3. Соціально-політична роль рішень

У сучасному суспільно-політичному житті відбувається закономірне підвищення ролі суб'єктивного фактора в керуванні. У широкому змісті управлінські рішення - це соціальні дії, що виражають потреби й інтереси особистості й разом з тим неминуче, що відбивають потреби, і інтереси певного класу, соціальної групи суспільства. Закономірності економічного й соціально-політичного розвитку суспільства проявляються в інтересах і мотивах поводження людей, визначають їхню цілеспрямовану діяльність і, отже, безумовно, знаходять своє вираження в прийнятих рішеннях.

У класовому суспільстві рішення в галузі економіки, науки й техніки, політики, ідеології, культури й т.п. мають класову спрямованість, приймаються, в остаточному підсумку, в інтересах пануючого класу. Класова сутність рішень визначається боротьбою за право приймати суспільно значимі рішення. Це право є вираження реальної влади [116, 34].

У капіталістичному суспільстві, заснованому на приватній власності на засоби виробництва, суб'єктом рішень є власники цих засобів. Прийняті економічні, соціально-політичні й інші рішення виражають інтереси пануючого класу капіталістів і спрямовані на збереження й зміцнення існуючого експлуататорського ладу.

Теоретичні дослідження в області прийняття рішень, проведені в буржуазній науці керування, з одного боку, спрямовані на вдосконалювання організаційно-технологічної суті управлінських рішень, застосування сучасних методів і засобів, а з іншого боку, переслідують певну ідеологічну мету - замаскувати щирий соціально-політичний зміст рішень, пропагувати можливість усунення соціальних антагонізмів чисто організаційними методами прийняття оптимальних рішень.

У соціалістичному суспільстві економічну основу становить суспільна власність на засоби виробництва. Тому суб'єктами прийняття рішень є Комуністична партія, держава, колективи трудящих, особи, призначувані законодавчими й виконавчими органами. Керівною й напрямною силою радянського суспільства є Комуністична партія - передовий загін радянського народу. Спрямованість і зміст управлінських рішень у соціалістичному суспільстві визначаються об'єктивними законами суспільного розвитку, потребами й інтересами всіх членів суспільства. Відповідно до цим соціально-політична й організаційно-технологічна сторони управлінських рішень утворять органічну єдність, перебувають у співвідношенні як мети й засоби.

Навчання марксизму-ленінізму про закономірності суспільного розвитку, необхідність й можливість цілеспрямованої перебудови суспільних відносин, значення соціалістичної держави розкриває й розвиває соціальну роль рішень у здійсненні економічних, політичних, культурних і інших перетворень у новому суспільному ладі.

Характерними рисами управлінських рішень у соціалістичному суспільстві є їхня класова сутність, науковий підхід, комплексне охоплення суспільних відносин і демократичний механізм підготовки й прийняття рішень [95]. У соціалістичному суспільстві панівним класом стає робітничий клас, що у тісній співдружності із селянством і інтелігенцією здійснює побудову комуністичного суспільства. В економічних, політичних і соціальних рішеннях робітничого класу виражаються інтереси й воля трудящих. Ці рішення орієнтовані, насамперед, на людину [34].

Науковий підхід у прийнятті управлінських рішень базується на використанні законів розвитку суспільства, досягненнях науки керування, застосуванні сучасних методів і засобів. В управлінських рішеннях концентруються досягнення різних суспільних, природних і технічних наук. Всі вони вносять свій внесок у теорію прийняття рішень.

Комплексне охоплення широкого кола суспільних відносин як характерна риса управлінських рішень у соціалістичному суспільстві обумовлений об'єктивним посиленням взаємозв'язку економічних і соціальних факторів розвитку. Це викликає необхідність при рішенні виробничо-технічних і економічних проблем обов'язково враховувати різні соціальні фактори. Вплив цих факторів стає все вагоміший, тому вони є важливими постійними компонентами в управлінських рішеннях, прийнятих на різних рівнях керування. Комплексний характер рішень підвищує складність їхньої підготовки, вимагає високої компетентності суб'єкта керування не тільки в предметній області рішень, а й у широкому соціально-політичному аспекті.

Демократичні основи підготовки й Прийняття рішень у соціалістичному суспільстві безпосередньо випливають із ленінського принципу демократичного централізму в керуванні. Участь трудящих в обговоренні соціально-політичних, економічних і культурних рішень закріплено в Радянському Союзі в Законі про трудові колективи. Це забезпечує всебічний і глибокий розгляд проблем, аналіз альтернативних варіантів рішень і оцінку їхніх можливих наслідків. Все це сприяє підвищенню якості й ефективності рішень.

Ефективність рішень грає більш мобілізуючу роль в формуванні у працюючих мотивів цілеспрямованої діяльності, трудового підйому, ініціативи, зміцнення дисципліни й підвищення організованості. Це пояснюється тим, що люди бачать конкретні результати, що приносять користь всьому суспільству. І, навпаки, непродумані рішення приводять до негативних результатів: «...ніщо так не розхолоджує людей, як факти непродуманих рішень... окремих працівників, що ведуть до того, що попусту розтрачаються працю, суспільні багатства, створені цінності» [6, с.66].

Таким чином, соціальна роль рішень полягає також в організуючому впливі на трудові колективи, суспільство в цілому залежно від їхньої своєчасності й ефективності.

Соціальна роль рішень проявляється як в особистому, так і в суспільному житті. Прийняття рішень на підставі закономірностей суспільного розвитку як вираження потреб і інтересів окремих осіб, колективів, соціальних шарів і класів - це найважливіший елемент формування й реалізації творчої діяльності трудящих. Тому знання наукових основ прийняття управлінських рішень є необхідною умовою для здійснення свідомої діяльності всіх громадян соціалістичного суспільства.