Дієвим чинником забезпечення радіаційної безпеки є дозиметричний контроль за рівнями опромінення персоналу та за рівнем радіації в навколишньому середовищі.

5.4. Контроль доз опромінення

Методи контролю: іонізаційний, сцинтиляційний, фотографічний, хімічний.

Іонізаційний – здатність газів під дією випромінювання ставати провідниками електричного струму. На цьому принципі працюють іонізаційні камери та газові лічильники.

Сцинтиляційний – здатність деяких твердих, рідких та газоподібних речовин світитися під дією іонізуючого випромінювання. Світлові спалахи через фотопомножувачі подаються на електричні лічильні схеми, за інтенсивністю спалахів оцінюють величину дози.

Фотографічний – здатність фотоемульсії змінювати свої властивості під дією випромінювання. Фотопластинка в світлозахисному папері розташовується в зоні впливу випромінювання. Потім пластинка проявляється, і за ступенем почорніння робиться висновок про дозу випромінювання.

Хімічний – полягає в здатності деяких хімічних речовин змінювати свій колір під впливом іонізуючого випромінювання. За густиною забарвлення робиться висновок про дозу випромінювання.

Лекція 6. Характеристика виробничого пилу та його дія на організм людини

Пил – це тонкодисперсні частинки, які утворюються при різних виробничих процесах – дробленні, розмелені при обробці твердих тіл, при просіюванні і транспортуванні сипучих матеріалів.

Пил у виробничих приміщеннях може бути у вигляді аерозолю або аерогелю.

Аерозоль найдрібніші частинки, які знаходяться в повітрі у завислому стані. Частинки розміром більше ніж 10^-3 см відносяться до пилу, а частинки розміром 10^-5-10^-3 см – це туман.

Аерогель – це частинки, які осідають на стінах, на виступах приміщень.

Пил характеризується хімічним складом, розмірами і формою частинок, їх густиною, електричними, магнітними та іншими властивостями.

Залежно від хімічного складу пил поділяється на:

• Органічний (дерево, шкіра, бавовна);

• Неорганічний (цемент, кварц);

• Змішаний (органічний та неорганічний).

Найбільш небезпечним для людини вважаються частинки розміром від 3 до 10 мкм, які потрапляючи в легені, при диханні затримуються в них і, накопичуючись, можуть стати причиною захворювання. Частинки розміром більше 10 мкм затримуються в носі та горлі, а розміром менше 3 мкм видихаються.

Залежно від дії на організм людини пил поділяють на:

• Токсичний, який розчиняється в біологічному середовищі організму і спричиняє отруєння. Наприклад, свинець, миш’як проникаючи з повітрям в організм людини у вигляді пилу викликають ураження нервової системи, органів кровопостачання, шлунково-кишкового тракту, що призводить до гострого або хронічного отруєння організму.

• Нетоксичний – діє на організм, подразнює шкіру, слизові поверхні, кон’юктиву очей, а проникаючи в легені, викликає професійне захворювання – пневмоконіоз – органічні зміни в легенях і зниження їх функціональної здатності, що призводить до кисневого голоду всього організму. Пил, що містить SiO₂ – викликає силікоз, цементний пил – цементоз, вугільний пил – антракоз.

Нетоксичний пил може абсорбувати токсичні або радіоактивні речовини, набувати певного електричного заряду, що збільшує його шкідливу дію.