Література

1. Закон України «Про бюджетну систему України» від 20.03.1991/ Відомості Верховної Ради України, – 1991. – № 25.

2. Закон України «Про концепцію Національної програми інформатизації» від 04.02.1998/ Відомості Верховної Ради України, – 1998. – № 27.

3. Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А. Інформаційні системи у фінансово – кредитних установах: Навч. посібник. – 2 – ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 239с. (с. 183 – 203).

4. Сендзюк М.А. Інформаційні системи в державному управлінні: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2004. – 339с. (с.85 – 114);

1. Призначення та особливості автоматизованої системи фінансових розрахунків.

У системі міністерства фінансів України найвищою формою організації обробки інформації, пов’язаної із формуванням та виконанням державного бюджету, з допомогою обчислювальної техніки 3 – 4 покоління стала автоматизована система фінансових розрахунків (АСФР). Завдяки створенню в рамках АСФР інтегрованих баз даних сфера автоматизації поширюється, охоплюючи поряд із функціями планових розрахунків також функції обліку, оперативного аналізу та регулювання, контролю і формування звітності.

Приоритетним напрямком удосконалення бюджетного процесу є впровадження інформаційно-аналітичної частини системи для складання та аналізу виконання державного бюджету. Основною задачею цієї інформаційно-аналітичної системи є автоматизація всіх етапів бюджетного процесу, застосування комп’ютерних технологій у процесі аналізу виконання бюджету за попередні періоди, складання проекту бюджету, розгляду і затвердження бюджету, обліку та аналізу виконання бюджету, складання звіту про його виконання.

Головна роль в управлінні бюджетною системою відводиться Міністерству фінансів, оскільки на нього покладено державну функцію формування бюджету. Мається на увазі те, що інформаційні ресурси Міністерства фінансів організовано як центр, навколо якого функціонують системи Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Державного казначейства, Національного банку (в плані контролю за виконанням бюджету), Державної податкової адміністрації, Державної митної служби України. Тобто на сервері центрального сховища даних Міністерства фінансів організовано вітрини даних, в які міністерства-партнери оперативно реплікуватимуть дані в заздалегідь узгоджених структурах і форматах. При цьому Міністерству фінансів мають бути надані повноваження стандартизації інформаційних обмінів між органами державної влади.

Структура інформаційно-аналітичної системи Міністерства фінансів України включає три рівні:

1. районний – районні (міські) фінансові відділи;

2. обласний – фінансові управління області;

3. центральний – Міністерство фінансів України.

Районний та обласний рівні націлені на складання і контроль за виконанням місцевого бюджету, а центральний – державного бюджету. На кожному з цих рівнів створено локальну систему оброблення даних, до складу якої входять забезпечувальні та функціональні підсистеми.

Забезпечувальні підсистеми виділено за типовими ознаками і належністю:

• інформаційне;

• технічне;

• програмне;

• організаційне;

• правове;

• кадрове забезпечення.

Тут запроваджуються такі технологічні автоматизовані робочі місця: АРМ адміністратора БД, АРМ для системного програміста, АРМ підтримки роботи мережі та АРМ диспетчера-технолога системи.

Функціональні підсистеми виділяють за функціями управління відповідно до організаційної структури. До таких підсистем належать: підсистема розроблення проекту бюджету, підсистема розпису, підсистема обліку та аналізу виконання бюджету, підсистема звітності та інші.

Згідно з концепцією розвитку автоматизованої інформаційно-аналітичної системи Міністерства фінансів України запровадження комп’ютерних технологій в бюджетний процес приведе до:

• поліпшення якості бюджету на основі варіантних розрахунків із залученням архівних даних:

• прискорення процесу складання бюджету;

• зменшення змін у бюджеті та порушень розпорядниками бюджетних коштів порядку їх використання;

• збільшення повноти інформаційної підтримки прийняття рішень;

• підвищення оперативності оброблення аналітичних даних;

• зменшення трудомісткості опрацювання даних, зростання продуктивності праці.