Тема 2. Розвиток науки управління.
Виникнення науки менеджменту. Управлінська думка і практика в ранніх цивілізаціях Сходу.
Ранні теорії менеджменту.
Виникнення науки менеджменту. Управлінська думка і практика в ранніх цивілізаціях Сходу.
Необхідність в управлінській діяльності виникла на перших етапах становлення людського суспільства. Первісні люди змушені були певним чином будувати свою діяльність. З'являлися перші лідери (вожді), виникала необхідність в управлінських (хоч і примітивних) функціях (розроблення плану полювання на мамонта, розташування мисливців під час полювання на хижаків, заохочення членів колективу шляхом поділу туші та ін.). Але ця управлінська діяльність здійснювалася не послідовно (щоразу мала різний характер), не продумано (не застосовувались єдині принципи та підходи, не бралися до уваги закономірності та попередній досвід). Тому це не дає підстав стверджувати, що наука про менеджмент зародилась у первісні часи. Навіть за рабовласницького ладу, феодалізму певних обґрунтованих підходів та механізмів менеджменту не було створено.
Суспільний поділ праці. Традиційний погляд на проблему.
Первинний поділ праці здійснювався по статі і віку і було це пов'язано з фізіологічними відмінностями і спроможністю виконувати різні види робіт. Чоловіки були зайняті на фізично важких роботах, жінки і підлітки - найбільше на легких. Таким чином, перший суспільний поділ праці можна назвати фізіологічним. Другий суспільний поділ праці пов'язаний з відокремленням землеробства від скотарства або скотарства від землеробства. Ця спеціалізація праці значною мірою визначалася географічними чинниками і може бути визначена як галузева, внутрішньоаграрна. Третє суспільне розділення праці пов'язано з з виокремленням ремесла із землеробства. З появою знарядь праці з металів їх створення стає дуже складним. що вимагає особливих матеріалів технологій і знань. Представляється, що цей розподіл праці слід було б назвати промисловим або просто виробничим. Четвертим поділом праці вважається виділення торгівлі. Цей суспільний поділ праці пов'язаний вже не з безпосереднім виробництвом, а з рухом навколо нього. Такої точки зору дотримуються історики. Проте підхід до історії взагалі і до історії національного господарства, зокрема, з позицій управління і менеджменту дозволяє нам засумніватися в такій класифікації розподілу праці. Представляється, необхідно звернути увагу на ще один, виключно важливий, на наш погляд, суспільний поділ праці – виокремлення виключно цінною групи або прошарку.
В Єгипті та Шумері вже до кінця IV тисячоліття до н. э. община виявилася в змозі прогодувати окрім працівників не тільки непрацездатних, не лише створити надійний продовольчий резерв, але і звільнити частину своїх працездатних людей від сільськогосподарської праці (вожді та жерці). Таким чином, першими найбільш важливими персоналіями звільненими від продуктивної праці були організатори, керівники,соціальні менеджери, які в ті далекі часи називалися жерцями і вождями, потім - царями і фараонами і, нарешті, сьогодні - президентами держав, спікерами палат парламентів,президентами кампаній.
Зміна масштабів і складності менеджменту в державі (на прикладі Месопотамії). Месопотамська цивілізація представляє для дослідників винятковий інтерес, оскільки дозволяє побачити механізм становлення професійного менеджменту. Економічний підйом Шумера в III тисячолітті до н. э. був обумовлений розвитком землеробського господарства на базі іригації і ширшим, ніж раніше, використанням металу. Господарство Нижньої Месопотамії (майбутнього Шумера) розділялося на два сектори. У один входили родинні суспільні господарства. У інший - великі господарства, якими володіли храми і верхівка посадовців держави, що народжується.
Храмові господарства стають настільки складними і великими, що знадобився облік їх господарської діяльності, тобто з'явилася необхідність виконання того, що сьогодні називається управлінською функцією контролю і обліку. Одній з відомих нам спроб внесення змін до системи управління національним господарством є правління Гудеа в другій половині XXII ст. до н.е. в Лагаше. Уся країна була розділена на округи, Він зробив централізованим не лише державне землеробство але і скотарство. Худоба вирощувалася головним чином для жертв богам, а частково для шкіряного і сироварного виробництва. Постачання храмів жертвами було розверстане по округах: кожен округ по черзі повинен був забезпечувати храми на протязі певного терміну, що було свого роду податком. Організація єдиного царського господарства в масштабах усієї країни зажадала величезної кількості адміністративного персоналу. Якщо аналізувати реформи Гудеа з позицій теорії управління національним господарством як організацією, а також з позицій організації суспільства, то можна відмітити ряд знахідок, інновацій які представляють інтерес не лише чисто теоретичний, але і практичний. Передусім, відмітимо, що в його діяльності чітко простежується пріоритет спільної мети над цілями складових господарство і суспільство елементів.
Єгипет – цивілізація, де головною метою був порядок, і де були найвища централізація і тотальний контроль, а також висока міра регламентації громадського життя і, відповідно, існував величезний управлінський апарат. У багатоступінчастій піраміді соціального і господарського управління Єгипту особливо слід виділити найчисленніший прошарок професійних менеджерів - писарів, які від імені фараона ретельно стежили за рухом усіх матеріальних цінностей, формуванням і витрачанням бюджету держави періодично робили переписи населення, перерозподіляли простих людей по професіях. Для єгипетського менеджменту вже на ранній стадії його розвитку характерна спеціалізація як по видах робіт, так і по окремих напрямах, які сьогодні ми називаємо функціями менеджменту. Головним менеджером був фараон.
Потреба в науці про менеджмент з'явилася наприкінці XIX — на початку XX ст., що було зумовлено появою машинного виробництва. Саме тоді почали формуватися великі підприємства, на яких працювали десятки, сотні, навіть тисячі людей. У зв'язку з цим виникли проблеми планування їх діяльності, організування робочих місць, створення ефективної системи стимулювання працівників, розроблення технологічних процесів, забезпечення точного обліку, контролю тощо.
На відміну від інших наук розвиток управлінської думки не був системою знань, які накопичувалися послідовно. Навпаки, на першому етапі (до середини ХХ століття) наука управління розвивалася одразу за кількома відносно самостійним напрямкам (або, як кажуть, підходам до управління), кожний з яких концентрував увагу на різних аспектах менеджменту (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Еволюція управлінської думки