Розрахунок зони захисту подвійного стержньового блискавковідводу

Таблиця 15.5.

Надійність захисту Р3	Висота блискав-ковідводу h, м	Lmax , м	Lc, м
0,9	від 0 до 30	5,75 h	2,5h
	від 30 до 100	[5,75 – 3,57·10-3(h – 30)] h	2,5h
	від 100 до 150	5,5h	2,5h
0,99	від 0 до 30	4,75h	2,25h
	від 30 до 100	[4,75–3,57·10-3(h – 30)] h	[2,25 – 0,01007(h – 30)] h
	від 100 до 150	4,5h	1,5h
0,999	від 0 до 30	4,25h	2,25h
	від 30 до 100	[4,25–3,57·10-3(h – 30)] h	[2,25–0,01007(h –30)] h
	від 100 до 150	4,0h	1,5h

Рис. 4. Подвійний стержньовий блискавковідвід

Зона захисту подвійного блискавковідводу зображена на рис.4:

L – відстань між блискавковідводами

h – висота блискавковідводу;

h_о – максимальна висота зони захисту безпосередньо біля блискавковідводу;

r_о – радіус конуса захисту (торцева частина зони захисту);

r_х – максимальна напівширина зони в горизонтальному перерізі на висоті h_x ;

h_с – мінімальна висота зони захисту посередині між блискавковідводами;

r_сх – ширина горизонтального перерізу в центрі між блискавковідводами;

Розміри горизонтальних перерізів зони обчислюються за наступними формулами, загальними для всіх рівнів надійності захисту:

- максимальна напівширина зони r_х в горизонтальному перетині на висоті h_x вичисляється за формулою :

r_х = r_o (h_o- h_x)/ h_o

- довжина горизонтального перерізу l_x

на висоті h_x ≥ h_c:

l_x= L× (h_o- h_x)/(2× (h_o- h_с))

 

при h_x < h_c

l_x = L / 2

- ширина горизонтального перерізу в центрі між блискавковідводами 2r_сх на висоті h_x ≤ h_c :

r_сх = r_o (h_с- h_x)/ h_с

4. Вибір типу бласкавковiдводу (групи бласкавковiдводiв) i його розташування на територiї споруди або на самiй спорудi.

5. Розрахунок і побудова на кресленні зон бласкавкозахисту будови (споруди).

15.8. Евакуація людей

При проектуванні будівель передбачають безпечну евакуацію людей у випадку виникнення пожежі.

Безпека людей в разі пожежі забезпечується:

• об’ємно-планувальними і конструктивними рішеннями шляхів евакуації, раціональним плануванням;

• інженерними рішеннями, спрямованими на обмеження розповсюдження вогню і продуктів горіння (протипожежні перепони, системи протидимового захисту, установки систем пожежогасіння та інше);

• утримання в належному стані устаткування, що сприяє успішній евакуації (системи екстреного сповіщення, аварійне освітлення, знаки безпеки);

• обмеженим застосуванням горючих матеріалів, для обробки приміщень, через які проходять шляхи евакуації;

• систематичний контроль за правильністю зберігання і торгівлі пожежонебезпечними товарами.

Шляхи евакуації називають проходи, коридори, площадки, сходи які ведуть до евакуаційного виходу і забезпечують безпечний рух людей в час необхідний для евакуації.

Згідно з ДБН В.1.1.7-2002, виходи вважаються евакуаційними, якщо вони виводять з приміщення:

• першого поверху на двір безпосередньо або через коридор, вестибюль, сходи;

• будь-якого поверху, крім першого, в коридор, що веде на сходи (у тому числі через хід); при цьому сходи повинні мати зовнішній вихід безпосередньо або через вестибюль, віддалений від коридорів перегородками з дверима;

• у сусіднє приміщення на цьому самому поверсі, яке має виходи, вказані у попередніх пунктах.

Не вважаються евакуаційними виходи, які повязані з механічним приводом (ліфти, екскалатори), сходи, які не розташовані у сходових клітках.

Евакуаційних виходів з приміщень кожного поверху має бути не менше двох. Мінімальна ширина шляхів евакуації - не менше 1 м, дверей - 0,8 м. Двері на шляхах евакуації мають відчинятися у напрямку виходу зі споруди. Відстань від найвіддаленішої точки цеху або приміщення до евакуаційного виходу визначається згідно зі СНіПом 2.09.02-85 залежно від вогнетривкості приміщення та кількості евакуйованих людей. Не допускається влаштовувати евакуаційні виходи через приміщення категорії А, Б та приміщення ІV і V ступенів вогнетривкості. У кожному приміщенні слід вивісити плани евакуації людей і матеріальних цінностей.

Необхідний час евакуації в залежності від об’єму приміщення, хв

Таблиця 15.6.

Категорія приміщення	Об’єм приміщення, тис. м3
	До 15	30	40	50	60 і більше
А, Б	0,5	0,75	1	1,5	1,75
В	1,25	2	2	2,5	3,0
Г, Д	Не обмежується

При проектуванні будівель передбачають безпечну евакуацію людей у випадку виникнення пожежі. Евакуаційний вихід повинен забезпечувати безпечний рух людей в час необхідний для евакуації.

15.9. Протипожежне водопостачання

Протипожежне водопостачання – це комплекс технічних пристроїв для подачі води до місця пожежі в будь-який час і в кількості, необхідній для пожежогасіння в середині і зовні будівлі. Основні вимоги до улаштування протипожежного водопостачання визначені: згідно вимог СНіП 2.04.02 –84 «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения», СНіП 2.04.01 – 85 «Внутренний водопровод и канализация зданий». Необхідний тиск води утворюється стаціонарними пожежними насосами, які забезпечують подання компактних струменів на висоту не менше 10 м або рухомими пожежними автонасосами і мотопомпами, що забирають воду із гідрантів.

В залежності від необхідності, протипожежний водопровід може бути високого і низького тиску. Водопровід високого тиску проектують на підприємствах підвищеної пожежної небезпеки.

Для забору води із протипожежної водопровідної мережі встановлюють пожежні гідранти відстань між якими не перевищує 150 м, а від стін будівлі – не менше 5 м і не далі 2,5 м від краю проїзної частини дороги.

Розрахункові витрати води на підприємствах складаються із загальної її витрати на зовнішнє і внутрішнє пожежогасіння і максимальної витрати на виробничі потреби.

Витрати води на внутрішнє пожежогасіння (n₁) приймають 5 л/с (два струменя по 2,5 л/с). Розрахункова потреба води на зовнішнє пожежогасіння на підприємствах регламентується за СНіП 2.04.02-84.