4.3. Контроль за вмістом шкідливих речовин

Для контролю використовують методи:

Експрес–метод, який базується на явищі колориметрії (зміна кольору) і дозволяє швидко, з достатньою точністю визначити концентрацію шкідливих речовин. Застосовують газоаналізатори УГ-2, ГХ-4 та інші.

Лабораторний – полягає у відборі проб повітря у робочій зоні і проведенні фізико-хімічного аналізу в лабораторних умовах.

Метод неперервної реєстрації вмісту в повітрі шкідливих речовин з використанням газоаналізаторів та газосигналізаторів

ФКГ-3М на хлор,

“Сирена-2” на аміак,

“Фотон” на сірководень.

Лекція 5. Іонізуюче випромінювання

Іонізуючим називається випромінювання, яка прямо або непрямо може іонізувати середовище.

Іонізуючі випромінювання являють собою  -,  -,  - випромінювання, випущені радіоактивними ізотопами при їх самовільному (спонтанному) розкладу; потоки вторинних випромінювань (рентгенівських і  - променів, протонів, нейтронів, дейтронів) виникаючих при взаємодії радіоактивних випромінювань і штучно прискорених заряджених частинок із речовиною.

У промисловості радіоактивні ізотопи застосовують як джерела випромінювання  -,  -,  - променів.

Альфа - промені це потік -частинок, які є ядрами гелію і мають позитивний заряд. Вони мають малу проникну здатність, тому що втрачають велику кількість енергії при зіткненні із атомами.

Бета – промені – потік  - частинок – електронів і позитронів, що мають однакову масу. Характеризуються меншою іонізуючою і більшою проникною здатністю, ніж  - промені.

Гамма промені – це потік  - квантів, які являють собою електромагнітні випромінювання з дуже короткою довжиною хвилі. Вони мають велику проникну здатність і малу іонізуючу дію.

Радіоактивне випромінювання, діючи на живу тканину, викликає іонізацію, підвищує реакційну здатність атомів, утворює вільні радикали. Одна з типових реакцій є радіоліз, тобто радіаційний розклад:

Н₂О⁺ Н⁺ + ОН

Н₂О^-  Н + ОН^-

Радикали ^*ОН, рекомбінуються з киснем О , утворюють пероксид водню, НО^- і гідропероксид. Це викликає непряму дію радіації, що завдає більшої шкоди ніж пряма дія.

Вільні радикали вступають у реакцію з молекулами білків, ферментів, інших життєво важливих речовин, в наслідок чого порушується нормальний перебіг біохімічних реакцій і порушується обмін речовин. В подальшому починають змінюватись фізіологічні процеси, склад крові і на кінцевій стадії при розвитку променевої хвороби відбувається загибель клітин і всього організму.

5.1. Дози іонізаційного випромінювання

Кількість енергії випромінювання, яка поглинається одиницею маси тканини тіла організму, що опромінюється, називається дозою поглинання.

Одиниця поглинутої дози випромінювання в системі СІ – грей (Гр). 1 Гр=Дж/кг, тобто це така поглинена доза, коли в 1 кг опроміненого зразка поглинається енергія в 1 Дж. Рад – позасистемна одиниця 1 рад = 0,01 Гр.

У випадку рентгенівського і  - випромінювань існує поняття експозиційної дози в системі (СІ), це – кулон на кілограм (Кл/кг).

На практиці до недавна користувались позасистемною одиницею експозиційної дози – рентген (Р). 1Р=2.58*10^-4 Кл/кг.

Доза, поглинута масою речовини в одиницю часу, називається потужністю дози.

При однаковій дозі, поглинутій в біологічній тканині, ефект в залежності від виду випромінювання може бути різним. У зв’язку з цим кожному виду випромінювання відповідає певна відносна біологічна ефективність (ВБЕ), яка залежить також від енергії випромінювання.

Еквівалентна доза іонізуючого випромінювання Н – це добуток поглинутої дози Д на середній коефіцієнт якості випромінювання k у даному об’ємі біологічної тканини стандартного складу - Н= kД.

Одиниця еквівалентної дози в СІ – зіверт (Зв).

Іншими словами, зіверт – одиниця еквівалентної дози будь-якого виду випромінювання в біологічній тканині, яке створює такий самий біологічний ефект, як і поглинута доза в 1 Гр зразкового рентгенівського чи  - випромінювання. Позасистемна одиниця еквівалентної дози – бер.

1 бер = 0.01 Зв.