10.9. Експлуатація освітлювальних установок

Вікна необхідно мити не рідше двох разів у рік для приміщень з незначним виділенням пилу і не рідше чотирьох разів – при значних виділеннях пилу. Періодичність чищення світильників – 4-12 разів на рік ( залежно від запиленості).

Періодично не рідше одного разу на рік, необхідно перевіряти рівень освітленості в контрольних місцях виробничого освітлення.

Основний прилад для вимірювання освітленості – люксметр.

Лекція 11. Виробничий шум

Шумом називається небажаний для людини звук або сполучення звуків. При тривалому впливі у людини знижується гостроти слуху, погіршується стан центральної нервової і серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту та органів дихання. Граничні величини шуму на робочих місцях регламентуються ГОСТ 12.1.003-83.

Допустимі спектри рівнів звукового тиску

Таблиця 11.1.

Робоче місце	Рівень звукового тиску, дБ, в октавних смугах із середньогеометричними частотами, Гц										Рівень звуку , дБА
	63	125	250		500		1000	2000	4000	8000
Приміщення програмістів ПЕОМ	71	61		54	49	45		42	40	38	50
Приміщення керування, робочі кімнати	79	70		68	58	55		52	50	49	60
Постійні робочі місця у виробничих приміщеннях	95	87		82	78	75		73	71	69	80

11.1.Методи та засоби захисту від шуму

Зниження шуму звукопоглинанням та звукоізоляцією

Джерело шуму , розташовують у кожусі, внутрішні поверхні якого покривають звукопоглинальними матеріалами. Різновидом цього методу є кабіна керування.

Звукоізолююча здатність кожуха, визначається:

R_н.кож = L_огор + 10lgS_кож /S_дж,

L_кож=L – R_кож + 10 lg S_кож/S_дж;

де, L_необ – необхідне зниження шуму, дБ;

L – рівень шуму до встановлення кожуха, дБ;

R_кож – ізолююча здатність стінки кожуха, дБ;

S_кож – площа поверхні кожуха, м²;

S_дж – площа уявної поверхні, що впритул оточує джерело шуму, м².

Зниження шуму звукоізоляцією

Суть методу – джерела шуму розташовуються окремо, ізольовано від основного, менш шумного приміщення звукоізолювальною стіною або перегородкою. Звукоізоляція також передбачає розташування джерела шуму в окремій кабіні. Звукоізоляція досягається також розміщенням оператора в спеціальній кабіні. Звукоізоляція також досягається встановлення екранів, ковпаків. Вони захищають робоче місце і людину від безпосереднього впливу прямого звуку.

Звукоізолююча здатність огородження (стін, перегородок):

R_н.огор = L – lgB + 10lgS_огор - L_N

Тоді рівень шуму в ізольованому приміщенні:

L_із = L – R_огор – lgВ + 10lgS_огор

де, L – рівень звукового тиску в шумному приміщенні, дБ;

В – постійна приміщення, суміжного з шумним; м²

S_огор – площа огородження, м²;

L_N – допустимий рівень шуму в ізольованому приміщенні, дБ;

Звукозахисні кабіни

Необхідну звукоізолюючу здатність кабіни визначають за формулою:

R_н.каб = L + lg S/B - L_N

де, L – рівень шуму до встановлення кабіни, дБ;

S - площа огороджень, через котрі шум проникає з шумного приміщення ( площа огороджувальних поверхонь за викл підлоги), м² ;

B – постійна приміщення кабіни, м²;

L_N – допустимі рівні шуму в кабіні.

Зниження шуму акустичною обробкою приміщення

Акустична обробка приміщення передбачає вкриття стелі та верхньої частини стін звукопоглинальним матеріалом. Внаслідок цього знижується інтенсивність відбитих звукових хвиль. Додатково до стелі можуть підвішуватись звукопоглинальні щити, конуси, куби, встановлюватись резонаторні екрани, тобто штучні поглиначі.

Зниження рівня звукового тиску після проведення акустичних рішень у приміщенні в зоні відбитого звуку

L = 20lgB₂/B₁, де В₁ і В₂ – постійні приміщення до та після акустичної обробки, які визначаються за СНіП ІІ-12-77. Величину зменшення рівня шуму L після встановлення звукопоглинаючого облицювання можна визначити за формулою, дБ