2. Дайте характеристику електроенергетичної промисловості України.
Електроенергетика – галузь, яка об'єднує всі процеси виробництва, передачі і трансформації електроенергії.
Структура електроенергетики
Особливості розміщення електростанцій: АЕС орієнтуються на споживача — енергоємні виробництва (Запорізька, Рівненська, Хмельницька, Південноукраїнська), ТЕС — на джерела палива (Вуглегірська, Донецька, Луганська), ГЕС — на гідроресурси річок (каскад на Дніпрі: Київська, Канівська, Дніпропетровська, Запорізька, Каховська), вітряні та геотермальні електростанції розміщуються у степових районах Криму і Причорномор'я, де постійні вітри і достатня кількість сонячних днів.
Єдина енергосистема (ЄС) — це система електростанцій, сполучених ЛЕП, які працюють на загальне навантаження. У енергосистемі вибирають оптимальний варіант роботи кожної електростанції з урахуванням її техніко-економічних показників. У виробництві електроенергії в Україні частка ТЕС становить 50 %, АЕС — 42 %, ГЕС — 8 %, інших — менше 1 %.
3. За тематичними картами визначте типи ґрунтів однієї з областей України (область вказує вчитель).
Визначимо типи ґрунтів Харківської області.
У північно-західній частині переважають чорноземи типові, але рельєф більш розчленований, тут розташовані відроги Середньоруської височини, тому має місце значний перерозподіл вологи й зустрічаються такі типи ґрунтів:
світло-сірі лісові,
темно-сірі опідзолені,
дерново-підзолисті.
У південно-східній частині переважають чорноземи звичайні, але рельєф більш плоский і різноманітність ґрунтів незначна:
чорноземи опідзолені,
чорноземи реградовані.
У долинах річок поширені лугові чорноземи.
У цілому в області переважають чорноземи, у районах більш вологих (західні схили Середньоросійської височини) — сірі лісові ґрунти.
Ґрунти Харківщини сприяють розвитку землеробства в області.
Білет № 28
1. Охарактеризуйте основні принципи природоохоронної роботи в Україні. Розкажіть про природно-заповідний фонд України та своєї області.
Природоохоронні роботи, які ведуться в Україні, є частиною політики раціонального природокористування. Природоохоронні заходи можна умовно розділити на:
вивчення окремих ПК і компонентів природи;
встановлення причин змін, що відбулися (організація моніторингу);
розробку рекомендацій і заходів щодо відновлення ПК і окремих компонентів;
прогнозування перспектив розвитку ПК.
У наш час господарська діяльність в Україні розвинена настільки, що переважають антропогенні ПК, важко назвати збережені без змін компоненти природи. Важливою частиною природоохоронної політики України є створення природно-заповідного фонду.
Природно-заповідний фонд — система територій суші або водного простору, де ведеться охорона, вивчення й відновлення ПК, а також окремих компонентів природи (наприклад: птахів, рослинності, ґрунтів). В Україні прийнято закон «Про природно-заповідний фонд України», що передбачає статус територій, які охороняються:
1. Заповідники — це невеликі, особливо цінні ПК, території яких мало змінилися під впливом людини. Тут назавжди виключається господарська діяльність, вони є полігонами для наукових досліджень.
2. Заказники — це території, які виділяються для охорони окремих видів рослин або тварин, геологічних або палеонтологічних об'єктів. Господарська діяльність тут обмежена.
3. Пам'ятники природи — рідкісні, унікальні об'єкти природи, що мають природно-історичну, наукову або естетичну цінність. Бувають біологічні, геологічні, гідрогеологічні (озера, болота та ін.).
4. Природні національні парки — відносно більші території, мало змінені людиною, що включають різні ПК і виконують наукові, просвітні, естетичні, виховні або рекреаційні функції.
5. Біосферні заповідники — це новий тип територій, що охороняються, головною метою яких є збереження генетичного фонду біосфери.
В Україні природно-заповідний фонд становить 3,7 % площі (6,5 тис. об'єктів різної категорії).