4.7. Кроки створення організації
Для заснування власної справи, повинна бути ідея, яка буде закладена в її основу.
При цьому слід пам’ятати, що вибір діяльності складний і важкий процес. З багатьох видів діяльності виділяють у сфері:
виробництва, послуг, ідей (інтелектуального виробництва), комерційної діяльності, зовнішньоекономічної діяльностіі.
Налагодити власну справу можна кількома шляхами:
організувати індивідуальне підприємництво з правом юридичної особи або без такого права, зареєструвавшись як суб’єкт індивідуальної трудової діяльності;
створити приватне або сімейне підприємство;
стати засновником (учасником) повного, змішаного, з обмеженою відповідальністю товариства;
купити існуюче підприємство (цей процес не набув у нашій країні ще значного поширення, проте з розвитком приватизації купівля підприємств стане реальністю);
купити контрольний пакет акцій акціонерного товариства;
застосувати франчайзинг.
Якщо зупинивсь вибір на одній із правових форм організації, яка відповідає обраній сфері підприємництва, то необхідно виконати цілий ряд робіт з юридичного оформлення організації. Ці види робіт можна умовно розділити на два етапи:
етап затвердження організації;
етап реєстрації організації.
Підготовчий етап утворення підприємства включає в себе ряд складових (рис. 4.4).
Рис. 4.4. Складові підготовчого етапу утворення підприємства
Етап заснування містить виконання наступних робіт:
розробка засновницьких документів;
проведення зборів засновників;
формування статутного фонду;
представлення засновницьких документів на реєстрацію.
Пакет засновницьких документів залежить від юридичної форми підприємства.
Юридичні вимоги до індивідуального підприємництва:
вимоги до засновницьких документів не висуваються;
реєстрація підприємців здійснюється міськими чи районними виконавчими комітетами на основі двох документів: заяви засновника, квитанції про оплату за державну реєстрацію (необхідно лише на місці заповнити декілька примірників реєстраційної картки та прикласти дві фотокартки);
якщо індивідуальна підприємницька діяльність, включена до переліку видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, то засновник повинен отримати ліцензію, яку надає відповідна уповноважена установа. Наприклад, приватна юридична практика, стоматологічна практика та ін.
4.8. Культура організації
Як духовне утворення культура містить у собі два основних елементи: перший пізнавальний, знаково-символічний елемент, тобто знання, сформульовані у визначених поняттях і представленнях, які зафіксовані в мові. Другим, не менш важливим, компонентом культури є ціннісно-нормативна система. У систему цінностей соціального суб’єкта можуть входити різні цінності:
1) Смисложиттєві (представлення про добро і зло, щастя, мету і сенс життя); 2) універсальні: життя, здоров’я, особиста безпека, добробут, родина, родичі, освіта, кваліфікація, правопорядок і т.д.; 3) суспільного визнання (працьовитість, соціальний стан тощо); 4) міжособистісного спілкування (чесність, безкорисливість, доброзичливість); 5) демократичні (свобода слова, совісті, партій, національний суверенітет тощо).
Синтетичною формою культури є обряди, звичаї, традиції, те, що називається зразками поведінки.
Культура функціонує в суспільних взаємозв’язках на різних рівнях у визначених конкретних формах. Для відображення цієї конкретної форми буття культури в соціології використовується поняття субкультури. Субкультура – це набір символів, переконань, цінностей, норм, зразків поведінки, які відрізняють те чи інше співтовариство чи яку-небудь соціальну групу. Кожне співтовариство створює свою субкультуру.
Культура відіграє важливу роль у житті суспільства. Ця роль, насамперед, у тому, що культура виступає засобом акумуляції, збереження і передачі людського досвіду. Ця роль культури реалізується через ряд функцій.
1. Освітньо-виховна функція.
2. Інтегративна і дезінтегративна функції культури.
3. Регулююча функція культури.
Організаційну культуру можна охарактеризувати як специфічну, характерну для даної організації систему зв’язків, дій, взаємодій і відносин, що здійснюються в рамках конкретної підприємницької діяльності, способу постановки і ведення справи.
Культура підприємства виражає визначені колективні представлення про цілі і способи підприємницької діяльності даного підприємства.
Ведучу роль у культурі підприємств грають організаційні цінності. Організаційні цінності – це предмети, явища і процеси, спрямовані на задоволення потреб членів організації і, що визнаються в якості таких більшістю членів організації.
Велика роль у вихованні відданості компанії приділяється церемонії проводів на заслужений відпочинок ветеранів компанії.
Нерідко на підприємствах відбуваються обряди переходу, через які відзначаються зміни статусної позиції індивідів
Культура влади – це насамперед культура організації, у якій істотну роль грає момент особистої влади. „Культура влади” найчастіше характерна для знову утворених комерційних структур.
Другий тип організаційної культури – це „рольова культура”, чи „культура Аполлона”. „Культура Аполлона” – це бюрократична культура у веберівському значенні цього слова. Вона характеризується строгим функціональним розподілом ролей і спеціалізацією ділянок, діяльність яких координується і направляється невеликою сполучною ланкою вищого керівництва підприємства.
Третій тип організаційної культури – „культура завдання”, чи „скульптура Афіни”. Даний вид культури організацій більше пристосований для діяльності в екстремальних умовах. У більш загальному даний вид культури зорієнтований, у першу чергу, на вирішення завдань, на реалізацію проектів.
„Культура завдання” добре працює в стадіях, коли ресурси доступні усім, хто в них має потребу, в цьому випадку контроль за діяльністю здійснюється вищим керівництвом організації і зводиться до розподілу проектів, співробітників і ресурсів.
Четвертий тип організаційної культури – „це культура особистості”, чи „культура Діоніса”. Основу організації складають творчі особистості. Організація з даним типом культури поєднує людей не для вирішення якихось їхніх задач, а для того, щоб вони могли домагатися власних цілей.