Лекція 3. Виробничий травматизм

3.1.Поняття про виробничий травматизм та професійні захворювання Травма – порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії небезпечних виробничих факторів.

Нещасні випадки – випадок з людиною внаслідок непередбачуваного збігу обставин та умов, за котрих завдається шкода здоров’ю або настає смерть потерпілого.

Нещасний випадок на виробництві пов’язується з дією на працівника небезпечного виробничого фактора. Виробничий травматизм характеризується сукупністю травм і нещасних випадків на виробництві.

Професійне захворювання – патологічний стан, зумовлений тривалою роботою за шкідливих умовах праці і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією виробничих факторів.

Травми залежно від характеру дії бувають:

• механічні (забите місце, переломи);

• термічні (опіки, обмороження);

• хімічні (отруєння, опіки);

• електричні (електричні опіки, електричні мітки, 18лектрофтальмія тощо);

• психічні (переляк, шок).

Залежно від тяжкості наслідку втрата працездатності може бути:

• тимчасова – людина відновила працездатність після травми і повернулась на роботу;

• постійно-тимчасова – людина відновила працездатність після травми і повернулась на роботу, але залишились наслідки травми (втратила палець або кульгає внаслідок перелому);

• постійна – постійна втрата працездатності (інвалід І групи).

3.2. Причини виробничого травматизму

• Технічні

1. Недоліки технологічних процесів і обладнання;

2. Несправність обладнання та комунікацій;

3. Недосконалість та несправність інструментів і приспосіблень (ремонт, обслуговування);

4. Відсутність огороджень і запобіжних пристроїв;

5. Відсутність необхідних розривів між установками чи окремими апаратами.

• Організаційні

1. Незадовільна організація праці (незадовільних режим, надмірна тривалість чи інтенсивність);

2. Незадовільна організація робочого місця, проходів, проїздів;

3. Недостатність навчання працюючих щодо технології процесу, ТБ, ПБ;

4. Порушення технологічного режиму, незадовільний нагляд;

5. Використання невідповідних інструментів і приспосіблень;

6. Незадовільна якість індивідуальних засобів роботи;

7. Застосування небезпечних засобів роботи;

8. Відсутність попереджень про небезпеку.

• Санітарно-гігієнічні

1. Забруднення повітряного середовища;

2. Відхилення від нормативних умов метеорологічних умов;

3. Нераціональне освітлення;

4. Шкідливі випромінювання: УФ, Х-рентгенівське, ЕМП;

5. Виробничий шум, вібрація;

6. Недостатність площ і обєму приміщення;

7. Антисанітарний стан побутових приміщень;

8. Недостатність (відсутність) профілактичних медичних оглядів;

9. Порушення правил особистої гігієни.

3.3. Аналіз виробничого травматизму

Методи вивчення травматизму:

• статистичний;

• топографічний;

• монографічний;

• економічний;

• метод анкетування;

• метод експертних оцінок.

Статистичний метод – базується на вивченні травматизму за документами: звітами, анкетами, професією потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, за місцем події, характеру і важкості травми, часу доби, періоду року та інше.

Оцінку проводять за показниками:

Коефіцієнт частоти:

де, А – к-сть випадків травматизму;

Т – середньоспискова чисельність працівників.

Коефіцієнт важкості:

де, Д – к-сть днів непрацездатності.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні комплексу умов праці, обладнання, технології, санітарно-гігієнічних умов. За цим методом поглиблено вивчають обставини нещасного випадку, розробляються профілактичні міроприємства.

Топографічний метод – на плані цеху відмічають місця, де сталися НВ. Наочно видно місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що викликані виробничим травматизмом.

Метод анкетування – розробляють анкети для робітників. На підставі анкет розробляють профілактичні заходи.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках умов праці, на виявлені відповідності технології, обладнання, інструментів вимогам стандартів та ергономічним вимогам до машин, обладнання, пультів керування.