План заняття

1. Основні поняття

2. Зміст завдання прийняття рішення

3. Процес прийняття рішення

4. Концепція прийняття рішень

5. Класифікація завдань

1. Основні поняття

Функція прийняття рішень є постійно розв'язувана в процесі керування завдання. Трактування ухвалення рішення як завдання дозволяє більш чітко сформулювати її зміст, визначити технологію й методи її рішення.

Завдання прийняття рішень спрямовані на визначення найкращого (оптимального) способу дій для досягнення поставлених цілей. Під метою розуміється ідеальне подання бажаного стану або результату діяльності. Якщо фактичний стан не відповідає бажаному, то має місце проблема. Вироблення плану дій по усуненню проблеми становить сутність завдання прийняття рішень.

Проблеми можуть виникати в наступних випадках: функціонування системи в цей момент не забезпечує досягнення поставлених цілей;

функціонування системи в майбутньому не забезпечить досягнення поставлених цілей;

необхідна зміна цілей діяльності. Проблема завжди пов'язана з певними умовами, які узагальнено називають ситуацією. Сукупність проблеми й ситуації утворить проблемну ситуацію. Виявлення й опис проблемної ситуації подає вихідну інформацію для постановки завдання прийняття рішень.

Суб'єктом усякого рішення є особа, що приймає рішення (ЛПР). Поняття ЛПР є збірним. Це може бути одна особа — індивідуальне ЛПР або група осіб, що виробляють колективне рішення,— групове ЛПР. Для допомоги ЛПР у зборі й аналізі інформації й формуванні рішень залучаються експерти — фахівці з розв'язуваної проблеми. Поняття експерта в теорії прийняття рішень трактується в широкому значенні й включає співробітників апарата керування, що підготовляють рішення, учених і практиків фахівців.

Прийняття рішень відбувається в часі, тому вводиться поняття процесу прийняття рішень. Цей процес складається з послідовності етапів і процедур і спрямований на усунення проблемної ситуації.

У процесі прийняття рішень формуються альтернативні (взаємовиключні) варіанти рішень і оцінюється їхня перевага. Перевага — це інтегральна оцінка якості рішень, заснована на об'єктивному аналізі (знанні, досвіді, проведенні розрахунків і експериментів) і суб'єктивному розумінні цінності, ефективності рішень.

Для здійснення вибору найкращого рішення індивідуальне ЛПР визначає критерій вибору. Групові ЛПР роблять вибір на підставі принципу узгодження.

Кінцевим результатом завдання прийняття рішень є рішення, що являє собою припис до дії. Зі змістовної точки зору рішенням може бути спосіб дії, план роботи, варіант проекту й т.п. Рішення є одним з видів розумової діяльності й проявом волі людини й має свої характерні ознаки. До них відносяться [36]: наявність вибору з безлічі можливих рішень; вибір орієнтований на свідоме досягнення цілей; вибір заснований на установці, що сформувалася, до дії. Перша ознака визначає необхідність існування альтернативних рішень. Якщо немає альтернатив, то немає вибору й, отже, немає й рішення, оскільки відпадає необхідність у розумово-вольовому акті. Важливою особливістю рішення є цілеспрямованість і свідомість вибору. Безцільний вибір, імпульсивна дія не розглядаються як рішення. Остання ознака підкреслює необхідність здійснення вольового акту при виборі рішення. Рішення повинне приводити до дії, тому людина, що приймає рішення, формує його через боротьбу мотивів і вироблення установки - стану готовності до дії.

Рішення називається припустимим, якщо воно задовольняє обмеженням: ресурсним, правовим, морально-етичним. Рішення називається оптимальним (найкращим), якщо воно забезпечує екстремум (максимум або мінімум) критерію вибору при індивідуальному ЛПР або задовольняє принципу узгодження при груповому ЛПР.

Узагальненою характеристикою рішення є його ефективність. Ця характеристика включає ефект рішення, що визначає ступінь досягнення цілей, віднесений до витрат на їхнє досягнення. Рішення тим ефективніше, чим більше ступінь досягнення цілей і менше витрати на їхню реалізацію.