують їх особи) підписуються головою і сек­ретарем зборів.

Створені таким чином ініціативні групи місцевого референ­думу реєструються головами відповідних місцевих рад на підставі вказаних вище документів і підписаного членами ініціативної групи зобов'язання про додержання ними законодавства України про референдум. Плата за реєстрацію ініціативних груп не стя­гується. Місцеві ради, державні органи України не несуть витрат, пов'язаних з організацією і діяльністю ініціативних груп. Відмова в реєстрації ініціативної групи або відсутність рішення про ре­єстрацію можуть буга оскаржені членами ініціативної групи до місцевого суду.

Загальний термін збирання підписів з питання щодо прове­дення місцевого референдуму не повинен перевищувати одного місяця від дня одержання свідоцтва про реєстрацію першої зі створених по даному референдуму ініціативних груп.

Громадянин України, який підтримує вимогу щодо прове­дення референдуму, ставить свій підпис на підписному листі, зазначаючи при цьому своє прізвище, ім'я та по батькові, дату підписання. Член ініціативної групи зазначає у підписному листі згідно з документами громадянина дату його народження та місце постійного проживання. За відсутності у громадянина доку­мента, що посвідчує особу, підпис громадянина вважається не­дійсним і не зараховується.

Після заповнення підписного листа в ньому робиться запис про загальну кількість підписів громадян. Правильність відо­мостей, занесених до підписного листа, засвідчується підписами двох членів ініціативної групи.

Протягом десяти днів від дня останнього за часом підпису громадян на підписному листі і не пізніше зазначеного терміну збирання підписів під даною вимогою щодо проведення рефе­рендуму підписи членів ініціативної групи на підписному листі повинні бути засвідчені посадовою особою, спеціально призна­ченою для цього головою районної, міської (міст республікан­ського та обласного підпорядкування) ради, на території якої провадиться збирання підписів ініціативною групою всеукра-

їнського референдуму, або головою місцевої ради, що зареєстру­вала ініціативну групу місцевого референдуму.

Місцева Рада після одержання належним чином оформленої пропозиції приймає на пленарному засіданні у місячний строк одне з таких рішень:

1) про призначення референдуму;

51. про відхилення пропозиції щодо проведення референ­думу у разі наявності серйозних порушень законодавства, які впливають на законність підстави для призначення референдуму;

52. про прийняття рішення, яке пропонується у вимозі про призначення референдуму, без наступного проведення рефе­рендуму.

У рішенні про призначення референдуму визначається дата проведення референдуму, зазначається назва проекту, рішення, зміст питання, що виноситься на референдум.

Дата проведення місцевого референдуму призначається не раніш як за місяць і не пізніш як за два місяці від дня прийняття рішення про його проведення.

Повідомлення про призначення референдуму та зміст про­екту рішення, іншого питання, що виноситься на референдум, оголошується у місцевих засобах масової інформації у 10-денний строк після прийняття рішення про його призначення.

Місцевий референдум проводиться відповідно до проце­дури, встановленої Законом України "Про всеукраїнський і міс­цеві референдуми".

Другою формою здійснення повноважень територіальних громад є загальні збори громадян за місцем проживання.

Такі збори проводяться громадянами, які проживають у пев­ному будинку, на окремій вулиці, у кварталі, мікрорайоні насе­леного пункту. Вони забезпечують участь окремих груп членів територіальної громади в обговоренні та вирішенні питань, що мають значення для населення, яке проживає на окремих час­тинах територій сіл, селищ, міст.

Рішення, що приймаються на таких зборах і стосуються вирішення питань самоорганізації певної частини територіальної громади, є обов'язковими для виконання всіма її членами і вра­ховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності.

Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади.