9. Виявлення переваг

При оцінці якості рішень ЛПР виражає відношення переваги, що поєднує суб'єктивні й об'єктивні подання про корисність рішень із погляду досягнення поставлених цілей. При цьому сам суб'єкт, що приймає рішення, може не тільки не знати свого відношення переваги, але навіть не підозрювати про його існування. Вибір рішення подає інформацію про переваги ЛПР. Тому за результатами вибору можна визначити відношення переваги. Побудова відносини переваги за інформацією про результати вибору називається виявленням переваги. Відношення переваги дає можливість побудувати функцію переваги.

Для чого необхідно виявляти переваги ЛПР? По-перше, знання своїх переваг у явному вигляді дозволяє ЛПР свідомо оцінювати варіанти рішень) швидше відсівати ті з них, які не відповідають своїм перевагам, критично осмислити сформований у нього інтуїтивний підхід і при необхідності змінити його. По-друге, знання відносин переваги керівників і підлеглих дає ясне подання про взаємне поводження й дозволяє встановити правильні взаємини між ними в процесі спільної діяльності. По-третє, визначення характерних для кожної особистості відносин переваги дозволяє обґрунтовано вирішувати завдання розміщення кадрів у відповідності зі специфікою посад і психологією мислення людей. По-четверте, виявлення переваг допомагає ефективному нагромадженню інформації про складні залежності між керуючими й керованими параметрами в соціально-економічних системах.

Для розгляду способів виявлення переваг введемо спочатку ряд понять. Нехай є відношення переваги R, тоді найкращим рішенням (об'єктом) називається таке рішення, що переважніше будь-якого іншого рішення у вихідній безлічі рішень.

Відношення переваги R породжує функцію вибору C_R(Y), яка відображає вихідну безліч рішень на підмножина найкращих рішень. Тому завдання виявлення переваги можна конкретизувати як побудову відносин переваги за спостереженням значень функції вибору. Виникає питання, якими властивостями повинне володіти відношення переваги, щоб існували найкращі рішення, тобто функція вибору була непустою безліччю. Виявляється, що відношення переваги R повинне бути повним (лінійним) нестрогим порядком, тобто відношенням «не гірше »за умови порівнянності всіх рішень між собою [71, 66]. Якщо ж відношення переваги являє собою нелінійний нестрогий порядок, тобто відношення «не гірше» при порівнянні рішень за багатьма показниками, то єдиного найкращого рішення може не існувати. У зв'язку із цим поряд з поняттям найкращого рішення вводиться більше слабке поняття максимального рішення. Рішення називається максимальним, якщо не існує іншого більше кращого рішення в безлічі рішень. Відображення безлічі рішень на безліч максимальних рішень визначається функцією вибору M_R(Y). Теорія та способи виявлення функції M_R(Y) аналогічні функції вибору C_R(Y), тому надалі буде розглядатися тільки остання функція.

В реальних завданнях необхідно здійснити вибір єдиного рішення з вихідної безлічі рішень. У цьому випадку функція вибору C_R(Y) ставить у відповідність вихідній безлічі рішень одне рішення й тому вона називається однозначним відображенням (однозначною функцією вибору). Для того щоб функція вибору була однозначним відображенням, необхідно, щоб відношення R було повним (лінійним) строгим порядком, тобто строгим ранжируванням [71].

Викладене показує, що по характеру відносин переваги відразу можна зробити висновок про можливість вибору рішення, тобто про вид функції вибору. Якщо R - лінійний строгий порядок, то здійснимо вибір єдиного рішення. Якщо R - лінійний нестрогий порядок (ранжирування з наявністю еквівалентних рішень), то можливо вибір безлічі найкращих рішень. Нарешті, якщо R - нелінійний нестрогий порядок (безліч ранжирувань за різними показниками з еквівалентними об'єктами в кожному), те можливе визначення тільки безлічі максимальних рішень. Оскільки в реальній ситуації необхідно вибрати одне єдине рішення, те, якщо відношення переваги не є лінійним строгим порядком, ЛПР необхідно перетворити відношення переваги в лінійний строгий порядок. Для цього необхідна додаткова інформація про важливість показників у випадку нелінійного нестрогого порядку й про відмінність еквівалентних варіантів рішень у випадку лінійного нестрогого порядку. У всіх випадках перетворення відносини переваги в лінійний строгий порядок істотної є роль неформального аналізу ЛПР.

Дослідження з виявлення переваг проводяться в області прикладних завдань економіки [110] особливістю.

Контрольні запитання:

1) Що представляє собою шкала?

2) Які бувають шкали вимірювання та для чого використовується кожна з них?

3) Які з видів шкал відносяться до якісних, а які до кількісних?

4) Сполученням яких властивостей є відношення строгого на нестрогого порядку?

5) Для яких цілей використовується числова система?

6) Які основні проблеми теорії вимірювання?

7) Який метод представляє собою процедуру встановлення переваг об’єктів при порівнянні всіх можливих пар?

8) Який метод представляє собою процедури приписування об’єктам числових значень в шкалі інтервалів?

9) Який метод представляє собою комплексну процедуру вимірювання, що включає як ранжирування, так і безпосередню оцінку?

10) Які методи приймаються для здійснення суб’єктивних вимірювань?

11) Який із методів субєкттивних вимірювань є найбільш трудомістким, а який потребує мініальних працевитрат?

12) Який з методів поєднує в собі два існуючих методи суб’єктивних вимірювань?

13) Які бувають коефіцієнти важливості цілей і що вони показують?

14) Які методи використовуються для вимірювання коефіцієнтів важливості цілей?

Список використаної літератури:

1) Власюк О.С. Можливості застосування аналітичного планування для обґрунтування та підготовки рішень на вищих рівнях управління: Монографія.-К., 1995.-72с.:іл.

2) Питерс Т., Уотермен Р. В поисках эффективного управления (опыт лучших компаний). - М.: Прогресс, 1986.

3) Фишберн П. Теория полезности для принятия решений. - М;: Наука, 1978. - 352 с

4) Фатхутдинов Р.А. Разработка управленческого решения. Учебное пособие. - М.: 1997.

Лекція № 4

ФОРМУВАННЯ РІШЕНЬ