15.3. Класифікація об’єктів за їх вибухопожежонебезпекою

Взначення категорії приміщень і будівель виробничого та складського призначення за вибухопожежною та пожежною небезпекою є основою для встановлення нормативних вимог для забезпечення вибухопожежобезпеки вказаних приміщень та будівель.Відповідно до ОНТП 24-86 приміщення та споруди поділяються на категорії: А, Б, В, Г, Д залежно від розміщених технологічних виробництв і властивостей речовин і матеріалів, які там застосовуються або утворюються.

До категорії А належать приміщення, де перебувають горючі та легкозаймисті рідини з температурою спалаху, що не перевищує 28⁰С, а також речовини і матеріали здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем або один з одним; при утворенні вибухонебезпечних сумішей розвивається розрахунковий надмірний тиск, що перевищує 5 кПа.

До категорії Б належать приміщення, в яких є пил та волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху понад 28⁰С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні та пароповітряні суміші, при займанні яких розвивається розрахунковий надмірний тиск, що перевищує 5 кПа.

До категорії В належать приміщення, де перебувають горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини та матеріали. які можуть при взаємодії з водою, киснем повітря та одне з одним горіти (за умови, що ці приміщення не входять до категорії А чи Б).

До категорії Г належать приміщення, де є негорючі речовини та матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані, а також горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо; процес їх обробки супроводжується виділенням променевої теплоти, іскор та полум’я.

До категорії Д належать приміщення, в яких є негорючі речовини та матеріали у холодному стані.

15.4. Класифікація вибухонебезпечних зон і пожежонебезпечних зон. Правила встановлення електрообладнання в таких зонах

ПБЕ класифікує виробничі приміщення і зовнішні установки по вибухо- і пожежонебезпечним зонам і в відповідності до класифікації регламентує всановлення електрообладнання.

Згідно ПБЕ («Правила будови електроустановок»), вибухонебезпечні приміщення і зовнішні установки діляться на: газо- та пароповітряні вибухонебезпечні середовища, які утворюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, та пилоповітряні – вибухо­небезпечні зони класів 20, 21 ,22.

Вибухонебезпечною зоною називається простір у якому можливе виділення горючих газів, легко-займистих рідин (ЛЗР) або горючого пилу з нижньою концентраційною межею займання (НКМЗ)  65 г/м³ . При умові утворення в приміщенні суміші в об’ємі, що перевищує 5% об’єму приміщення, таке приміщення повністю відноситься до вибухонебезпечного, а якщо вибухонебезпечний об’єм рівний або менший 5% об’єму приміщення, то до вибухонебезпечної відноситься зона в межах 5м по вертикалі і горизонталі від апарату, з якого виділяється горюча речовина. Для зовнішніх установок ці розміри можуть становити від 0,5 до 20 м в залежності від умов утворення вибухонебезпечного середовища.

Вибухонебезпечна зона класу 0 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого часу.

Вибухонебезпечна зона класу 0 згідно з вимогами даного розділу може мати місце тільки в межах корпусів технологічного обладнання

Вибухонебезпечна зона класу 1 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи (тут і далі нормальна робота - ситуація, коли установка працює відповідно до свої розрахункових параметрів).

Вибухонебезпечна зона класу 2 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго. У цих випадках можливі аварії катастрофічних розмірів (розрив трубопроводів високого тиску або резервуарів значної місткості) не повинні розглядатися під час проектування електроустановок.

Частоту виникнення і тривалість вибухонебезпечного газо- пароповітряного середовища визначають за правилами (нормами) відповідні галузей промисловості.

Вибухонебезпечна зона класу 20 - простір, у якому під час, нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть утворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини. Звичайно і має місце всередині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші часто і на тривалий термін.

Вибухонебезпечна зона класу 21 - простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухо­небезпечної концентрації.

Ця зона може включати простір поблизу місця порошкового заповнення або осідання і простір, де під час нормальної експлуатації ймовір­на поява пилових шарів, які можуть утворювати небезпечну концентрацію вибухонебезпечної пило повітряної суміші.

Вибухонебезпечна зона класу 22 - простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з'являтися нечасто й існувати недовго або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати й утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії.

Ця зона може включати простір поблизу обладнання, що утримує пил, який може вивільнятися шляхом витоку і формувати пилові утво­рення

При визначенні розмірів вибухонебезпечних зон у приміщен­нях слід враховувати:

1) під час проектування вибухонебезпечних установок повинні бути передбачені заходи, які б забезпечували мінімальну кількість та незначні розміри вибухонебезпечних зон;

2) при розрахунковому надлишковому тиску вибуху газо- пароповітряної вибухонебезпечної суміші, що перевищує 5 кПа, вибухонебезпечна зона займає весь об'єм приміщення;

3) вибухонебезпечна зона класів 20, 21, 22 займає весь об'єм приміщення;

4) при розрахунковому надлишковому тиску вибуху газо- пароповітряної вибухонебезпечної суміші, що дорівнює або менше 5 кПа, вибухонебезпечна зона зона займає частину об'єму приміщення і визначається відповідно до норм технологічного проектування, або розраховується технологами згідно з ГОСТ 12.1.004-91. За відсутності даних допускається приймати вибухонебезпечну зону в межах до 5 м по вертикалі і горизонталі від технологічного апарата, з якого можливий викид горючих газів або парів ЛЗР;

5) при розрахунковому надлишковому тиску вибуху в приміщенні, що перевищує 0,5 кПа, вибухонебезпечна зона відсутня;

6) при розрахунковому надлишковому тиску вибуху пило повітряної суміші, парів ГР, що дорівнює або менше 5 кПа, матиме місце пожежонебезпечна зона, що визначається згідно з вимогами розділу 5;

7) простір за межами вибухонебезпечних зон класу 2 і 22 не вважається вибухонебезпечними, якщо немає інших умов, що створюють для нього вибухонебезпеку.

Пожежонебезпечними приміщеннями і зовнішніми установками називають такі, де зберігаються чи обробляються тверді горючі речовини чи рідини. ПБЕ передбачає поділ на 4 класи пожежонебезпечних зон: П-I;П-II;

П-II а; П-III.

Зона П-I -приміщення з горючими рідинами (ГР), зона П-III - зовнішні установки з ГР або твердими горючими матеріалами, горючий пил з НКМЗ > 65 гм³ зона П-II, тверді горючі матеріали, які не утворюють вибухонебезпечних сумішей відносять до зони П-IIа.

У вибухонебезпечних і зовнішніх установках необхідно використовувати вибухозахищене електрообладнання, що виготовляють згідно стандарту ГОСТ 12.2.020-76 «Электрооборудование взрывозащищенное».

Все електрообладнання за рівнем вибухозахисту поділяється на 3 класи:

2 - підвищеної надійності проти вибуху, вибухозахист забезпечений лише при нормальному режимі роботи;

1 - вибухобезпечне, вибухозахист забезпечений при нормальній роботі і при визначених наперед пошкодженнях, крім елементів вибухозахисту;

0 - особливого вибухозахисту, передбачено додаткові засоби вибухозахисту

Види вибухозахисту

d - вибухонепрониклива оболонка, яка витримує тиск вибуху і перешкоджає розповсюдженню вибуху через нещільності або отвори електрообладнання;

i - іскробезпечний електричний ланцюг, джерело займання не здатне запалити зовнішнє горюче середовище;

e - електрообладнання не має частин які іскрять;

o- масляне заповнення оболонки, елементи які іскрять занурені в масло, що виключає контакт між ними і вибухонебезпечними сумішами;

q - кварцеве заповнення оболонки;

s - спеціальний вид захисту, в основі захисту використані принципи відмінні від вищенаведених:

• заливка епоксидною смолою струмоведучих частин;

• підпір повітря до закритих оболонок, продувка інертом;

p - продування оболонки або заповнення її під надлишковим тиском повітрям чи інертом.

Все вибухозахищене обладнання поділяють на групи:

• для підземних робіт;

• для внутрішніх і зовнішніх установок за ГОСТом.

При цьому в залежності від величини зазору електрообладнання типу d і q поділяють на групи:

IIА - зазор 0,9 мм

IIB -зазор 0,90,5

IIC - зазор  0,5 мм

За ПБЕ в пожежонебезпечних зонах використовується електрообладнання закритого типу. Апаратура управління і захисту, світильники рекомендують застосовувати в пиленепроникному виконанні. Електропроводка повинна мати надійну ізоляцію.

У вибухонебезпечних зонах та в зовнішніх установках використовують вибухозахищене обладнання виготовлене згідно ГОСТ 12.2.020-76.

Пускову апаратуру, магнітні пускачі для класів 0, 20 необхідно виносити за межі вибухонебезпечних приміщень з дистанційним керуванням. Проводи у вибухонебезпечних приміщеннях мають прокладатися у металевих трубах. Можна використовувати броньований кабель. Світильники для класів 0, 20, 21 мають бути вибухозахищені.