7. Вимір переваг рішень

Для здійснення вибору найкращого рішення необхідно дати оцінку переваг альтернативних варіантів рішень. Вимір переваг є відображення рішень на числову вісь. Це відображення здійснюється функцією переваги. Значення функції переваги f(Y_i, S_j, A_k) визначає перевага рішення Y_i у ситуації S_j для досягнення мети A_k. Функція переваги описує комплексну оцінку позитивних і негативних наслідків рішення й, отже, характеризує їхня ефективність і якість.

Для забезпечення комплексної оцінки переваг рішень необхідно сформулювати повну безліч цілей і конкретизувати їх шляхом призначення показників ступеня досягнення. Принцип комплексної оцінки рішень вимагає обліку всіх істотних напрямків і факторів: економічних, політичних, соціальних, технічних, екологічних і ін. Однобічна оцінка можливих наслідків, наприклад, тільки технічних або економічних, може привести до великих прорахунків у прийнятті рішень. Декомпозиція оцінки переваг рішень по показниках досягнення цілей сприяє реалізації комплексного підходу й більше точному виміру.

Багатогранність всебічної оцінки варіантів рішень при комплексному підході вимагає залучення експертів. Групова експертна оцінка можливих наслідків рішень дозволяє використати колективні знання й досвід фахівців і допомагає ЛПР глибоко й критично осмислити свої переваги варіантів рішень.

Для побудови функції переваги рішень необхідно спочатку виміряти перевагу рішень по кожному показнику досягнення цілей для кожної ситуації. Залежно від характеру завдання вимір може вироблятися об'єктивно або суб'єктивно в кількісних або якісних шкалах. При комплексній оцінці, як правило, має місце сполучення цих видів виміру, тому для частини показників визначаються ранжирування рішень, а для іншої частини - кількісні об'єктивні дані.

Після оцінки переваги рішень по кожному показнику й ситуації необхідно дати інтегральну оцінку, тобто побудувати функцію переваги. Для цього необхідно співвіднести різнорідні показники ступеня досягнення цілей у загальну оцінку ефективності. Одержання функціональної залежності ефективності рішення від приватних показників у вигляді формули можливо тільки в найпростіших випадках, що рідко зустрічаються в реальних завданнях. Як правило, ця залежність носить більше складний характер причинно-наслідкових зв'язків і не описується простими формальними співвідношеннями. Наприклад, співвідношення між витратами й ступенем досягнення цілей істотно залежить від важливості цілей, прямих і опосередкованих наслідків їхніх досягнень і розташовуваних ресурсів.

У зв'язку із цим істотна роль у встановленні співвідношень між приватними показниками й загальною оцінкою переваг рішень належить ЛПР і експертам.

Деякою мірою тут можна використати математичні методи для виділення тих варіантів рішень, які переважніше інших за всіма показниками порівняння. Однак ці методи не дають однозначного упорядкування рішень по їхній перевазі. Тому істотна роль у встановленні співвідношень між ефективністю й приватними показниками належить ЛПР і експертам. Саме ЛПР дає в остаточному підсумку інтегральну оцінку переваг рішень на основі узгодження різнорідних показників.

У багатьох випадках має місце невизначеність в оцінці очікуваних позитивних і негативних наслідків рішень. Для усунення цієї невизначеності розглядаються кілька гіпотетичних варіантів наслідків рішень і оцінюються ймовірності їхнього здійснення. У цьому випадку очікувані наслідки рішень формулюються по показниках ступеня досягнення цілей у вигляді наборів гіпотез наслідків з ймовірностями їхнього здійснення.

Можливі також випадки, коли позитивні й негативні наслідки рішень є цілком певними, але існують випадкові об'єктивні й суб'єктивні фактори, які не дають повної гарантії в реалізації розглянутих варіантів рішень. Для кількісної оцінки реалізуємості рішень вводять імовірності реалізації рішень. Ці ймовірності дозволяють урахувати при виборі не тільки позитивні й негативні наслідки, але й реалізуємість рішення.