Регулятивна і саморегулятивна функції мовлення

Інтеріоризація мовлення дитини, замінюючи практичну співпрацю з дорослими та їх допомогу, виконує регулятивну функцію мовлення. Це проявляється, наприклад, коли дитина, виконуючи певну діяльність, супроводжує свої дії словами. Спочатку ці слова вимовляються вслух, а згодом - у вигляді внутрішнього мовлення, завдяки якому відбувається фіксація результату діяльності, зосередження і збереження уваги дитини на окремих моментах діяльності і управління короткочасною і оперативною пам'яттю.

Важливим етапом у розвитку розуміння інструкції і становлення регулятивної функції мовлення є самостійна організація дошкільниками своєї діяльності на її основі. Внаслідок цього їхня діяльність починає відбуватися за єдиним планом, який виникає до її початку під впливом інструкції дорослого.

У дошкільному віці з'являється саморегулятивна функція мовлення, коли мовлення переміщується з результату діяльності на її початок, не лише фіксуючи результати, а й передбачаючи їх. Дитина все більше послуговується цією функцією у своїй діяльності, особливо під час її планування, прийняття рішення, практичного виконання. Планування діяльності у мовленні значно підвищує її ефективність, утверджує задуми, полегшує і скорочує шлях до результатів. На основі планування практична і розумова діяльність стають довільними і цілеспрямованими.

У грі, малюванні, інших видах продуктивної діяльності дитина починає використовувати предмети-знаки як замінники відсутніх предметів. Розвиток мовлення як знакової форми діяльності не може бути зрозумілим поза його співвідношенням з розвитком інших її форм. У грі дитина відкриває знаковий смисл предмета-замінника, у малюванні - знаковий смисл графічних побудов. Одночасне називання одним словом відсутнього предмета і його замінника або предмета і графічної побудови надає значенню слова знаковий смисл. Завдяки цьому слово постає як своєрідний знак, який використовується для збереження і передавання ідеальної інформації про те, що перебуває за межами словесного позначення.

Нагромадження знань, участь у нових, складніших видах діяльності значно урізноманітнює, розширює коло спілкування дітей, що стимулює розвиток логічного мовлення - зв'язного висловлювання, об'єднаного єдиною думкою і побудованого з її урахуванням. У дошкільному дитинстві монологічне мовлення співіснує з діалогічним. Розвиненіше мовлення сприяє розв'язанню складніших завдань, виводить його на новий рівень розвитку.

Важливими аспектами мовного розвитку 5-6-річних дітей є усвідомлення мовної дійсності у процесі спеціально організованого навчання, набуття вміння викладати свої думки зв'язно, логічне перетворення міркувань на способи розв'язання інтелектуальних завдань, а мовлення - на інструмент мислення і засіб пізнання, інтелектуалізації пізнавальних процесів.

Отже, у дошкільному віці мовлення розвивається надзвичайно інтенсивно. Це пов'язано з ускладненням реальності дитини і зміною її стосунків з дорослими та однолітками.

ВИСНОВКИ про особливості розвитку мовлення в дошкільному віці:

- відбувається засвоєння всіх сторін мови, формуються її нові форми та вдосконалюються функції мовлення;

- дитина повністю оволодіває фонемним складом мовлення, правильно чує та вимовляє звуки;

- активно розширюється лексика дитини при опорі на її чуттєвий та практичний досвід;

- засвоєння граматики полягає в оволодінні парадигмою форм іменників та дієслів, що спирається на виділення морфемного складу слова;

- складається пізнавальне ставлення до мови (дитина пізнає закони рідної мови в процесі словесного експериментування);

- формуються нові форми мовлення - контекстна та пояснювальна, що становлять основу зв'язного мовлення дитини;

- розвивається регулююча (свідоме виконання інструкцій дорослого, поява самоінструкцій); плануюча (випереджує практичну дію) функції мовлення;

- мовлення інтегрується та диференціюється із іншими інтелектуальними процесами.

8