27. Охарактеризуйте грошові та інші активи підприємства: склад, особливості формування відповідно до сфери діяльності підприємства.

При здійсненні господарської діяльності у розпорядженні підприємства знаходяться різні види майна в матеріальній та нематеріальній формі. За економічним змістом майно як активи підприємства поділяють на необоротні та оборотні активи. Активи – ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Необоротні активи підприємства – це сукупність матеріально-фінансових ресурсів, що використовуються в його господарській діяльності у своїй натуральній формі тривалий час (більше року) і мають значну вартість окремого об’єкта, а також довгострокове відчуження майна в підприємницьку діяльність інших суб’єктів господарювання. Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом не більше дванадцяти місяців з дати балансу. Значну частку оборотних активів на підприємствах складають запаси. Наявні у кожного підприємства активи, вони одержують з відповідних джерел. Джерела утворення майна підприємства поділяються на два види: власний капітал (внески власників, прибуток, резерви, фонди, безповоротне фінансування тощо) та зобов’язання (залучені кошти – кредити, кредиторська заборгованість тощо). Між активами і джерелами їх утворення на підприємстві існує тісний взаємозв’язок. Яка сума є активів, така сума є джерел їх утворення. Джерела формування активів підприємства можуть існувати у багатьох формах. Активи підприємства можуть формуватися за рахунок прирівняних до власного капіталу джерел – забезпечення наступних витрат і платежів, величина яких на календарну дату може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишків коштів цільового фінансування та цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел. Забезпечення – зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення. Забезпечення можуть створюватися для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на: виплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов'язань, реструктуризацію, виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Суми створених забезпечень визнаються витратами і використовуються для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких вони були створені. Зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Воно виникає тільки тоді, коли актив отримано, або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив.

28. Розкрийте суть і особливості стандартизації та сертифікації продукції.

Стандартизація - це процес формування стандартів або ж інструмент управління якістю на державному рівні. Стандартизація здійснюється з метою гарантування безпечності продукції, робіт і послуг для навколишнього середовища, життя, здоров'я та майна; якості продукції, робіт і послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки й технології; економії всіх видів ресурсів. Галузь стандартизації - це сукупність взаємопов'язаних об'єктів стандартизації. У свою чергу, об'єкт стандартизації- це предмет (продукція, процес, послуга), який підлягає стандартизації. Цей підхід прийнято Держстандартом України. За визначенням ISO об'єктами стандартизації є продукція, послуги та процеси. Слід зазначити що, стандартизація на рівні компаній, груп компаній розповсюджується тільки на продукцію, що випускається на конкретному підприємстві або групі підприємств. Підприємство розробляє стандарт з певною метою: встановити і декларувати підвищені вимоги в порівнянні з вимогами, прийнятими у конкурентів; регламентувати внутрішні вимоги, раціоналізувати процеси і операції; забезпечити гарантії споживачам. Національні стандарти розробляються національними органами по стандартизації (в Україні - Держстандартом), галузеві - відповідними міністерствами і відомствами. Галузеві стандарти розробляються на продукцію за відсутності державних стандартів або необхідності встановити вимоги, що перевищують або доповнюючи вимоги національних стандартів. Необхідно зазначити, що кожна країна вирішує питання про ухвалення міжнародного або регіонального стандарту як національного. Гармонізований стандарт - це національний стандарт, який відповідає стандарту, розробленому міжнародною або регіональною організацією по стандартизації. Сертифікація згідно з Законом України "Про підтвердження відповідності" - це процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам. Необхідно зазначити, що сертифікація проводиться з метою: 1) створення умов для діяльності підприємств, установ і підприємців на єдиному товарному ринку України, а також для участі в міжнародній співпраці й міжнародній торгівлі; 2) сприяння споживачам у компетентному виборі продукції; 3) захисту споживача від недопропорядного виробника (продавця, виконавця); 4) контролю безпеки продукції для навколишнього середовища, життя, здоров'я та власності громадян; 5) підтвердження показників якості продукції, заявлених виробником. Слід зазначити що, організація робіт із сертифікації включає три етапи: I - передсертифікаціний етап (попереднє оцінювання системи якості); II - перевірення й оцінювання системи якості в організації; III - інспекційний контроль за сертифікованою системою якості.

Аудит якості с невід'ємною частиною реалізації системи якості на підприємстві та передумовою проведення сертифікації цієї системи.