3.1.2. Практичні заняття.
При виконані студентами практичних завдань з дисципліни, в цілях досягнення максимальної якості і отримання важливих професійних навиків та умінь, застосовуються ряд загально відомих методів, які дозволяють досягнути бажаного результату.
До таких методів по-перше слід віднести:
цілеспрямоване формування у студентів умінь планувати власну діяльність;
ігрове виробниче планування, в основі якого лежить аналіз, конкретних ситуацій;
проблемне викладання матеріалу;
евристичний діалог.
Метод цілеспрямованого формування у студентів умінь планувати власну діяльність виявляється у підході до завдань, що планується виконати на занятті і отриманому результаті його діяльності.
Метод ігрового виробничого планування виявляється у можливості студентів приблизити тематику занять і дій до виробничого процесу, тобто вміти чітко моделювати пов’язане із даним заняттям ділянку виробничого процесу.
Метод проблемного викладання матеріалу виявляється у відповідях на контрольні питання з тематики заняття і уміння пов’язувати свою відповідь із загальною проблемою.
Метод евристичного діалогу виявляється у наданні студентами своєї думки з питань подальшого удосконалення виробничого процесу, що має відношення до заняття і вибору найбільш оптимального рішення цієї проблеми.
В процесі практичних занять використовуються такі контрольні заходи, як: контрольне опитування, написання тестів, що поліпшує проведення атестаційного контролю.
3.2. Види організації самостійної роботи, що виконується студентами у позаурочний час.
До таких видів відносяться:
робота з навчально літературою, рекомендованою викладачем (трудомісткість 9 годин);
робота з конспектами і доповнення інформації до наданого матеріалу в них, а також і попереднє ознайомлення з матеріалом лекції (трудомісткість 6 годин);
підготовка до лабораторних і практичних занять згідно наданих, на початку семестру, журналів до виконання завдань щодо цих видів занять і вимогами до підготовки до них (трудомісткість 6 годин);
підготовка до контрольних заходів включає час, відведений на підготовку відповідей на питання для самоперевірки, (трудомісткість 9 години);
Загальна трудомісткість самостійної роботи складає 30 годин.
4. Графік організації, планування і контролю самостійної роботи
Нижче наведено план-графік та шкала оцінювання досягнень студентів та графік організації самостійної роботи. (Додаток А)
5. Ефективність самостійної роботи
Самостійну роботу ми розглядаємо як важливий фактор засвоєння навчального матеріалу, про що свідчать психолого-педагогічні дослідження.
Метою самостійної роботи є формування самостійності студента, його вмінь, знань, навичок, що здійснюється опосередковано через зміст і методи всіх видів учбових занять.
Самостійна робота – це робота студентів яка планується та виконується по завданню і при методичному керівництві викладача, але без його безпосередньої участі. Самостійна робота студентів необхідна не тільки для оволодіння певною дисципліною, але й для формування навичок самостійної роботи взагалі, в учбовій, науковій, професійній діяльності, здібності приймати на себе відповідальність, самостійно вирішувати проблему, знаходити конструктивні рішення, вихід із кризової ситуації і т.д.
Незалежно від спеціалізації і характерна роботи, будь-який починаючий спеціаліст повинен мати фундаментальні знання, професійні вміння і навички діяльності свого профілю, досвід творчої і досвідної діяльності по рішенню нових проблем, досвідом соціально-оціночної діяльності. Дві останні складові освіти формуються як раз в процесі самостійної роботи студентів.
Вища школа відрізняється від середньої спеціалізацією, але головним чином – методологією учбової роботи і ступенем самостійності навчання. Викладач лише організовує пізнавальну діяльність студентів. Студент сам здійснює пізнання. Самостійна робота вирішує задачі всіх видів учбової роботи. Ніякі знання, якщо вони не підкріпленні самостійною діяльністю, не можуть стати справжнім надбанням людини. Крім того, самостійна робота має виховне значення: вона формує самостійність не тільки як сукупність вмінь та навичок, але й як рису характеру, яка грає суттєву роль у структурі особистості сучасного спеціаліста вищої кваліфікації. Самостійна робота студентів повинна систематично контролюватися викладачем. Основою для самостійної роботи служить науково-теоретичний курс, комплекс отриманих студентами знань.
Д
одаток
А
Додаток Б
ДК 019-2001
ДЕРЖАВНИЙ КЛАСИФІКАТОР УКРАЇНИ |
ДЕРЖАВНИЙ КЛАСИФІКАТОР НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ |
ГОСУДАРСТВЕННЬЇЙ КЛАССИФИКАТОР ЧРЕЗВЬІЧАЙНЬЇХ СИТУАЦИЙ |
state classifier of extraordinal situations |
Чинний від 01-03-2002
ВСТУП
Блок ідентифікації має ієрархічну систему класифікації з трьома рівнями класифікації: клас, підклас, група та цифровим кодом завдовжки 5 розрядів. У ДКНС прийнято метод послідовного кодування.
Загальна структура кодового позначення ДКНС відповідає такій схемі:
Х XX XX
г
рупа
підклас
клас
Кодування НС на нижчому класифікаційному рівні — група — здійснюється за фасетною схемою, у якій фасети також структуровані. Це забезпечує стійкість структури ДКНС у процесі його ведення, оскільки оперативні зміни об'єктів класифікації відбуваються на цьому рівні.
Приклад:
10000 НС ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ 10100 Аварії (катастрофи) на транспорті
10110 Аварії на транспорті з викиданням (загрозою викидання) небезпечних та шкідливих речовин
10111 Аварії на транспорті з викиданням (загрозою викидання) БНР Класифікатор має абетковий покажчик, наведений у додатку А.