6. Визначення єдиного рішення

Визначення єдиного рішення є заключним етапом процедури вибору. Воно повинно вибиратися з множини ефективних рішень, оскільки оптимальне рішення міститься саме в цій множині.

Уся вихідна інформація цілком використана для виділення ефективних рішень з множини припустимих рішень. Тому вибір єдиного рішення здійснюється в залежності від можливості одержання нової інформації, способу і форми її представлення. Відповідно до цього розрізняють наступні альтернативні шляхи вибору.

Якщо по яким-небудь причинам одержати нову інформацію про перевагу ефективних рішень не можна, наприклад, немає часу, то як остаточне рішення можна вибрати кожне з ефективних рішень. Такий вибір забезпечує гарантію, що це рішення не гірше будь-якого іншого.

Розглянемо тепер випадок, коли є можливість одержання нової інформації. Вибір єдиного рішення може здійснити безпосередньо ОПР на основі аналізу переваги ефективних рішень. У процесі цього аналізу воно враховує додаткові неформальні фактори і зіставляє їхній вплив на оцінку рішень. Ця нова інформація відома тільки ОПР і тому має неявну форму представлення. Такий шлях вибору доцільний при невеликій кількості ефективних рішень (не більш 10) і високої професійної компетентності ОПР.

Нова інформація про перевагу ефективних рішень може бути отримана в явній формі від ОПР, а також експертів. Це відкриває можливість застосування математичних методів і обчислювальних машин для визначення єдиного рішення. Вся інформація зводиться до уточнення переваг рішень і властивостей функції групової переваги.

Уточнення переваг рішень має на меті можливого звуження області ефективних рішень. Для цього необхідно провести аналіз: які переваги привели до утворення множини ефективних рішень; яке з ефективних рішень по розташуванню серед інших рішень є найбільше придатним кандидатом на найкраще рішення; які рішення є найбільш ймовірними для виключення і т.п. Такий аналіз вимагає ретельного вивчення структури взаємного положення рішень як точок у просторі переваг членів групового ОПР чи при векторній оптимізації в просторі показників. Проведення докладного аналізу можливо тільки з використанням ЕОМ.

Результати дослідження множини ефективних рішень дозволяють цілеспрямовано сформулювати задачі для уточнення переваги рішень. Практично уточнення переваги рішень приводить лише до деякого звуження множини ефективних рішень. Очікувати одержання єдиного оптимального рішення на основі уточнення переваг малоймовірно.

Інформація про властивості функції групової переваги повинна відбивати її залежність від індивідуальних переваг членів групового ОПР чи від компонентів вектора характеристик рішень у випадку багатокритеріальної задачі.

На практиці часто передбачається лінійна залежність функції групового вибору від індивідуальних переваг. У загальній формі ці переваги описуються коефіцієнтами рішення Pіs, де і - номер рішення, s - номер члена групового ОПР чи номер показника якості рішення (у випадку векторної оптимізації). Використовуючи коефіцієнти рішень, представимо лінійну функцію групової переваги у вигляді

де ks - коефіцієнти ваг членів групового ОПР (у випадку векторної оптимізації ks - коефіцієнти ваг показників); d - кількість членів у груповому ОПР (кількість показників).

При вимірі переваги рішень у кількісних шкалах коефіцієнти рішень іs рівні

тому лінійна функція групової переваги може бути записана у вигляді

Представлення функції групового вибору в даній формі і значення коефіцієнтів ваг ks - це нова інформація, що повинна бути отримана від ОПР і експертів [48, 71, 88]. З використанням цієї інформації визначення оптимального рішення виробляється максимізацією цієї суми по всіх ефективних рішеннях

Номер і є номер рішення, саме по цьому індексу виконується операція максимуму.

Існують методи, що дозволяють визначати оптимальне рішення при наявності інформації про повне чи часткове упорядкування коефіцієнтів ваг і переваг рішень [78, 87, 96, 98].

Для одержання інформації про коефіцієнти відносної важливості членів групового ОПР чи показників (у випадку багатокритеріальної задачі) доцільно використовувати метод експертних оцінок.

Особливу важливість така експертиза має для рішення задачі підведення підсумків соціалістичного змагання. У цьому випадку колективна експертиза коефіцієнтів важливості ваг показників повинна проводитися щорічно перед початком змагання, що дозволяє забезпечити найбільшу об'єктивність при визначенні переможців.

Контрольні запитання:

1) Що таке критерій вибору?

2) Яке рішення вважається оптимальним?

3) Які три види стратегій вибору рішень розрізняють?

4) Що являє собою принцип Парето?

5) Що таке критерій песимізму-оптимізму?

6) Що відображає принцип Курно?

7) Яке рішення вважається ефективним?

8) Які принципи узагальнює принцип Еджворта

9) Яке рішення вважається допустимим?

10) Яким принципом користуються при прийнятті рішень в надзвичайних обставинах?

11) Який критерій називають критерієм Гурвіца?

12) Що означає V–оптимальність для принципу диктатора?

13) Для якого принципу характерно об'єднання учасників у групи із співпадаючими цілями?

14) Якій стратегії вибору рішень відповідає критерії оптимізму?

15) Який з критеріїв називають максимінним критерієм

Список використаної літератури:

1) Сопільник О.В. Технологія прийняття управлінських рішень: навч. посібник/ Дніпропетр. Нац. ун-т. Ін-т. довуз. підгот. та післядип. освіти. - Д.: РВВДНУ, 2002.-108с.: іл.

2) Єршова О.Л. Моделі, методи та засоби інформаційної технології прийняття управлінських рішень в соціально-економічних системах. - К., 2000.-21с.

3) Чумаченко Н.Г. Информация и принятие решений.- К.: Укр-НИННТИ, 1971.-63с

Лекція № 6