2. Проаналізуйте сучасний стан міграційних процесів в Україні. Розкажіть про особливості формування Української діаспори.

Міграція населення — це пересування населення з одного місця в інше на постійне або тимчасове проживання. Міграції бувають внутрішні (внутрішньодержавні) і зовнішні (міждержавні), різняться за строками — сезонні й маятникові.

Особливості внутрішніх міграцій України: вони не впливають на зміну чисельності населення; переважають міграції із села в місто.

Особливості зовнішніх міграцій України: головна їхня причина — соціально-економічна (кількість робочих місць, рівень оплати, умови праці). Люди середнього віку виїжджають на сезонні роботи (Іспанія, Греція, Португалія — збір урожаю); висококваліфіковані трудові ресурси, наукові співробітники — у більше розвинені країни, де оплата праці вища; люди будівельних спеціальностей, нафтовики, гірники — на схід (РФ, Казахстан). Приїжджають переважно громадяни колишнього СРСР (етнічні українці, кримські татари). Також приїжджають представники азіатського регіону (Китай, Індія, В'єтнам, Північна Корея, Узбекистан та ін.) — займаються торгівлею, отримують освіту.

Міграційне сальдо — це різниця між числом іммігрантів і емігрантів. В Україні міграційне сальдо показує, що чисельність даних груп приблизно рівна.

Біженці — особлива група мігрантів, що залишили своє місце проживання у зв'язку зі стихійними лихами, катастрофами тощо. В Україні люди залишають зону Чорнобильської катастрофи.

Діаспора — розселення частини етносу за межами країни. Українська діаспора ділиться на східну й західну.

• Західна діаспора: США (більше 2,2 млн чол.), Канада (близько 1 млн чол.), Бразилія, Парагвай, Уругвай, Чилі та ін. Зберегла мову, традиції.

• Східна діаспора — втратила мову, традиції, розсіяна по території країн колишнього СРСР.

3. За допомогою тематичних карт дайте характеристику санаторно-курортного та туристичного господарства України.

Відпочинок людини називається рекреацією. Діяльність, спрямована на задоволення потреб людини у відпочинку, лікуванні, туризмі називається рекреаційною діяльністю.

В Україні присутні необхідні умови для формування багатофункціонального рекреаційного комплексу.

Його можна розділити на дві групи:

• санаторно-курортний;

• туристичний (пізнавальний).

Санаторно-курортний комплекс України спирається на значну ресурсну базу:

• лікувальні грязі представлені: унікальним родовищем озокериту Бориславським (Львівська область); торф'яними — у Львівській і Івано-Франківській областях; сульфідними — у Куяльнику й Шаболатському (Одеська обл.); а також Черкаську (Крим);

• лісолікувальні ресурси використаються в Закарпатській, Київській, Житомирській, Черкаській областях.

• Українські Карпати й Кримські гори, ПБК характеризуються чистим повітрям, наповненим киснем, підвищеною вологістю; тут розташувалися курорти Яремча, Ворохта, Космач та ін.;

• мінеральні джерела (Трускавець);

• кліматичні ресурси районів України різноманітні, у цілому сприятливі для відпочинку (від 9,5–10,5 місяців на рік).

• пізнавальні ресурси представлені історико-архітектурними пам'ятками Києва, Чернігова, Львова, Одеси та інших міст.

В Україні діють близько 45 курортів міжнародного значення (Ялта); більше 13 курортів місцевого значення; близько 400 санаторіїв; існує понад 300 територій, де плануються зони лікування, відпочинку, туризму.

Найбільші курорти ПБК у Місхорі, Лівадії, Масандрі, Ялті, Гурзуфі, Алушті та ін.

На березі Азовського моря — Бердянськ, Кирилівка.