ГЕНЕРАТИВНІ ОРГАНИ РОСЛИН

Мал. 41. Метаморфози кореня:

1 — коренеплоди (а — моркви, б — столового буряка); 2 — повітряні корені орхідеї; 3 — кореневі бульби жоржини

Мал. 42. Пагін:

1 — верхівкова брунька; 2 — пазушна брунька; 3 — бічний пагін; 4 — стебло; 5 — міжвузля; 6 — листок; 7 — вузол; 8 — пазуха

Мал. 45. Різноманітність стебел за напрямком росту

Мал. 47. Надземні метаморфози пагонів: 1 — колючки глоду;

Мал. 47 (продовження): 2 — вусики винограду; 3 — вуса суниці

Мал. 49. Частини листка:1 — пластинка; 2 — черешок; З - прилистки; 4 листкова піхва

Мал. 51. Типи складних листків: а — трійчастоскладні; б — пальчасто- складні; в — непар- ноперистоскладні; г — парноперис- тоскладні; ґ — двічі- перистоскладні; д — тричіперистоскладні

Мал. 52. Типи жилкування листків: а — паралельне; б — дугове; в — пальчасте; г — перисте

Мал. 53. Типи листкорозміщення: а — спіральне (чергове); б — супротивне; в — кільчасте

Мал. 54. Листкова мозаїка Мал. 55. Метаморфози листків:

а – колючки кактуса; б – колючки барбарису; в – вусики гороху;

г – листки – пастки росички

Мал. 56. Схема будови двостатевої квітки:

1 — квітконіжка; 2 — квітколоже; З — чашолисток; 4 — пелюстка;

5 — тичинка (а — пиляк; б — тичинкова нитка); 6 — маточка (а — приймочка; б — стовпчик; в — зав’язь)

Мал. 57. Форми віночка різних квіток:

1 —5 — з правильною оцвітиною (а — віночок; б — чашечка); 6—10 — з неправильною оцвітиною; 11 — частини віночка метеликового типу (а — вітрило;

б — весла; в — човник)

Мал. 57 (продовження)

Мал. 60. Прості необмежені суцвіття:

1 — китиця; 2 — колос; 3 — початок; 4 — щиток; 5 — зонтик; 6 — головка; 7 — кошик; 8 — сережка

Мал. 61. Складні необмежені суцвіття:

І - складний колос; 2 — складний зонтик; 3 — складний щиток;

4 — волоть (складна китиця)

Мал. 62. Обмежені суцвіття:

1 – завійка; 2 – двопроменевий верхоквітник; 3 – звивина;

4 – пів зонтик

Мал. 63. Соковиті плоди:

1 — ягода (а — картопля їстівна; б — помідор їстівний); 2 — кістянка (а — абрикос звичайний; б — вишня звичайна; Мал. 63 (продовження):

в — горіх волоський; г — мигдаль звичайний); 3 — яблуня домашня; 4 — груша звичайна;

Мал. 63 (продовження):

4 - гарбузина (а — кавун їстівний; б — огірок посівний); 5 — померанець

(а — лимон; б — апельсин);

Мал. 63 (продовження):

6 — несправжня ягода (а — полуниця зелена; б — шипшина)

Мал. 64. Плоди сухі однонасінні: 1 — горіх; 2 — жолудь;

Мал. 64 (продовження): 3 — зернівка; 4 – сім’янка; 5 – горішок; 6 — крилатка

Мал. 65. Плоди сухі багатонасінні: 1 — листянка; 2 — біб;

Мал. 65. (продовження): 3 – коробочка; 4 – стручок;

Мал. 65 (продовження): 5 - стручечок Мал. 66. Збірні плоди:1 – багатокістянка;

Мал. 66 (продовження) : 2 - багатогорішок Мал. 82. Малина

Мал. 83. Горобина звичайна Мал. 84. Глід криваво-червоний

Мал. 88. Вовчуг польовий:І — верхня частина рослини; 2 — кореневище з коренями; 3 — весло;

4 - човник; 5 — вітрила; 6 — тичинки, що зрослися в трубку і стовпчик;

7 - плід (біб); 8 — насіння

Мал. 90. Аніс звичайний:

1 - верхня частина рослини; 2 - корінь; 3 - суцвіття;

4 - квітка; 5 – плід; 6 - поперечний розріз плоду;

7 - поздовжній розріз плоду

ГЕНЕРАТИВНІ ОРГАНИ РОСЛИН

Квітка

Квітка — це вкорочений, нерозгалужений, із обмеженим ростом, видозмінений пагін, пристосований для статевого розмноження.

Уперше визначення квітки як видозміненого пагона дав німецький поет і вчений Й.В. Гете у праці "Метаморфози рослин"(1790).

Квітка є генеративним органом покритонасінних. У квітці послідовно відбуваються такі процеси: мікро- та мегаспорогенез (гаметогенез), запилення, запліднення, утворення зародка, запасу поживних речовин, насінини та плоду.

Поява квітки сприяла швидкому поширенню квіткових рослин у всіх кліматичних зонах планети, завдяки чому вони стали пануючою групою на Землі.

Частини квітки розвиваються з меристеми генеративної бруньки. Стеблова частина квітки (квітконіжка) має обмежений ріст і трохи розширена вгорі, утворюючи квітколоже. До квітколожа прикріплюються всі інші частини квітки. Листкове походження мають чашолистки, які формують чашечку; зазвичай пелюстки, що утворюють віночок; тичинки і маточки (мал. 56).

Квітконіжка з'єднує квітку зі стеблом. Вона може бути добре розвинутою чи майже нерозвинутою (сидячі квітки — у суцвіттях колос, кошик, головка, сережка тощо).

Квітколоже за своєю формою у різних рослин неоднакове і є видовою діагностичною ознакою рослини. Наприклад, плоске зустрічається у півонії, опукле — у суниці, малини, келихоподібне — у шипшини, видовжене — у гравілата, увігнуте — у вишні. До квітколожа прикріплюються чашолистки, пелюстки, тичинки і маточки. Вони можуть розташовуватися спірально або колами. Кожне коло квітки складається з окремих частин, які можуть бути зрослими або вільними. Частіше квітка складається з 5 або 4 кіл. Зовнішнє коло зелених листочків утворює чашечку; за ним розташовується яскраво забарвлене коло віночка; далі іде одне або два кола тичинок; у центрі квітки прикріплюються маточки.

Оцвітина

Чашечка і віночок — це зовнішня частина квітки. Вони утворюють покрив квітки, який називають оцвітиною. Якщо оцвітина складається з чашечки і віночка, то її вважають подвійною. Для більшості рослин характерна подвійна оцвітина. Наприклад, картопля, м'ята перцева, беладонна звичайна тощо.

Оцвітина, яка має однотипне забарвлення і складається з одного кола, називається простою. Якщо листочки простої оцвітини забарвлені в зелений колір, то таку оцвітину називають чашечкоподібною. Вона зустрічається у кропиви дводомної, буряка, конопель посівних. Якщо проста оцвітина забарвлена в інший колір, то її називають віночкоподібною. Таку оцвітину мають тюльпан Шренка, лілія царська, конвалія звичайна, підсніжник білий та ін. У деяких квіток оцвітини відсутні, тому їх називають голими, або безпокривними (ясен звичайний, верба біла). У таких квіток є тільки тичинки і маточки.

Оцвітина захищає внутрішні частини квітки (тичинки і маточки) від ушкоджень, запобігає висушуванню і дії низьких температур. Яскраво забарвлений віночок є привабленням для комах, які перелітають із квітки на квітку і беруть участь у запиленні.

Чашечка — нижня частина квітки, яка складається з чашолистків і забарвлена, як правило, у зелений колір. Іноді чашолистки можуть бути забарвлені в інший колір (фуксія, шавлія мускатна тощо). Яскраво забарвлена чашечка робить квітку помітнішою, що приваблює комах. Зазвичай чашечка складається з одного кола чашолистків. Іноді зустрічається ще й друге коло зелених листочків, яке утворює підчашу (алтея лікарська, бавовник звичайний, мальва лісова та ін.).

Кількість чашолистків буває різною, але квітки окремих родин характеризуються певною кількістю чашолистків. Наприклад у представників родини капустяні (грицики звичайні, гірчиця чорна) чашечка складається з 4, у розових (яблуня, шипшина) з 5 чашолистків.

Чашолистки можуть зростатись або бути роздільними. Якщо чашолистки зростаються між собою, чашечку називають зрослолистою. У цьому випадку кількість чашолистків визначається кількістю зубчиків по краю чашечки. Якщо листочки чашечки не зростаються, то таку чашечку називають роздільнолистою.

Чашечка може зберігатися на квітці протягом усього періоду цвітіння. У деяких рослин вона може залишатися при плодах (кропива собача) і навіть розростатися (беладонна звичайна, фізаліс звичайний), а в інших — опадає на початку цвітіння (мак снодійний, чистотіл великий).

Форма чашечки в різних рослин неоднакова. Найчастіше зустрічаються такі чашечки: хрестоподібна (4 роздільних чашолистик); зірчаста (5 роздільних чашолистків); трубчаста (5 зрослих чашолистків); дзвоникоподібна (5—6 зрослих чашолистків і трохи розширена до верхівки); двогуба (5 зрослих чашолистків, із яких 3 утворюють верхню губу і 2 — нижню). Чашечка може видозмінюватися на зубчики, луски, волоски, щетинки.

Також розрізняють правильні і неправильні чашечки. Правильною вважають таку чашечку, через яку можна провести дні і більше площин симетрії. Через неправильну чашечку — тільки одну площину симетрії. Якщо не можна провести жодної площини симетрії, то таку чашечку називають асиметричною.

Розміри чашечки дуже різні. В одних рослин вона велика і дорівнює за розміром квітці (фуксія), в інших — дрібна, ледь помітна (кріп пахучий, морква посівна).

Віночок складається з яскраво забарвлених пелюсток, які утворюють друге коло квітки.

Складові частини віночка (пелюстки) бувають вільними або зрослими між собою. У першому випадку віночок називають роздільнопелюстковим, у другому — зрослопелюстковим. Зрослопелюстковий віночок зустрічається, наприклад, у рослин родини пасльонові (блекота чорна, дурман звичайний, картопля). Кількість пелюсток у такому віночку можна визначити за кількістю зубчиків, які розташовані по краю віночка.

Залежно від типу симетрії віночок, як і чашечка, може бути правильної і неправильної форми (мал. 57). Зрідка зустрічаються й асиметричні віночки, наприклад, у валеріани лікарської.

В одному суцвітті можна спостерігати квітки правильної і неправильної форми. Наприклад, у ромашки і багатьох інших рослин родини айстрові крайові квітки неправильні, а серединні — правильні.

У пелюстках роздільнопелюсткових віночків іноді розрізняють нігтик — нижню звужену витягнуту частину, та пластинку — верхню розширену частину. У зрослопелюсткових віночках основу називають трубкою, а верхню частину, яка зазвичай відігнута назовні і може бути незрослою — відгином. Місце переходу трубки у відгин називають зівом. У зіві можуть розташовуватися різні вирости у вигляді пластинок, зубчиків, які утворюють привіночок (нарцис поетичний).

Та або інша частина віночка може розростатись у вигляді шпорки (мішкоподібне видовжене здуття), як у сокирок польових, льонка звичайного, або у вигляді капюшона, як у аконіту отруйного.

Пелюстки віночка не завжди цілісні, краї їх можуть бути розчленовані на зубчики (гвоздика садова), глибокі лопатеві (зірочник лісовий), розсічені на бахромчасті частки (резеда). На поверхні пелюсток іноді утворюються лусочки у вигляді бахромки, складок, язичків, які надають віночку бархатистості (чорнобривці), а за великого розростання утворюють коронку (мильнянка лікарська).

Форма віночків дуже різна і є видовою ознакою рослини. До правильних належать роздільно- і зрослопелюсткові віночки.

Роздільнопелюсткові віночки це:

— хрестоподібні, що складаються з 4 пелюсток (характерні для рослин родини капустяні: грицики звичайні, хрін звичайний, капуста городня);

— зірчасті, що складаються з 5 пелюсток із короткими нігтиками (притаманні видам родини розові: вишня звичайна, суниця лісова, гравілат міський);

— гвоздикоподібні, що складаються з 5 пелюсток із видовженими нігтиками (притаманні видам родини гвоздичні: гвоздика гарна, куколиця звичайна);

— ковпачкоподібні, що складаються з 5 пелюсток, які зрослися верхівками (виноград справжній).

До зрослопелюсткових віночків належать:

— трубчасті, що складаються з 5 пелюсток з трубкоподібною основою і зазвичай невеликим відгином (характерні для видів родин айстрові: ромашка лікарська, полин гіркий, пижмо звичайне; пасльонові: скополія карніолійська);

— дзвоникоподібні, що складаються з 5 зрослих майже до верхівки пелюсток; на верхівці трохи розширений і зовнішнім виглядом нагадує дзвоник (дзвоники садові).

Неправильні віночки також можуть бути роздільно- і зрослопелюстковими.

До роздільнопелюсткових належить метеликоподібна форма, що утворюється із 5 пелюсток, найбільший із яких — вітрило, 2 бічні — весла, і 2, що зрослися верхівкою, — човник. Така форма віночка характерна для видів родини бобові (буркун лікарський, горох посівний, квасоля звичайна).

До зрослопелюсткових належать такі форми віночка:

— двогуба форма, що складається з 5 пелюсток, 2 з яких утворюють верхню губу, а 3 — нижню. Така форма віночка характерна для видів родини ясноткові (кропива собача, чебрець звичайний);

— язичкова форма, що утворена з 5 зрослих і видовжених у вигляді язичка пелюстків. Язичкові квітки зустрічаються у родині айстрові.

Різне забарвлення віночка (синє, блакитне, фіолетове, червоне) зумовлено пігментами антоціанами, які розчинені у клітин­ному соку. Усі відтінки забарвлення від блідо-рожевого до яскраво-червоного залежать від рН клітинного соку. Фіолетове та синє забарвлення у природі зустрічаються рідше, тому що клітинний сік в основному має кисле середовище.

Жовте забарвлення квіткам надає пігмент антохлор, який також розчинений у клітинному соку. Зрідка забарвлення віночкам надають хромопласти. Чорні кольори віночків насправді і згущеними фіолетовими або темно-червоними кольорами. Білі віночки не містять пігментів. Колір віночка під час цвітіння може змінюватися з червоного на синій (медунка лікарська, синяк звичайний) чи з жовтого — на рожевий (бавовник зви­чайний).

Яскраве забарвлення пелюсток приваблює комах, унаслідок чого у квітках відбувається перехресне запилення. Крім забарвлення, комах приваблює нектар — солодка рідина, до складу якої входять сахароза, фруктоза, вітаміни та інші речовини. Нектарники, у яких накопичується нектар, формуються у квітках комахозапильних рослин і розташовуються в різних частинах квітки.