Звітна документація Вимоги до звіту.

Після завершення навчальної практики студент подає керів­никові для перевірки наступну документацію:

1. Щоденник проходження практики.

2. Звіт про виконання програми та індивідуального плану практики. Звіт про проходження практики має містити конкретний опис виконаної студентом робо­ти, а також відомості про виконання студентом усіх розділів програми практики та індивідуального завдання, висновки і пропозиції, список використаної літератури. До звіту додають­ся для унаочнення підготовлені стимульні матеріали методик, протоколи, розрахунки, пояснення, таблиці, схеми, діаграми тощо.

3. Психологічне заключення психодіагностичного дослідження на одного школяра.

4. Характеристику на студента-практиканта з аналізом вико­наних видів роботи, написану психологом установи проходження практики.

5. Конспекти першоджерел, опрацьованих з метою аналізу та інтерпретації результатів індивідуальних завдань в процесі психодіагностичної практики.

Методичні рекомендації

Інформативний матеріал на допомогу студенту-практиканту.

Починати діагностичне обстеження дитини необхідно з аналізу таких моментів:

• зовнішній вигляд дитини (охайність, акуратність, недбалість, неохайність);

• контактність;

• прояв ініціативи;

• посидючість (або розгальмованість);

• інтерес до обстеження;

• працездатність і темп.

Отримана інформація зіставляється з результатами обстеження і на цій підставі можна робити висновки про особистісні особливості дитини.

Методики в ході обстеження важливо пред’являти послідовно. У першій частині обстеження найкраще пропонувати завдання інтелектуальних методик, тому що вони найважчі для дітей (методики на виявлення особливостей мислення, пам'яті, креативності, сприйняття). Потім можна використовувати й інші методики (методики на вивчення особистості дитини). Деякі методики і завдання для обстеження особистості, що можуть травмувати дитину, припускають наявність особливо довірливого контакту із дорослим. Їх бажано пропонувати тоді, коли контакт досить міцний і дитина почуває себе в спілкуванні з дорослим вільно і комфортно. Для багатьох дітей особливі труднощі викликає бесіда з малознайомими дорослими, тому таким дітям пропонувати словесні завдання найкраще в середині або наприкінці обстеження, попередньо налагодивши з ними мовне спілкування. У цілому обстеження дитини може тривати 30-60 хвилин.

Важлива умова обстеження – пристосування до індивідуальних особливостей дитини: її темпу, рівня стомлюваності, коливань мотивації тощо. Так, у разі швидкої стомлюваності можна зробити перерву і поговорити з дитиною на сторонні теми або надати їй можливість встати, походити, пограти з нею у м’яч і зробити кілька фізкультурних вправ (перевірити стан моторики).

Під час обстеження психолог веде протокол, де фіксує пропоновані завдання і рівень їх виконання дитиною, ступінь її навченості, вміння самостійно виправляти помилки та адекватність оцінки результатів своєї діяльності. Фіксується, чи потребує дитина допомоги, і чи приймає вона її. Зазначаються також особливості реакції дитини на ситуацію обстеження, характер контакту з дорослим, емоційні прояви, ставлення до виконання різних завдань, рівень активності під час спілкування з дорослим та виконання завдань, а також висловлювання дитини, які характеризують самооцінку і рівень домагань, темп діяльності, особливості уваги, ступінь упорядкованості і цілеспрямованості діяльності та інші істотні показники особливостей пізнавального і розумового розвитку дитини.

Під час проведення діагностики необхідно запам'ятати декілька основних правил, слідування яким зробить роботу психолога успішнішою.

1) Слід використовувати лише апробовані методики, в яких психолог обізнаний. У разі використання нових, неперевірених або недостатньо знайомих методик, слід попереджати про це замовника (вихователя чи батьків).

2) Кожна методика спрямована на вимірювання дуже вузької, спеціальної якості — певного виду уваги, пам'яті, мислення дитини. Немає методик, які б вимірювали всі якості відразу. Немає методик, на підставі яких можна було б зрозуміти все про особистість дитини і надати загальну характеристику її особистісним якостям, здібностям, особливостям спілкування чи стилю діяльності, пізнавальним процесам. Тому для складання психологічної характеристики дитини необхідно використовувати не менше ніж 5 різних тестів та методик.

3. Слід обов'язково звертати увагу на інструкцію, що додається до кожної методики. Неправильно сформульована інструкція може цілком змінити зміст завдання і, отже, отриманий результат.

4. Не можна забувати про те, що кожна методика розрахована на дитину відповідного віку. Тому необхідно уважно стежити за тим, щоб вік досліджуваної дитини відповідав віку, для якого складено методику, яка застосовується. Існують методи, які можна використовувати для дітей різних вікових груп. У таких випадках слід звертати увагу на інструкцію і спосіб подання матеріалу.

5. Отримані результати також не можуть бути однаковими для дітей різного віку. Тому слід бути уважним під час інтерпретації результатів, обов'язково звіряти їх із результатами, типовими для дітей такого віку. Необхідно пам'ятати і про те, що за результатами дослідження тільки за однією методикою, якщо результати дитини нижчі за норму або вищі, не можна робити висновок про її відставання або відсталість, так само як і про обдарованість. Такий висновок можна зробити якщо результати всіх інтелектуальних тестів (або більшості з них) нижчі або вищі за норму.

6) Багато методик вимагають спеціального «стимульного матеріалу», тобто карток, текстів, малюнків, що пропонуються дитині. Не можна забувати про те, що всі інструкції про порядок пред'явлення і спосіб подання такого матеріалу обов'язкові для виконання: якщо не дотримуватись їх або замінювати матеріал, можна одержати зовсім інший результат.

7) Існують так звані суб'єктивні й об'єктивні методики, способи аналізування отриманих результатів. Одні з них мають ключі і розраховані за балами варіанти відповідей, інші — вимагають не кількісної, а якісної інтерпретації. Хоча працювати з такими методиками важче, вони часто дають найважливіші дані про психічний стан дитини. Проте під час роботи з ними треба бути особливо уважним і звіряти отримані результати з показниками, отриманими за іншими тестами.

8. Якщо під час діагностики з'ясовуються проблеми, що відносяться до компетенції лікаря, дефектолога або логопеда, психолог допомагає батькам встановити контакт з відповідним спеціалістом.

9. Ніколи не слід тиснути на дитину, тобто працювати з нею без її на те бажання! Ігнорування дитиною ситуації обстеження може порушити весь процес діагностики, що призведе до хибних результатів. Не слід підкреслювати, що дитину перевіряють, ніби екзаменують її. Це може викликати напруження, скутість і зашкодити об'єктивності отриманих результатів. Можна включити обстеження в процес будь-якої спільної діяльності, навіть ігрової, але тільки у випадку, якщо дитина може й у процесі цієї гри зосередитися, сприйняти завдання, а не припинити його виконання на півдорозі, якщо воно здаватиметься їй нудним або важким. Словом, необхідно зацікавити дитину цією діяльністю і домогтися уважного ставлення до неї.

10. Слід звести до мінімуму ризик негативного впливу обстеження на дитину. Для того щоб сам факт обстеження не сприймався дитиною або групою дітей як ознака неблагополуччя, доцільно продумати, як запрошувати дітей, надати формі запрошення характер випадковості, гри («хто бажає?», «у кого сьогодні зелененька сорочка?»), планомірності («хто тут у мене за списком наступний?»). Для того щоб дитина не бентежилась, не відчувала безпорадності як під час обстеження, так і після його завершення, потрібно подбати, щоб у неї виникло приємне почуття від успішно виконаного завдання й того, що вона навчилась нового (викладати за порядком, знаходити круглі або зелені предмети, розв'язувати задачі тощо), навіть якщо все доводиться виконувати психологу.

11. Поглиблене психологічне обстеження дитини проводиться за зверненням або за згодою батьків. Результати його є конфіденційними.

12. Замовниками психологічного обстеження дитини найчастіше виступають батьки. Проте, ознайомлюючи батьків з результатами діагностичного обстеження, психолог повинен довести до них інформацію таким чином, щоб не завдати шкоди ані батькам, ані дитині. Необхідно намагатись:

• не образити почуття самоповаги батьків (не оголошувати результати обстежень у присутності інших батьків, не створити у батьків враження, що психолог звинувачує їх у недбалому ставленні до виховання своєї дитини або незадоволений їхньою дитиною);

• не заронити у свідомості батьків сумнівів щодо неповноцінності їхньої дитини. Для цього всі слабкі сторони вихованця слід розкривати як невідповідні його здібностям і можливостям й не порівнювати з іншими дітьми або віковою нормою;

• звести до мінімуму ризик неправильного розуміння і неетичного використання батьками або вихователями психологічної інформації. Тому дані обстеження слід формулювати таким чином, щоб уникнути непорозуміння, не використовувати термінів, які можуть бути неадекватно сприйняті неспеціалістами, не наполягати на стовідсотковій надійності своїх висновків;

Діагностичний інструментарій практичного психолога достатньо різноманітний і широко описаний в спеціалізованій літературі. Головне, на що слід звернути увагу, обираючи ту або іншу методику,— це:

• її відповідність віку дитини;

• її відповідність меті діагностичного обстеження;

• мінімальні витрати часу та енергії у використанні, в тому числі і легкість в обробці.