Питання1 Первіснообщинний лад та зародження класового суспільства на території України.

Первісно-общинний лад — перша в історії людства соціально-економічна формація (форма співжиття).

Початок первісно-общинного ладу сягає в далекі часи, десь понад 2 мільйони років тому, коли з'явилася людина, яка виділилася з тваринного світу. Величезне значення при цьому мало виникнення звукової, членороздільної мови, яка стала засобом спілкування людей у процесі спільної праці.

Економічну основу первісно-общинного ладу становила суспільна власність на основні засоби виробництва. Це зумовлювалося початковим ступенем розвитку продуктивних сил, примітивністю перших знарядь праці людини, що виключало можливість індивідуального виробництва і боротьби з навколишніми силами природи.

У своєму розвитку первісно-общинний лад пройшов 2 основних періоди:

1.ранній — первісне стадо:період первісного стада був найважчим в історії людства, оскільки в боротьбі з силами природи людина була майже беззбройна, пригнічена складністю здобуття засобів існування;

2.пізній — родовий лад: основною формою організації суспільства за часів родового ладу замість нетривких стадних груп став рід — колектив кровних родичів, спочатку материнський, а згодом батьківський. З розвитком первісного суспільства відбувалося об'єднання родових общин в етнічні групи — племена.

Епосі первісності властиві такі особливості:

• відбувався антропогенез — біологічна еволюція людини, що завершилася, на думку різних вчених від 40 до 100 тисяч років тому, виникненням виду «людина розумна» (Homo sapiens), а також основних людських рас — надалі глибоких еволюційних змін в біологічній природі людини вже не відбувалося;

• йшло формування мислення (або інтелекту) людини, її мови — в подальші періоди вони лише розвивалися;

• людство розповсюдилося по всіх континентах;

• люди переходять до відтворювального господарства (від полювання і збирання до землеробства і скотарства)

• поряд з антропогенезом розвертається соціогенез — формування суспільних форм життя у вигляді родової, а потім родоплеменної організації;

• складаються перші світоглядні уявлення, ранні форми релігійних уявлень, міфологічних систем.

Археологічна класифікація

1. Кам*яна доба- період в історії людства, під час якого знаряддя праці та зброя виготовлялася з каменю, дерева та кісток. Він поділяється на три періоди:

• палеоліт — давній кам'яний вік, який характеризується використанням кременевих знаряддь праці, основні заняття — полювання та збиральництво.

• мезоліт — середній кам'яний вік, що тривав від 10 тис. до 7 тис. років до н. е.

• неоліт — новий кам'яний вік, характеризується появою людини сучасного типу, використанням винятково кременевих, кам'яних, кістяних знарядь праці, виготовлених з використанням техніки свердління, пиляння та шліфування; розповсюдженням кераміки, ткацтва. (так звана неолітична революція). Тривав від 6 до 4 тис. років до н. е., період переходу від риболовства та полювання до землеробства й скотарства.

2.Мідний вік

3.Бронзова доба

4. Залізний вік_ історичний період, який характеризується початком обробки заліза та виготовленням з нього зброї і знарядь праці. Починається з початку 1-го тис. до н. е. і продовжується до сьогодення.

В сучасній історіографії прийнято таку періодизацію:

• первісне стадо;

• материнський рід (матріархат), розквіт якого є вищою точкою розвитку докласового формації;

• патріархат;

Релігія.

Зароджуються релігійні вірування. Творчі здібності людини знайшли вихід у таких ранніх формах релігіі, як тотемізм, фетишизм і магія. У первісну добу вони ще не складали єдиної системи.

Культура первісного суспільства.

Поєднання матеріального й духовного факторів у житті первісного суспільства й стало початком зародження культури, як синкретичного явища, що невід'ємно пов'язує людські почуття, волю, інтелект з оточуючим природним середовищем. Поступово матеріальна культура первісного суспільства розвивалася й вдосконалювалася ( знаряддя праці: різці, голки, сокира, лук, стріли ), але найбільшого успіху людство досягло у сфері облаштування соціальних відносин, насамперед, приборканні тваринного начала в первісному стаді в цілому і в кожному з його членів зокрема.

Зародження класового суспільства на Україні.

Слов‘яни - одне з найбільших угруповань давньоєвропеиського населення, що сформувалося у середині І тис. до н.е. Писемні відомості про слов‘ян з‘явилися на початку нашої ери. Відтоді став можливим відносно систематичний розгляд процесу зародження у давніх слов‘ян класових відносин як умови становлення державності .

Історики VI ст. свідчать, що анти - східна частина слов‘ян-венедів - проживали між Дніпром і Дністром на схід від Дніпра. Анти знали орне землеробство, осідле скотарство, ремесло, що вже відділилося від сільського господарства, видобуток і обробку заліза, ткацтво. В антів існували внутрішня торгівля, пов‘язана з розвитком ремесла, і зовнішня торгівля (з Римом). Торгівля прискорювала процес диференціації суспільства, сприяла формуванню багатих соціальних верхів .

Соціальні відносини у ранніх слов‘янських племен першої половини І тис. н.е. були характерними і для кінцевого етапу первіснообщинного ладу. Археологами знайдені залишки великих поселень антів, що складалися з ряду окремих господарських будівель, ремісничих майстерень. На зміну родовій общині йшла нова, територіальна сільська община, у складі якої де-не-де зберігались як пережитки минулого древні великі патріархальні сім‘ї. Мала сім‘я, яка складалася з чоловіка, жінки і дітей, була складовою частиною важливої соціальної клітинки суспільства - сільської общини. У сільській територіальній общині виділялись окремі заможні сім‘ї, які володіли певною власністю, про що, наприклад, свідчать примітивні ключі від дверних засувів, знайдені археологами на черняхівських поселеннях. Про майновий розподіл в антів свідчать також численні схоронення монет і дорогоцінних речей. Верхівка прагнула до збагачення, присвоювала продукти праці членів общини у вигляді данини.

У слов‘янських племен набуло розвитку рабовласництво. Візантійські історики пишуть про десятки тисяч військовополонених, яких анти захоплювали з метою перетворення у рабів. Рабська праця могла використовуватись у ремісництві, землеробстві. Рабство, як і збирання данини, було початковою формою експлуатації на етапі становлення класового суспільства.

Племінна верхівка складалася з різних осіб. До неї входили перш за все вожді племен. Зарубіжні стародавні історики називають їх королями, старійшинами, "вельможами". Вони виділялися за своїм майновим станом із основної маси населення.

У період становлення класового суспільства слов‘янські племена об‘єднуються у союзи племен. Процес формування племен інтенсивно відбувався у V ст. н.е. Чим сильніше йшов процес розкладу первісної родової замкнутості, тим міцнішими і довговічнішими ставали союзи племен. На чолі цих союзів стояли вожді. їм належала вища влада.