Необмежені суцвіття
Можуть бути простими і складними. У простих суцвіть галуження першого порядку завершуються квітками, а в складних можуть бути ще галуження другого і третього порядків.
До простих необмежених належать такі суцвіття: китиця, колос, початок, щиток, сережка, зонтик, головка, кошик (мал. 60).
Китиця. На головній осі в пазухах приквітків прикріплюються поодинокі квітки на добре помітних квітконіжках (смородина чорна, черемха звичайна, акація біла тощо).
Колос. На головній осі в пазухах приквітків прикріплюються сидячі квітки (подорожник великий, вербена).
Початок. Схожий на простий колос, але вісь у нього м'ясиста і є покривний листок (кала, арум, лепеха).
Щиток. Відрізняється від китиці тим, що нижні квітконіжки довші від верхніх, тому всі квітки розташовані на більш-менш однаковому рівні (слива культурна, яблуня домашня, калина звичайна, тощо).
Сережка — різновид колосу або китиці з пониклою віссю і одностатевими квітками, що зазвичай після цвітіння опадає (тополя біла, верба біла тощо).
Зонтик. Має вкорочену головну вісь. Бічні квітки відростають ніби з одного місця і розташовані на квітконіжках майже однакової довжини. Вони розміщуються в одній площині або куполоподібно (вишня звичайна, цибуля городня, первоцвіт весняний).
Головка. На укороченій і дещо розширеній головній осі щільно розташовані квітки на коротеньких квітконіжках (конюшина лучна, миколайчики польові).
Кошик. Головна вісь розростається вшир, стає широкою, м'ясистою, її поверхня може бути опуклою, плоскою або увігнутою. Зовні суцвіття вкрите обгорткою з одного або кількох шарів приквіткових листочків. На розширеній осі щільно розташовуються сидячі квітки (ромашка лікарська, пижмо звичайне, соняшник однорічний, тощо).
У складних необмежених суцвіть головна вісь розгалужується, тому квітки прикріплюються не до головної осі, а до її розгалужень, тобто до осі другого, третього і т. д. порядку.
До складних необмежених суцвіть належать такі суцвіття: волоть, складний колос, складний щиток, складний зонтик (мал. 61).
Волоть (складна китиця). Головна вісь на різній висоті розгалужується й утворює китиці (бузок звичайний, полин гіркий, тичинкове суцвіття кукурудзи).
Складний колос. На головній осі колосоподібно розташовані прості колоски (пшениця м'яка, жито посівне, ячмінь посівний).
Складний щиток. На головній, дещо вкороченій осі, розташовані прості щитки і квітки розміщені майже на одному рівні (горобина звичайна, деревій звичайний, бузина чорна).
Складний зонтик. Бічні осі розгалужуються за типом простого зонтика, але закінчуються не окремими квітками, а простими зонтиками (морква посівна, кріп пахучий, фенхель звичайний, тощо).
Обмежені суцвіття
Серед обмежених суцвіть найчастіше зустрічаються завійка, звивина, півзонтик, двопроменевий верхоквітник (мал. 62; див. уклейку).
Завійка — суцвіття, у якого вісь галузиться в один бік і кожен пагін закінчується квіткою (незабудка, синяк звичайний, картопля).
Завивина — суцвіття, у якого вісь галузиться в обидва боки і кожен пагін закінчується квіткою (гладіолус великоквітковий, півники болотяні, росичка).
Напівзонтик — суцвіття, у якого головна вісь закінчується квіткою, а на бічних осях квітки розміщені кільчасто, і кожна ніс також закінчується квіткою (молочай прутоподібний).
Двопроменевий верхоквітник — суцвіття, у якого головна вісь закінчується квіткою або припиняє свій ріст, а бічні пагони розміщені супротивно під квіткою. Кожен бічний пагін також закінчується квіткою або припиняє свій ріст, а суцвіття росте : рахунок бічних, супротивних осей (гвоздика садова, зірочник злакоподібний).
Плоди
Плід є органом розмноження квіткових рослин. Плід, як правило, утворюється із зав'язі маточки, але часто в його формуванні беруть участь й інші частини квітки (квітколоже, оцвітина тощо). Тому за сучасними уявленнями плід — це видозмінена у прощ запліднення квітка.
Форма плодів, їхній розмір, забарвлення, будова і поверхня дуже різні, що є наслідком тривалої еволюції квіткових рослі і пристосованості їх до поширення насіння.
Після запліднення у квіткових рослин усі частини квітки дуже змінюються. Стінки зав'язі маточки розростаються, видозмінюються і перетворюються на оплодень — зовнішню частину плоду. Усередині плоду у гніздах міститься насіння. У формуванні оплодня беруть участь й інші частини квітки.
Оплодень захищає насіння від різних ушкоджень. Якщо плід розвивається тільки з зав'язі, то такий плід називається справжнім. Крім справжніх є несправжні плоди. В утворенні несправжніх плодів беруть участь, крім маточки, інші частини квітки. Наприклад, може розростатись квітколоже або оцвітина, чашечка, віночок тощо. Оплодень має три шари: зовнішній (екзокарпій), середній (мезокарпій), внутрішній (ендокарпій).
Плоди, як і зав'язь, бувають одногніздовими, двогніздовим тригніздовими тощо. Подальший розподіл типів ґрунтується консистенції оплодня і способах його розкривання. Залежно і характеру оплодня плоди поділяють на сухі і соковиті. У соковитих плодів оплодень м'ясистий увесь або частково. Сухі плоди характеризуються тим, що в них формується сухий здерев'яні лий або шкірястий оплодень. За кількістю насіння сухі плоди поділяють на дві групи: однонасінні та багатонасінні. Однонасінні сухі плоди зазвичай нерозкривні. Сухі багатонасінні плоди розкриваються різними способами, що сприяє висипанню насіння.
Іноді плоди утворюються не з однієї, а з кількох квіток, які зростаються між собою. Таку сукупність плодів називають супліддям (шовковиця біла, ананас, вільха сіра, інжир тощо).
Плодоніжка є майже у всіх плодах: це та частина стебла, на якій вони розташовані. У квітках ту саму частину називають квітконіжкою. Коли на одній плодоніжці тримається кілька плодів, то такі плоди називають збірними.
Отже, у разі класифікації плодів ураховують такі ознаки:
1) характер оплодня (соковитий чи сухий);
2) кількість насіння всередині плоду (однонасінні чи багатонасінні);
3) спосіб розкривання (розкривні чи нерозкривні);
4) кількість плодолистків, із яких утворюється маточка — найсуттєвіша частина квітки, що бере участь у формуванні плода.