Тичинки

Сукупність тичинок називають андроцеєм. Тичинки дуже різні за своєю будовою і кількістю у квітці. Кожна тичинка складається з тичинкової нитки і пиляка. Тичинкова нитка зазвичай довга, циліндрична, рідше розширена і сплющена. У деяких рослин вона має вирости, волоски, шпорки (ряст, цибуля го­родня). Іноді тичинкова нитка має бічні розгалуження (рицина звичайна). Зустрічаються тичинки з нерозвиненими нитками. Такі тичинки називають сидячими (фіалки, магнолія велико-квіткова).

Довжина тичинкових ниток в одній квітці може буди різною. Наприклад, у квітках видів родини ясноткові дві тичинки мають довші тичинкові нитки, а дві — коротші (такі тичинки називають двосильними). Пиляк складається з двох пилякових гнізд, які розташовуються по обидва боки в'язальця, що їх зв'язує. В'язалець являє собою основну тканину, у центрі якої проходить судинно - волокнистий пучок.

З'єднання пиляка і тичинкової нитки може бути рухомим і нерухомим. Нерухоме з'єднання характерно для квіток, що запилюються за допомогою комах, а рухоме (сприяє висипанню пилку) — для квіток, що запилюються за допомогою вітру.

Зазвичай тичинки розвиваються вільно, але можуть і зростатися між собою. Зростання відбувається по-різному. В одних рослин зростаються лише тичинкові нитки (бобові, звіробій), в інших зростаються лише пиляки (айстрові), а в представників родини гарбузові зростаються і тичинкові нитки, і пиляки.

Якщо у квітці всі тичинки зростаються, то такий андроцей називають однобратнім. Якщо ж усі тичинки зрослися, крім однієї, то андроцей називають двобратнім. Двобратній андроцей характерний для рослин родини бобові.

У деяких рослин частина тичинок у квітці недорозвинена. Такі тичинки називають стамінодіями (шавлія лікарська). Стамінодії також розташовані у маточкових квітках таких рослин, як гарбуз, огірок тощо.

Значення тичинок полягає в тому, що в них утворюється пилок, із якого під час запліднення утворюються статеві клітини — спермії. Кількість тичинок та їхня будова є діагностичними ознаками виду.

Маточка

Сукупність маточок називають гінецеєм. Квітка має одну або кілька маточок. Маточки займають центральне положення в квітці. Вони утворюються внаслідок зростання плодолистків. Якщо в квітці кілька маточок, то вони або залишаються вільними, утворюючи апокарпний гінецей, або зростаються між собою, тоді гінецей називають ценокарпним. Маточка, утворена з одного плодолистика, — монокарпний гінецей.

Маточка складається з трьох частин: нижня частина маточки зазвичай розширена — це зав'язь; середня звужена частина — це стовпчик; на верхівці стовпчика розташована приймочка.

Зав'язь має одну або кілька порожнин, які називають гніздами. У гніздах є насінні зачатки.

Стовпчик з'єднує приймочку із зав'яззю і необхідний для проведення пилкової трубки проростаючого пилку до насінних зачатків. На зав'язі може бути один або кілька стовпчиків. Іноді стовпчики не розвиваються і тоді приймочку, яка розміщується безпосередньо на зав'язі, називають сидячою.

Приймочка має різні форми залежно від групи рослин (головчаста, периста, видовжена, зірчаста та ін.). На приймочці є спеціальні клітини, які виділяють липку солодку рідину, що сприяє утриманню пилку.

Кількість плодолистків, які утворили маточку, можна визначити за кількістю лопатей приймочки, стовпчиків або гнізд зав'язі.

Положення зав'язі щодо інших частин квітки залежить від і групи квіткових рослин.

1. Квітки з верхньою зав'яззю (підматочковою). Стінка зав'язі утворена тільки плодолистками. Верхня зав'язь розміщена на квітколожі вище від усіх частин квітки.

2. Квітки з напівнижньою зав'яззю (біляматочковою). У цьому випадку зав'язь розташована на дні увігнутого квітколожа і до половини зростається з його стінками.

3. Квітки з нижньою зав'яззю (надматочковою). Маточка занурена в келихоподібне квітколоже, яке повністю зростається зі стінкою зав'язі.

Наявність маточки або маточок зумовлює жіночу стать квітки.

Після запилення і запліднення із стінок зав'язі формується оплодень, а з насінних зачатків — насіння.