2. Напрямок проходження струму через організм.

Найбільш небезпечними напрямами є ті, коли струм проходить через структури, в нормальному функціонуванні яких вирішальну роль відіграють процеси генерування і проведення імпульсу збудження (нервова система, провідна система серця).

Найбільш небезпечні з них:

- нижня щелепа – потилиця;

- міжбрів'я – потилиця;

- ліва рука – права рука.

3. Час проходження електричного струму.

Патогенна дія електричного струму залежить від його тривалості. Має місце прямопропорційна залежність.

4. Функціональний стан організму.

У момент дії електричного струму в стані сильного психоемоційного збудження, фізичної перевтоми, при деяких екзогенних інтоксикаціях знижується загальна стійкість організму до електричного струму.

Стійкість до електричного струму зростає при гіпоксичних станах, в стані очікування його дії.

Патологічні процеси, що виникають при дії електричного струму:

1. Електрознак – невеликі ділянки на шкірі круглої або овальної форми сірувато-білого кольору, твердої консистенції, облямованими хвилеподібним підвищенням.

2. Електроопік.

3. Розриви внутрішніх органів.

4. Зупинка дихання може бути обумовлена:

- пошкодженням електричним струмом дихального центру;

- гіпоксією дихального центру у зв'язку з фібриляцією шлуночків;

- різким звуженням живлячих довгастий мозок судин.

5. Зупинка серця може відбутися унаслідок виникнення:

- смертельних форм аритмій (фібриляція шлуночків);

- подразнення блукаючого нерва;

- вираженого звуження коронарних судин.

6. Обвуглювання тіла.

Патогенна дія хімічних чинників.

Питання для вивчення:

1. Хімічне забруднення навколишнього середовища – центральна проблема екології на сучасному етапі.

2. Механізми патогенної дії хімічних чинників.

3. Біологічні ефекти дії хімічних чинників.

4. Шляхи детоксикації хімічних речовин в організмі.

Серед патогенних чинників зовнішнього середовища хімічні речовини займають одне з провідних місць. Відмічається постійне зростання їх числа. В даний час в світі зареєстровано більше п'яти мільйонів різних хімічних речовин і щорічно синтезується близько двох тисяч нових. Людина досить широко контактує з 60 – 70 тисячами хімічних речовин.

Науково-технічний прогрес пов'язаний з неухильним зростанням маси хімічних речовин, що потрапляють в навколишнє середовище.

В основі механізмів патогенної дії хімічних чинників лежить їх здатність вступати в реакції з нормальними компонентами організму і видозмінювати їх структуру, а, отже, і функціональні властивості.

Можна виділити наступні механізми патогенної дії хімічних речовин:

1. Хімічна речовина може вступати у конкурентні відносини з природним для організму субстратом (із-за структурної аналогії з ним) за взаємодію з ферментом. Внаслідок такої конкуренції може виникнути функціональний дефіцит ферменту і змінені структурно і функціонально продукти реакції.

2. Хімічні речовини можуть бути попередниками структурних аналогів субстрату, а в процесі метаболізму перетворюватися на такі.

3. Хімічні речовини можуть реагувати з коферментною частиною ферментної системи і, таким чином, «виснажувати» її і створювати функціональний дефіцит.

4. Хімічна речовина може інгібувати активність ферменту.

5. Хімічна речовина може активувати ферменти.

6. Хімічна речовина може вступати в реакцію з субстратом і настільки його хімічно змінювати, що він втрачає здатність вступати в нормальні реакції.

7) Хімічна речовина може змінювати структуру продуктів реакції і таким чином «знімати» ефект їх дії.

Приклади хімічних порушень найбільш важливих реакцій:

1. Порушення синтезу білка. Хімічні речовини можуть викликати зміну структури ДНК (точкові або генні мутації) і, таким чином, викликати порушення синтезу білка. Такі речовини одержали назву мутагенів.

Крім того, синтез білка може порушуватися за першим механізмом – включення в білок структурних аналогів амінокислот.

2. Інактивація функціональних груп білків – SH-груп, аміногруп, карбоксильних груп. Так, SH-групи зв'язують миш’як і ртутьвмісні речовини.

3. Відокремлення окислення і фосфорилювання. Такою властивістю володіють динітрофенол, ДДТ, тіофос, метафос, деякі антибіотики, ненасичені жирні кислоти і багато інших речовин.

4. Денатурація білків. Цією здатністю володіють кислоти, луги, солі важких металів (жорстка денатурація), похідні сечовини: дихлоральсечовина, діурон і ін. (м'яка денатурація).

5. Порушення синтезу і інактивація гормонів. Тіосечовина, урацил порушують синтез гормонів щитоподібної залози, дихлордифенілетан – гормонів кори наднирників.

Хімічні речовини, впливаючи на організм, можуть викликати наступні біологічні ефекти:

1. Токсична дія.

Конкретна клінічна картина інтоксикації зумовлюється природою хімічної речовини, дозою, шляхом проникнення в організм і його функціональним станом.

Багато хімічних речовин володіють органною вибірковістю дії (тропністью). Так, наприклад CCl₄ вибірково вражає печінку (гепатотропна отрута), сулема – нирки (нефротропна отрута), препарати миш'яку – нервову систему (нейротропна отрута).

Токсичністю може володіти:

- сама хімічна речовина, що потрапила в організм із зовнішнього середовища;

- а також продукт її метаболізму.

2. Канцерогенна дія.

Це здатність хімічної речовини індукувати розвиток пухлин. Вважають, що в даний час існує 5 – 50 тисяч речовин, що володіють канцерогенністю. Людина контактує з 1 – 3 тисячами речовин. Експериментально канцерогенність встановлена більш, ніж у однієї тисячі хімічних речовин. Серед них, на жаль, є і лікарські засоби ( амідопірин).

3. Мутагенна дія.

Здатність викликати генні, хроматидні, хромосомні мутації.

4. Алергенна дія.

Здатність хімічних речовин викликати алергію.

5. Ефект звикання.

Формування фізичної залежності. Властивістю викликати цей феномен володіють етиловий спирт, наркотичні речовини.