Зміст

1. Роль керівника в профілактиці конфліктів……………………3

2. Вимоги до критики……………………………………………..4

3. Майстерність бесіди……………………………………………4

4. Розмова — покарання………………………………………….7

5. Правила поведінки керівника у конфліктній ситуації………8

Список використаної літератури……………..…………………12

1. Роль керівника в профілактиці конфліктів

Складові профілактики міжособистісних конфліктів в організації: мистецтво керівництва, ставлення до конфліктів, конкретні заходи з покращення соціально-психологічного клімату в колективі. Якщо керівник вчасно розв'язує ділові суперечності в організації, то до конфліктів, як правило, не доходить. Ставлення до конфліктів різної природи неод­накове. Деструктивних повинно бути якомога менше, бо в них проявляється негативний вплив особистості на діяльність.

Там, де без конфлікту неможливо вирішити питання, не слід його приховувати.

Конкретні заходи з профілактики конфліктів:

• робота, спрямована на покращення умов праці, ор­ганізації виробництва, побутових умов;

• інформування підлеглих про важливі питання профе­сійної діяльності та її перспективи;

• дотримання трудового законодавства, його норматив­них документів;

• робота з підлеглими щодо правової освіти;

• дотримання трудової етики.

Керівнику потрібно пам'ятати, що:

1) управління людьми починається, з себе;

2) не поважаючи підлеглих, не отримаєш поваги до себе, а це вже передконфліктна ситуація;

3) ніщо не цінується так дорого і не коштує так дешево, як ввічливість;

4) слід вивчати підлеглих, виявляти інтерес до їх осо­бистості з метою індивідуального підходу у пошуках взаємо­розуміння;

5) приховування інформації веде до напруги у відносинах. Підлеглі певним чином оцінюють свого керівника, і це необхідно враховувати. Чоловіки цінують у керівникові, насамперед, такі якості, як: знання справи; вміння організувати роботу; бачення перспективи, забезпечення високої заро­бітної платні. Жінки бажають більш демократичного стилю, ввічливого ставлення, поваги.

2. Вимоги до критики

Часто конфлікти виникають у ситуаціях ділової критики. Потрібно пам'ятати, що ця ситуація — провокуюча і слід особливо продумано будувати її. Якою повинна бути критика?

1. Критика на зборах — виключення, сприймається адресатом як приниження. Критика найкраще діє у формі індивідуальної бесіди.

2. Не принижувати гідність підлеглого ("Ти ось не знаєш, а я знаю. Слухай і роби", "Ви поганий педагог, безвідпо­відальний").

3. Критику слід поєднувати з позитивною оцінкою, висловлювати зауваження на фоні схвалення. Зловживання критикою призводить до протилежної очікуваній реакції: до опору, протесту, байдужості.

4. Встановити довірливі відносини, емоційний контакт з тим, кого критикуєш.

5. Критикувати можна те, що керівник спостерігав особисто, а не те, що знає зі слів сторонніх. Наприклад, завуч дав інформацію директору про запізнення одного з вчителів. Як реагувати? Найкраще директору самому переконатись у тому, коли підлеглий приходить на роботу, і тоді вже пого­ворити з ним.

6. Не порівнювати з колегами, бо це призводить до розбрату в колективі.

7. Якщо критика висловлюється на зборах, продумати, як до неї поставиться колектив, а не тільки критикована особа.

8. Зміст критики обумовлюється інтересами справи, а не особистими враженнями, тому повинен бути аргументованим.

9. Дієва критика повинна бути індивідуально спря­мованою.