5. Про теорію прийняття рішень

Прийняття рішень у процесі керування складними соціально-економічними системами пов'язане з необхідністю прийняття й переробки великого обсягу різнорідної інформації. Обмежені можливості людини по прийняттю й переробці інформації приводять до неоптимальності прийнятих рішень. Посилення інтелектуальних можливостей людини досягається на основі використання наукового підходу.

У широкому значенні науковий підхід припускає наявність теорії прийняття рішень; сукупність практичних рекомендацій, що випливають із теорії й досвіду її застосування; комплексне використання всіх засобів для ухвалення рішення: логічного мислення й інтуїції людини, математичних методів і обчислювальної техніки; навчання керівника теорії й практиці прийняття рішень.

У функції прийняття рішень тісно переплітаються наука й мистецтво. Науковий підхід базується на закономірностях розвитку природи й суспільства, у загальній формі виражених у діалектичному й історичному матеріалізмі, у конкретних їх проявах у предметній області рішень. Мистецтво в прийнятті рішень пов'язане з конкретною здатністю людського мозку синтезувати й узагальнювати інформацію й виробляти нові оригінальні рішення.

Застосування наукового підходу дозволяє керівнику більш об'єктивно оцінювати проблемну ситуацію, враховувати наявні ресурси й обмеження, формулювати й аналізувати варіанти рішень, вибирати з них оптимальне рішення й передбачати його можливі наслідки.

У науковому підході найважливішу роль грає теорія прийняття рішень, у якій повинна утримуватися система основних ідей, описуватися закономірності процесу прийняття рішень, визначатися методи й технологія прийняття рішень, формулюватися найважливіші практичні рекомендації. Знання теорії озброює керівника науково обґрунтованим підходом до виконання своєї основної функції й забезпечує можливість планомірного підвищення її ефективності. Знання теорії прийняття рішень - це професійна компетентність кожного керівника.

Сучасний стан теорії прийняття рішень характеризується безліччю різних напрямків і концептуальних підходів. Це пояснюється складністю досліджуваного об'єкта. Можна виділити наступні основні напрямки дослідження в області теорії прийняття рішень: соціально-політичне, організаційно-технологічне, психологічне.

У соціально-політичному напрямку предметом дослідження є соціальна, класова сутність рішень у капіталістичному й соціалістичному суспільствах [10, 15, 16, 27, 28, 34, 69, 95, 102]. В організаційно-технологічному напрямку основним предметом досліджень є методи й технологія підготовки й прийняття рішень [8, 9, 10, 13, 14, 27, 28, 41, 43, 49, 55, 56, 58, 61, 62, 71, 74, 76, 91, 95, 102, 113]. У цей напрямок включається широке коло досліджень по математичних методах аналізу й вибору рішень [25, 31-33, 38, 48, 50, 51, 60, 64, 78, 83, 84, 88, 89, 96, 108] і оцінці ефективності рішень [9, 22, 52, 59, 100].

У психологічному напрямку предметом досліджень є розумова діяльність людини, роль мотивів його поводження «емоції й волі в процесі прийняття рішень [11, 70, 81, 86, 94, 97].

У кожному з перерахованих напрямків у свою чергу є різні відгалуження, присвячені вивченню окремих аспектів складної проблеми управлінських рішень. Велика кількість робіт, різні підходи до рішення проблем і нестала термінологія в значній мірі затрудняють аналіз сучасного стану теорії прийняття рішень. У потоці робіт з теорії прийняття рішень можна виділити три концептуальних підходи: концепція математичного вибору рішень (нормативний підхід), якісно-предметна концепція (дескриптивний підхід) і комплексна концепція управлінських рішень.

Сутність концепції математичного вибору рішень полягає в тому, що з усього процесу прийняття рішень розглядається тільки етап вибору рішень, що ототожнюється з усім процесом. Основний акцент у цій концепції робиться на розробку математичних методів, моделей і алгоритмів вибору рішень. У більшості робіт зовсім ігнорується роль суб'єкта у виборі рішення. У ряді робіт, присвячених багатокритеріальному вибору, роль суб'єкта зводиться до неформальної оцінки переваги критеріїв вибору. Результати, отримані в рамках цієї концепції, мають теоретичне й практичне значення. Однак у цілому дана концепція не адекватна процесу формування рішень, оскільки найбільш складні й неформальні процедури, пов'язані з постановкою завдання, формуванням ситуацій, цілей, обмежень, варіантів рішень і оцінкою їхніх переваг, у ній не розглядаються. Ця концепція сформувалася й розвивалася математиками й кібернетиками й була орієнтована в основному на рішення завдань у технічних системах. Застосування результатів даного напрямку в області управлінських рішень носить допоміжний характер.

Якісно-предметна концепція характеризується якісним (описовим) підходом до прийняття рішень і технології виконання процедур. Велика вага має доказ положень, що викладаються, методом прецеденту (тобто використанням прикладів із практики прийняття рішень). Найважливіше значення в цій концепції надається ролі суб'єкта в процесі ухвалення рішення. Мало використовуються математичні методи. Характерним для даної концепції є прагнення всебічно описати процес прийняття рішень із розглядом всіх його аспектів. Однак якісний описовий характер досліджень у рамках цієї концепції приводить до дуже нечіткого уявлення про закономірності процесу прийняття рішень. Багато в чому ця концепція орієнтована на загальне подання процесу прийняття рішень. Дана концепція розвивалася соціологами, юристами й економістами й була орієнтована на керування соціально-економічними системами.

Комплексна концепція управлінських рішень характеризується всебічним обліком всіх аспектів, а також раціональним використанням логічного мислення й інтуїції суб'єкта керування, математичних методів і обчислювальних засобів при формуванні й виборі рішень. У цій концепції провідна роль у процесі прийняття рішень приділяється суб'єктові керування. Математичні методи й технічні засоби розглядаються як допоміжний інструмент. Велика увага приділяється організаційно-технологічному аспекту процесу прийняття рішень. Важливою особливістю цієї концепції є застосування сучасних методів вирахування з використанням якісних даних. За допомогою цих методів якісні судження суб'єктів можуть бути піддані кількісному аналізу, що дозволяє ширше використати обчислювальну техніку.

Розглянута концепція досить адекватно описує сутність прийняття рішень і відрізняється від попередньої концепції більше строгим логіко-кількісним описом процесу прийняття рішень. Вона по суті є спробою об'єднання раціональних положень двох попередніх концепцій. Дана концепція розвивалася економістами й фахівцями з керування й орієнтована на керівників різного рівня керування.

У рамках цієї концепції ведуться дослідження з рішення проблем, генерації елементів завдання прийняття рішень (цілей, обмежень, варіантів рішень, визначення критеріїв або принципів вибору), суб'єктивних вимірів характеристик елементів завдання з урахуванням впливу психології мислення, багатоцільового вибору рішень, побудови імовірнісної моделі, оцінки ефективності й автоматизації процесу прийняття рішень.

Важливою проблемою в розробці теорії прийняття рішень є формування методологічних і технологічних положень по генерації елементів завдання прийняття рішень. На сучасному етапі викладення питань, пов'язаних з формуванням ситуацій, цілей, обмежень і варіантів рішень, базується на загальних рекомендаціях емпіричного характеру. Розробка науково обґрунтованих конструктивних положень по формуванню цих елементів - досить складне завдання, оскільки вона пов'язана з вивченням творчої діяльності людини.

Визначення характеристик елементів завдання й переваг рішень здійснюється з використанням розпорядницької, звітної й статистичної інформації, а також шляхом суб'єктивних вимірів. У зв'язку із цим в теорію прийняття рішень необхідне включення основ теорії вимірів. Сучасний погляд на теорію вимірів характеризується інтеграцією об'єктивних і суб'єктивних вимірів на підставі єдиного методологічного підходу, заснованого на поданні процесу виміру як відображення емпіричних об'єктів на числову систему зі збереженням наявних відносин між об'єктами. При суб'єктивних вимірах проявляються особливості психології мислення людини, що приводить в остаточному підсумку до неоднозначності вибору оптимального рішення. Вивчення психології мислення в процесі формування елементів, виміру їхніх характеристик і вибору рішення пов'язане з фундаментальними дослідженнями розумової діяльності, волі та емоцій людини.

Характерною рисою завдання прийняття рішень є наявність багатьох цілей. Це означає, що вже для індивідуального вибору мають місце багатокритеріальні завдання, для рішення яких використовуються принципи групового вибору. Тому груповий вибір по суті є основою для всіх завдань вибору. У груповому виборі застосовуються різні принципи узгодження переваг, області раціонального використання яких чітко не визначені. У зв'язку із цим важливою проблемою теорії прийняття рішень є наукове обґрунтування процедури групового вибору рішень.

Велике значення для практики має якісна оцінка переваг, що проводять керівники в умовах дефіциту часу або неможливості проведення кількісних вимірів. У зв'язку із цим вибір повинен здійснюватися на основі вирахування на якісних даних. Обґрунтування й розвиток цього вирахування є однієї із завдань теорії прийняття рішень.

У цей час у завданні прийняття рішень враховується тільки частина випадкових подій, пов'язаних з появою ситуацій і реалізацією рішень. Можливі помилки в об'єктивних вимірах і випадкові відхилення суб'єктивного характеру в процесі формування й виміру характеристик елементів завдання не враховуються. Наявність таких випадкових факторів у реальних умовах не викликає сумнівів. Тому перспективною проблемою є побудова більш повної імовірнісної моделі процесу прийняття рішень, що повинна дозволяти визначати ймовірності правильних і помилкових рішень, тобто оцінювати ступінь надійності прийнятті рішень.

Слід зазначити, що оцінка надійності рішень у багатьох випадках буде базуватися на оцінці суб'єктивних ймовірностей. Ще однією проблемою в завданні ухвалення рішення є оцінка ефективності рішень і процесу прийняття рішень. Дослідження в цій області тільки початі. Не визначені ще поняття й не сформульоване чітко постановка завдання. Існуючий на практиці підхід до ефективності рішень заснований на апостеріорній оцінці результатів рішень. Для теорії й практики велике значення має апріорна оцінка ефективності, що дозволяє на етапі підготовки й вибору встановити залежність ефективності рішень від різних факторів. У цей час ще не поставлене завдання про оцінку ефективності процесу прийняття рішень. Рішення даного завдання дозволить встановити залежність одержання результату від ступеня зменшення невизначеності на всіх етапах і у всіх процедурах процесу прийняття рішень і, отже, дасть можливість сформулювати науково обґрунтовані рекомендації з раціональної побудови цього процесу.

У процесі прийняття рішень реалізується збір, обробка й зберігання інформації. Для посилення інформаційних і обчислювальних можливостей людини необхідна автоматизація процесу прийняття рішень. Рішення проблеми автоматизації є важливою проблемою в розвитку теорії прийняття рішень.

У теперішній час теорія прийняття рішень як складова частина науки керування перебуває в стадії становлення. Перелік розглянутих проблем визначає основні напрямки розвитку цієї теорії й характеризує її комплексний характер. Для рішення цих проблем потрібні спільні зусилля фахівців в області соціології, економіки, психології, кібернетики, математики, теорії вимірів, автоматизованих систем керування. Такий багатобічний характер теорії прийняття рішень є її характерною рисою.

Контрольні запитання:

1) Що таке процес управління?

2) Які основні етапи виділяють в процесі прийняття рішень?

3) Які існують вимоги що до виконання функцій прийняття рішень?

4) На чому базується науковий підхід в прийнятті управлінських рішень?

5) В якому столітті було створено механістичну модель функціонування організації?

6) Що розглядається в природній моделі функціонування організації? 7) На чому базується модель прийнятті рішень?

8) Яку велику роль грає знаходження оригінальних дій у складних ситуаціях?

9) Як можна уявити виконання різних функцій управління з технологічної точки зору?

10) Чому приділяється увага відповідно до природного моделлю функціонування організації?

11) Що є первинним елементом організації відповідно до механістичної моделі?

12) Що таке прийняття рішень?

13) Які етапи можна виділити в процесі прийняття рішень?

14) Які вимоги є основними для виконання функції прийняття рішень?

15) Як розглядається людина в механістичній моделі?

Список використаної літератури:

1) Василенко В.О. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навч. посібн. для студ. вищих закл. освіти.- К.: ЦУЛ, 2003.-419с.

2) Литвак Б.Г. Разработка управленческого решения: Учебник. - М.: Дело, 2006. - 440 с.

3) Системи підтримки прийняття рішень / В.Ф. Ситник, О.С. Олексюк, В.М. Гужва та ін. / Под ред. В.Ф. Ситник. – К.: Техніка, 1995. – 162 с.

4) Єршова О.Л. Моделі, методи та засоби інформаційної технології прийняття управлінських рішень в соціально-економічних системах. - К., 2000.-21с.

Лекція № 2

ЗАВДАННЯ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ