Робота в парах змінного складу

Робота в парах змінного складу ведеться зазвичай у складі малої групи. Кожен член такої групи отримує навчальний завдання, яке він повинен виконати, і (або) контрольні питання, на які він має відповісти.

Учні самостійно виконують отримані завдання і (або) відповідають на контрольні запитання.

Потім учні різних груп з однотипними завданнями і наборами питань збираються разом і обговорюють виконані завдання і правильність своїх відповідей на контрольні запитання. Педагог бере участь в обговоренні, вносячи корективи.

Учні однієї групи розбиваються на пари; вони пояснюють виконані ними завдання, ставлять один одному питання: спочатку один учень, потім інший. По ходу взаємного опитування вони вносять поправки. Потім учні формують нові пари і все повторюється.

2. Лекція як активна форма навчання

Активними є такі форми навчання, де збільшений питома вага та ступінь самостійності учнів, здійснюється індивідуальний підхід і розвиваються творчі здібності кожного учня.

На перший погляд здається зрозумілим, чому настільки ефективним вважається семінар. Але чи можна в один ряд з ним ставити і лекцію? Адже нерідко слова лектора входять в одне вухо слухача і виходять з іншого, так і не торкнувшись жодної струни в його душі. А хіба не зустрічаються уроки-семінари, де учні вимовляють по папірцю переписані чужі слова про не прочитаної класом книзі?

Справа в тому, що активність або пасивність заняття визначаються не видом уроку, а здатністю будити думка, захоплювати почуттям, спонукати до дії. Активність не виникає сама собою при зверненні до тієї або іншій формі, а створюється творчою працею вчителів та учнів. І лекцію, треба зробити активною формою. Для цього закладені багаті можливості.

Лекція здатна не тільки повідомляти інформацію, але, вибудовуючи систему знань, переконуючи, може формувати світогляд слухачів. Слово вчителя викликає емоційно-естетичне ставлення, пробуджує «почуття добрі», допомагає становленню особистості. Нарешті, за допомогою лекції здійснюється керівництво різними видами діяльності учнів на уроці і поза уроку, формуються різноманітні вміння..

Організація діяльності учнів старших класів на уроці - лекції

Специфіка шкільної лекції полягає в тому, що діяльність вчителя тут невіддільна від діяльності учнів: читав лекцію, необхідно одночасно керувати роботою слухачів. Готуючись до уроку, важливо думати не тільки про те, що і як розповісти в лекції, але і про те, що на уроці будуть робити учні, яку мету поставити перед ними, як підготувати їх до сприйняття і засвоєнню матеріалу, якого рівня в оволодінні знаннями і уміннями досягнуть вони на цьому уроці і як це можна перевірити. Словом, урок-лекція дозволяє активізувати пізнавальну діяльність учнів, впливати на кожного з них.

Широкого та ефективного застосування лекції заважає застаріле ставлення до неї як до що прирікає учнів на роль пасивних слухачів.

Насправді ж на лекції діяльність учнів має три форми. Це сприйняття матеріалу, при якому працюють емоції, мислення, уява, пам'ять, мова; це участь в повідомленні матеріалу (доповідь, реферат, виразне читання); це самостійна робота під час Вибираючи ті або інші прийоми роботи, треба виходити з того, який матеріал викладається, яку мету ставить вчитель. Є лекції, звернені насамперед до розуму, логічного мислення учнів. Це лекції на теоретико-літературні теми. При слуханні їх доречні різного роду запису: складання плану, тез, конспекту. При сприйнятті оглядової теми запису також можливі. Але іноді в лекцію включаються виразне читання, звучання музичних творів та інші види демонстрації творів мистецтва. Важливо використовувати цей момент для естетичного співпереживання; бажано в цей час не записувати.

Є лекції, звернені до емоцій, наприклад розповідь про останні роки життя Пушкіна з читанням уривків із спогадів сучасників, листів, або лекція про життєвий подвиг Чернишевського, або заочна екскурсія по місцях, пов'язаних з життям Маяковського. Мета такої лекції-переконати, пробудити почуття. Конспектування тут недоцільно: переклад слова вчителя в логічний план може позбавити його виховної сили. Приступаючи до такої лекції, можна запропонувати учням наприкінці уроку відповісти усно на проблемне питання, осмислити враження від почутого.

Головна форма діяльності учнів на уроці-лекції-це сприйняття слова вчителя. Щоб сприйняття було повноцінним, необхідно багато умов, але головне-захопленість самого лектора, глибоке знання предмета.и слухачів, володіння мистецтвом усного слова. У нас немає можливості викласти хоча б основи риторики-розвивалася протягом тисячоліть науки про ораторському мистецтві. Зупинимося лише на деяких прийомах, що допомагають активізувати сприйняття лекції дітьми.

3. Однією з найбільш ефективних форм самостійної роботи є семінар. Головною метою семінару є залучення великої кількості учнів в активну пошуково-дослідницьку роботу. Вчителю, организовывающему семінар потрібно дуже уважно підходити до розробки тематики занять. Необхідно враховувати вікові особливості і рівень розвитку, ступінь підготовленості класу. Можлива диференціація завдань. Готуючись до семінарських занять, одні роблять пошук, збирання, накопичення матеріалу, піддають його аналізу, систематизуються, узагальнюють, роблять первинні висновки. Більш підготовлені учні пишуть доповіді, реферати, а решта - розробляють окремі питання і виступають як співдоповідачів, опонентів. Але не потрібно забувати, що хлопці повинні вчитися і виконувати більш складні завдання, рости інтелектуально і розвиватися, тому можна використовувати метод «передбачається успіху» [10, С.140].

Поряд з семінарськими заняттями широке розповсюдження отримали практичні (лабораторні заняття). На них учні вчаться прийомів роботи з місцевою літературою, монографіями, періодичної печаткою, документами, речовими пам'ятниками, методам складання комплексного плану, конспектів, рефератів.

Семінарські заняття - та форма навчання, яка ефективно організовує і направляє самостійну роботу старшокласників. Саме тому семінари - складова частина курсів історії і суспільствознавства в 9-11 класах.

Для семінарських занять як форми організації навчального процесу характерні наступні особливості: - розширення, поглиблення та узагальнення раніше вивченого матеріалу; - вивчення нового матеріалу; -колективне обговорення питань, заздалегідь поставлених вчителем; -обговорення повідомлень і рефератів учнів, підготовлених на основі самостійного вивчення джерел і літератури.

Семінар дозволяє успішно вирішити такі проблеми: -отримувати нові знання, у тому числі, на основі роботи з джерелами; - виконувати функцію школи публічного виступу, розвитку навичок відбору та узагальнення інформації; -закріплювати отримані раніше знання, узагальнювати і зміцнювати їх, застосовувати до нового матеріалу; -розвивати мислення учнів; -здійснювати контрольну функцію; -формувати переконання; -розвивати вміння доводити і відстоювати свої позиції.

Семінарські заняття відрізняються один від одного рядом ознак, які методична література групує наступним чином: 1. За ролі у формуванні знань учнів (узагальнення знань з окремих тем; узагальнення та вивчення нового матеріалу). 2. За джерелами, з якими працюють учні ( історична та навчальна література, історичні документи, краєзнавчий матеріал, правові документи, матеріали ЗМІ і т.д.)