Складання розмічувального плану

4.1 Мета, завдання і тривалість роботи

Підготувати дані для перенесення в натуру пунктів будівельної сітки. Тривалість роботи – 6 год.

4.2 Вихідні дані

Вихідними даними є фрагмент генерального плану ( рисунок 4.1) та геодезичні координати вихідних точок.

Рисунок 4.1 – Фрагмент генерального плану

Геодезичні координати:

n – номер варіанту

4.3 Основні теоретичні положення

Основними кресленнями, які використовують при виконанні геодезичних розмічувальних робіт, є: топографічний план, титульний список будинків і споруд, плани і розрізи споруд, генеральний план об'єкту, проект вертикального планування, плани і профілі підземних комунікацій, будівельний генплан.

Вивчення креслень починають зі штампу. Штамп - юридична частина креслення. В ньому вказується назва проектного інституту замовника, прізвища виконавців, стадія проектування, масштаб, номер, дата випуску креслення і інше.

В примітках вказують вихідні матеріали, погодження з зацікавленими організаціями.

Експлікацією називається таблиця, яка містить назви всіх споруд. Порядковий номер об'єкту в експлікації проставляється і на плані, що дає можливість легко його знайти .

Специфікація - це таблиця, яка вміщує перелік матеріалів і деталей, необхідних для окремих вузлів і елементів конструкцій та інші технічні дані.

Титульний список споруд вміщує перелік всіх споруд, ескізи їх планів і розрізів і короткі технічні дані конструктивних рішень, назву проектної організації. Це основний фінансовий документ проекту .

Конструктивне обладнання споруд дається на планах і розрізах в масштабах 1:100- 1:200. Для кожної споруди складають план котловану, план фундаменту, план типового поверху, план даху. Розміри на планах даються в сантиметрах або міліметрах, умовні відмітки відносно відмітки чистої підлоги даються в метрах. Поперечні осі споруд позначаються цифрами, а повздовжні буквами. Осі, які характеризують форму і загальні габарити споруди, називають основними. Осі симетрії споруди називають головними. Всі інші осі називають робочими, або розмічувальними.

На розрізах показують розміри конструкцій і умовні відмітки всіх характерних рівнів.

На генеральному плані показують розміщення всіх споруд, запроектованих автодоріг, огорож, посадок дерев і кущів та інше. При проектуванні генплану на топоплані будують сітку квадратів зі сторонами від 50 до 400м, яка називається будівельною. Осі будівельної сітки позначають буквами А і Б. Для кожної споруди на генплані показують будівельні координати А і Б двох кутів. Крім цього вказують відмітки чистої підлоги, дані по прив'язці будівельної сітки до точок геодезичної основи.

На проектних планах показують місцезнаходження осей трубопроводів, схили, діаметри труб. В процесі проектування плани складають для окремих комунікацій, а також зведені плани всіх підземних мереж .

Для кожної підземної мережі складають також повздовжні профілі.

Будівельний генплан є одним з основних документів. В цьому кресленні вказані розміри будівельних механізмів, місця складування будівельних матеріалів, місця розміщення тимчасових споруд. Геодезисти використовують будгенплани для винесення в натуру будівельної обстановки і вибору місць закладання геодезичних знаків так, щоб вони збереглися в період будівництва.

Генеральні плани проектують графоаналітичним і аналітичним методами. При графоаналітичному методі проектування координати і відстані між окремими спорудами об’єкта визначаються графічно з плану. При аналітичному методі ці координати і відстані знаходять виходячи із відповідних норм проектування. При визначенні координат графічно на плані враховують деформацію паперу, яка може досягати 2%, причому в різних напрямках величина деформації різна.

Для введення поправки в виміряні довжини ліній визначають коефіцієнти деформацій по осях X і Y:

, (4.1)

де - фактична довжина сторони координатної сітки в мм. Поправки в довжини ліній і в їх дирекційні кути за деформацію паперу визначають за формулами:

(4.2)

Для підвищення точності визначення графічних координат і виключення деформації паперу, відстані до точки вимірюють з двох сторін координатної сітки і з двох вимірів беруть середнє.