5. Класифікація завдань

У науковій літературі запропоновано кілька класифікацій завдань прийняття рішень, заснованих на різних системах ознак [36, 41, 52, 64, 70, 95, 100, 102]. Найбільш загальними й істотними ознаками класифікації, що зустрічаються в більшості робіт, є:

ступінь визначеності інформації;

використання експерименту для одержання інформації;

кількість осіб, що приймають рішення; зміст рішень;

значимість і тривалість дії рішень.

Визначеність інформації характеризується повнотою й вірогідністю даних, необхідних для прийняття рішень. По ознаці ступеня визначеності інформації завдання прийняття рішень класифікуються на три групи:

завдання, в умовах визначеності;

завдання в умовах імовірнісної визначеності;

завдання в умовах невизначеності.

Прийняття рішень в умовах визначеності виробляється при наявності повної й достовірної інформації про проблемну ситуацію, цілі, обмеження й наслідки рішень. Для даного класу завдань немає необхідності дооцінювати проблемну ситуацію гіпотетичними ситуаціями. Цілі й обмеження формально визначаються у вигляді цільових функцій і нерівностей (рівностей). Функція переваги у випадку однієї мети збігається із цільовою функцією, а у випадку безлічі цілей з деякою функціональною залежністю цільових функцій. Критерій вибору визначається мінімумом або максимумом цільової функції. Наявність перерахованої інформації дозволяє побудувати формальну математичну модель завдання прийняття рішень і алгоритмічно знайти оптимальне рішення. Для рішення завдань прийняття рішень застосовуються різні методи оптимізації, наприклад методи математичного програмування: лінійного, нелінійного, динамічного [30, 60, 61, 64].

У теперішній час сформульовані типові завдання, в основному виробничо-економічного характеру, для яких розроблені алгоритми прийняття оптимальних рішень, засновані на методах математичного програмування. До числа таких завдань, наприклад, ставляться завдання розміщення ресурсів, призначення робіт, керування запасами, транспортні завдання й т.п. Роль людини в рішенні завдань даного класу зводиться до приведення реальної ситуації до типового завдання математичного програмування й твердженню одержуваного формально оптимального рішення.

Ухвалення рішення в умовах імовірнісної визначеності базується на теорії статистичних рішень [25, 38, 64, 83, 84]. У цій теорії неповнота й невірогідність інформації в реальних завданнях враховуються шляхом розгляду випадкових подій і процесів. Опис закономірностей поводження випадкових об'єктів здійснюється за допомогою імовірнісних характеристик. Самі імовірнісні характеристики є в ж невипадковими, тому з ними можна робити операції по знаходженню оптимального рішення так само, як з детермінованими характеристиками. Неповнота й невірогідність інформації знаходять своє відбиття в імовірнісних характеристиках. Загальним критерієм заходження оптимального рішення в теорії статистичних рішень є середній ризик, тому часто в літературі завдання даного класу називаються завданнями прийняття рішень в умовах ризику.

Роль людини в рішенні завдань методами теорії статистичних рішень полягає в постановці завдання, тобто приведенні реального завдання до типового математичного завдання, твердженні одержуваного оптимального рішення, а також (при відсутності статистичних даних) у визначенні суб'єктивних ймовірностей подій. Суб'єктивні ймовірності являють собою думку людини про вірогідність випадкових подій. Одержання оптимального рішення в завданнях даного класу здійснюється формально без участі людини.

Математичні моделі, розглянуті в завданнях прийняття рішень в умовах визначеності й імовірнісної визначеності, описують найпростіші ситуації, характерні для функціонування технічних і економічних систем. Тому завдання даного класу широко застосовуються для синтезу керування в автоматичних системах і мають обмежене застосування для управлінських рішень у соціально-економічній області.

Завдання прийняття рішень в умовах невизначеності безпосередньо пов'язані з управлінськими рішеннями [13, 14, 27, 28, 41, 42, 43, 58, 64, 74, 95, 102]. Для цих завдань характерні більша неповнота й невірогідність інформації, різноманіття й складність впливу соціальних, економічних, політичних і технічних факторів. Ці обставини не дозволяють, принаймні, у цей час, побудувати адекватні математичні моделі рішення завдань по визначенню оптимального рішення. Тому основну роль у пошуку оптимального або прийнятного рішення виконує людина. Формальні методи й технічні засоби використаються людиною в процесі формування рішень як допоміжні інструменти.

Викладене показує, що завдання прийняття рішень в умовах невизначеності є більше загальною й включає як окремий випадок прийняття рішень в умовах визначеності й імовірнісної визначеності. Прийняття управлінських рішень в організаційних системах відповідає умовам невизначеності, матеріал, що викладається тому в книзі, присвячений завданням саме цього класу.

По ознаці використання експерименту для одержання інформації завдання прийняття рішень класифікуються на дві групи:

завдання прийняття рішень за апріорним даними;

завдання прийняття рішень за апостеріорними даними.

Прийняття рішень за апріорним даними характерно для умов визначеності й частково для умов імовірнісної визначеності, оскільки поняття «апріорні дані» означає, що використовується тільки відома інформація. В умовах невизначеності апріорна інформація дуже мала, тому необхідно одержання нової інформації шляхом проведення сукупності заходів, називаних експериментом. Результати експерименту подають апостеріорну інформацію.

Для керування проведенням експерименту застосовують дві стратегії керування. В одній з них планується й проводиться серія експериментів, що дає необхідну інформацію, на базі якої приймається рішення. В іншій - експерименти проводяться послідовно, причому після кожного експерименту необхідно прийняти процедурне рішення про продовження або закінчення експериментів. Теоретичні або експериментальні дані показують, що якщо проведення експерименту пов'язане з випадковими факторами, те послідовна стратегія керування експериментом є більш раціональною, оскільки вона дозволяє при фіксованому ступені визначеності інформації в середньому зменшити серію експериментів. Планування й керування експериментом мають важливе значення для оптимізації технології завдань рішень в умовах невизначеності.

По ознаці кількості осіб, що приймає рішення, завдання розділяються на індивідуальні й групові (колективні). Індивідуальні рішення приймаються однією особою, а групові - колективним органом.

По ознаці кількості цілей розрізняють одноцільові й багатоцільові завдання прийняття рішень. Реальні управлінські рішення, як правило, є багатоцільовими. У цих завданнях виникає проблема узгодження суперечливих цілей при виборі рішень. Якщо мети описані формалізоване, у вигляді цільових функцій, то одноцільові завдання називають однокритеріальними, а багатоцільові - багатокритеріальними завданнями прийняття рішень.

По ознаці змісту завдання прийняття рішень класифікуються залежно від сфери діяльності. Розрізняють економічні, політичні, ідеологічні, технічні, військові й інші види завдань. Сфера діяльності висуває специфічні вимоги до завдання прийняття рішень [15, 95].

По ознаці дії розрізняють довгострокові, середньострокові й короткострокові рішення. Довгострокові рішення спрямовані на досягнення генеральних довгострокових цілей. До таких рішень, наприклад, ставляться довгострокові національні програми в економічній, науково-технічній, соціальній і іншій областях діяльності. До середньострокових рішень ставляться, наприклад, п'ятирічні плани економічного й соціального розвитку народного господарства. Короткострокові рішення спрямовані на усунення поточних проблем.

Класифікація завдань прийняття рішень по перерахованих ознаках приводить до різних комбінацій типів завдань. Наприклад, деяке конкретне завдання може бути класифікована як завдання прийняття рішень в умовах невизначеності, за апріорним даними, як групова й багатоцільова. Можливі й інші комбінації. Тип завдання прийняття рішень визначає вибір раціонального способу організації технології прийняття рішень.

Контрольні запитання:

1) Що таке ціль прийняття рішень?

2) Що таке перевага?

3) Які основні етапи виділяють у процесі прийняття рішень? 4) Які процедури виконуються на етапі постановки задачі?

5) Які процедури виконуються на етапі формування рішень? 6) Які процедури виконуються на етапі вибору рішень?

7) Як можна класифікувати по признаку ступеню визначення інформації задачі прийняття рішень?

8) Як можна класифікувати за ознакою експериментального отримання інформації задачі прийняття рішень?

9) На що направлені короткострокові рішення?

10) Що є концепцією прийняття рішень? 11) Що є сутністю задачі прийняття рішень?

12) Як класифікуються задачі прийняття за ознакою ?

13) Які процедури виконуються на етапі вибору рішення?

14) Що таке задача прийняття рішень?

15) Хто виконує основну роль у задачі ухвалення рішення і несе за них відповідальність?

Списо використаної літератури:

1) Чумаченко Н.Г. Информация и принятие решений.- К.: Укр-НИННТИ, 1971.-63с.

2) Власюк О.С. Можливості застосування аналітичного планування для обґрунтування та підготовки рішень на вищих рівнях управління: Монографія.-К., 1995.-72с.:іл.

3) Сопільник О.В. Технологія прийняття управлінських рішень: навч. посібник/ Дніпропетр. Нац. ун-т. Ін-т. довуз. підгот. та післядип. освіти. - Д.: РВВДНУ, 2002.-108с.: іл.

Лекція № 3

ВИМІР ПРИ ФОРМУВАННІ РІШЕННЯ