Тема 12. Макроекономічна рівновага світового господарства

1. Світове господарство. Теорія міжнародної торгівлі

2. Платіжний баланс.

3. Валютний курс.

4. Євроінтеграція України.

1. Світове господарство. Теорія міжнародної торгівлі.

Світове господарство - це глобальне явище, у рамках якого розвивається вся сучасна цивілізація. Формування світового господарства охоплює фактично всю історію людства. У результаті Великих географічних відкриттів міжнародна торгівля слідом за Європою й Азією охопила Америку, Африку та інші регіони земної кулі. Обмін товарами і послугами, удосконалювання товарно-грошових відносин призвели до формування світового ринку. Під світовим ринком розуміється сукупність національних ринків окремих країн, пов'язаних між собою торгово-економічними відносинами. Утворившись до кінця ХУІІІ ст. у результаті активізації торгівлі між країнами і залучення в міжнародний оборот нових держав і територій, він продовжує змінюватися й ускладнюватися.

Необхідність таких зв'язків зумовлена, по-перше, прагнення народів світу вижити в умовах надмірного нарощування ядерних потенціалів загрози можливої ядерної війни, політикою мирного співіснування.

По-друге, розгортанням науково-технічної революції. Нині жодна з країн світу не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки техніки, тому вони повинні об' єднувати свої зусилля у цій сфері.

По-третє, в сучасних умовах країни світового співтовариства можуть ефективно розвивати своє виробництво на рівні світових стандартів, випускати високоякісну продукцію, тільки використовуючи спеціалізацію та кооперування виробництво на міжнародному piвні. Завдяки цьому можна значно знизити собівартість продукції, підвищити її якість, надійність, зекономити паливно-енергетичні, сировинні ресурси, підвищити продуктивність праці, раціонально використовувати робочу силу.

По-четверте, необхідністю об'єднання зусиль країн при розв' язанні глобальних проблем (екологічних, продовольчих ), зростаючою потребою у взаємній допомозі в екстремальних ситуаціях ( землетруси,ядерні аварії тощо ), доцільністю поєдання господарських зусиль країн-партнерів для спільного освоєння багатств світового океану та космосу, у збереженні як уже набутих людством знань та ідей, так в переробці йвикористанні усе складніших інформаційних систем, створенні Міжнародного інформаційного банку данних, яким могла б користуватися світового співтовариства. Відповідно до своїх потреб кожна країна Взагалі поняття світового господарства виходить з поняття міжнародної І економіки. Через це сутність і функціонування міжнародної економіки можна пов' язувати з світовим господарством.

У сучасному світовому господарстві знайшли свій вияв як загальні, так і специфічні економічні категорії. Цим визначається теоретичне і практичне значення розкриття тенденцій, суперечностей і перспектив його розвитку.

Оскільки глибинною основою міжнародної економіки є загальнолюдські соціально-економічні цінності, то передусім треба визначити їх.

Вирішальним чинником формування світового ринку і світового господарства в цілому є міжнародний поділ праці. Його можна визначити як спеціалізацію окремих країн на виробництві певних товарів і послуг, що обумовлює і передбачає обмін ними на світовому ринку. Існує певна сукупність чинників, природного і суспільного характеру, які формують міжнародний поділ праці і визначають характер участі в ньому тих чи інших країн. Спочатку головними передумовами поділу праці між державами були природні чинники: корисні копалини, агро кліматичні умови, географічне положення, історичні і виробничі традиції. В сучасних умовах головним чинником формування поділу праці стають науково-технічні досягнення, національний науково-дослідний потенціал.

Міжнародний поділ праці – це найвищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією визначеної кількості та якості. У країнах, які широко використовують можливість брати участь в міжнародному поділі праці, зазвичай, вищі темпи економічного розвитку. І навпаки, в країнах, які не зуміли зайняти своє місце у МПП, - нижчі темпи розвитку або навіть спостерігається згортання виробництва.

Отже, МПП – це спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природно-кліматичних, історичних та економічних умов.

Форми МПП. Загальний МПП – галузева спеціалізація окремих країн (с/г, переробні галузі тощо).

Частковий МПП – спеціалізація країн у виробництві готових виробів (меблі, взуття, тощо).

Одиничний МПП – подетальна спеціалізація (виробництво двигунів, шин).

Показник участі країни у МПП:

Експортна квота =Обсяг експорту/Обсяг ВВП х 100%.

Теорії міжнародної торгівлі пройшли у своєму розвитку ряд етапів.

На протязі 15-18 століть панувала теорія меркантилізма, згідно якої багатство країни визначалось володінням цінностями, насамперед, золотом.

У 18-19 столітті набула розвитку класична теорія міжнародної торгівлі, яка мала два напрямки: теорію абсолютної переваги і теорію порівняльної переваги. Представниками цих теорій були Адам Сміт (1723-1790) і Давід Рікардо (1772-1823).

А.Сміт. Праця “Дослідження про природу та причини багатства народів (1776р.). Сформулював теорію абсолютної переваги.

Д.Рікардо. Праця “Початки політичної економії і оподаткування”(1817р.) Обгрунтував теорію порівняльної переваги, довівши, що абсолютна перевага є окремим її випадком.

Обидві теорії критикували обмеженість меркантилізму і мали мету обгрунтувати необхідність і доцільність вільної зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля розвивається тому, що дає вигоду країнам, які беруть у ній участь.

Теорія абсолютної переваги.

Країна має абсолютну перевагу у виробництві деякого товару, якщо вона виробляє його з меншими витратами у порівнянні з іншою країною.

Приклад. Дві країни (Україна, Польща) виробляють два товари (пшеницю і цукор). Україна може виробити 50 т пшениці або 25 т цукру на одиницю витрат, або будь-яку комбінацію обсягів цих продуктів у зазначених межах. Польща при аналогічних витратах може виробити 40 т пшениці або 100 т цукру, або будь-яку їхню комбінацію у зазначених межах (Мал.11.1,11.2).

Максимальні обсяги споживання пшениці і цукру в Україні та Польщі будуть задані границями виробничих можливостей. За умови відсутності міжнародної торгівлі люди можуть споживати тільки те, що вироблено в країні.

П шениця Пшениця

100

Границя виробничих Границі торгівельних

можливостей можливостей

50 40

Границі торгівельних Границя виробничих

30 можливостей можливостей

20 20

0 15 25 50 Цукор 0 70 100 Цукор

Мал.12.1. Абсолютна перевага і вигоди Мал.12.2. Абсолютна перевага і вигоди

України від зовнішньої торгівлі Польщі від зовнішньої торгівлі

За прикладом Україна має абсолютну перевагу у виробництві пшениці, а Польща-цукру.

Природні переваги обумовлені природними факторами-кліматичними умовами та природними ресурсами.

Набуті переваги породжені розвитком технології, підвищенням кваліфікації працівників, вдосконаленням організації виробництва.

Відносні ціни на внутрішньому ринку визначаються відносними витратами.

За прикладом. В Україні: 1т пшениці=0.5 т цукру. В Польщі: 1т пшениці=2.5 т цукру.

Україні вигідно експортувати пшеницю та імпортувати цукор, а Польщі вигідно експортувати цукор та імпортувати пшеницю.

Торгівля є взаємовигідною, якщо ціна товару на зовнішньому ринку вища, ніж внутрішня ціна рівноваги того ж товару в країні-експортері, і нижчою, ніж у країні-імпортері. Світова ціна на пшеницю повинна встановлюватись у межах:

0.5 т цукру<1 т пшениці<2.5 т цукру

Припустимо, світова ціна встановлюється на рівні 1 тт цукру=1 т пшениці. Максимальні обсяги споживання будуть визначатися границями торгівельних можливостей. Вигода, яку отримуватимуть країни від зовнішньої торгівлі, полягатиме у прирості споживання.

Теорія порівняльної переваги.

Торгівля є вигідною навіть, якщо країна не має абсолютної переваги.

Порівняльна перевага. В країні завжди знайдеться товар, виробництво якого буде більш вигідним при існуючому співвідношенні витрат, ніж виробництво інших.

Теорія зовнішньої торгівлі Хекшера-Оліна.

Шведські учені Е.Хекшер та Б.Олін пояснювали різниці у порівняльних витратах між країнами наступним:

1) у виробництві різних товарів фактори використовуються у різних співвідношеннях;

2) забезпеченість країн факторами виробництва неоднакова.

Згідно теорії Хекшера-Оліна експортуються надлишкові фактори та імпортуються дефіцитні.

Центр тяжіння у міжнародній торгівлі переміщується саме до торгівлі між промислово розвинутими країнами, тобто країнами з приблизно однаковим забезпеченням факторами виробництва. У світовій торгівлі зростає питома вага взаємопоставок схожих промислових товарів. Це протирічить теорії Хекшера-Оліна.

Парадокс Лєонтьєва. У 1947 році В.Лєонтьєв показав, що США, які вважалися країною з надлишковим капіталом, експортували не капіталомістку, а трудомістку продукцію всупереч теорії Хекшера-Оліна. Подальші дослідження все ж таки доводять, що не капітал є найбільш надлишковим фактором в країні. Вище знаходяться обробляєма земля та науково-технічні кадри.

Зовнішня торгівля і розподіл доходів

Розвиток зовнішньої торгівлі супроводжується спеціалізацією країн на випуску тих видів продукції, за якими вони мають порівняльні переваги. Отже, змінюється структура виробництва в торгуючих країнах, а, отже, і структура попиту на фактори виробництва.

Торговельна політика-самостіний напрямок бюджетно-податкової політики уряду, який пов’язаний з державним регулюванням обсягів зовнішньої торгівлі через податки, субсидії і прямі обмеження на імпорт або експорт.

Ефекти торгових обмежень мають короткостроковий характер, і лише вільна торгівля приводить до раціонального розміщення та використання економічних ресурсів.

На практиці на шляху вільної торгівлі стоїть велика кількість бар’єрів, які використовуються як знаряддя торговельної політики. Їх можна поділити на тарифні та нетарифні.

До тарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі відноситься імпортне (ввізне) мито-податок, який накладається на кожну одиницю товару, що завозиться до країни. та експортне(вивізне) мито-митний податок для обмеження імпорту з метою захисту вітчизняних виробників від іноземної конкуренції.

Тариф-мито на імпорт, акцизний податок на імпортні товари.

Мито дає можливість забезпечити захист вітчизняних виробників від іноземної конкуренції, виступає джерелом надходжень доходів у державний бюжет.

При введенні тарифу вітчизняна ціна імпортного товару піднімається вище світової ціни.

Внутрішня ціна

імпортного товару= Світова ціна + Тарифна ставка Світова ціна

Мито

Митні податки поділяютьсяна три види.

Адвалерне мито-податок у вигляді відсотка від митної вартості товару.

Специфічне мито-податок у вигляді фіксованої суми з одиниці виміру (обсягу, ваги, площі...) Наприклад, 0.2 ЕКЮ за 1 куб.см двигуна.

Комбіноване мито-податок, як поєднання ставок адвалерного та специфічного мита. Наприклад, 20%, але не менше ніж 6ЕКЮ за 1 кг.

Ціна S

Внутрішня ціна змитом

P2

P1 Світова ціна Мито

D Кількість товару

Імпорт після введення тарифу

Імпорт до введення тарифу

Мал.12.3. Наслідки запровадження імпортного мита

Експортне(вивізне) мито. Держава йде на обмеження експорту у тому випадку,коли потрібно взяти під контроль ціну на деякий товар і утримувати на рівні, що нижчий за світовий, виплачуючи субсидії виробникам.

Вивізне мито використовують, як, правило, країни, що розвиваються на країни з перехідною економікою.

В США оподаткування експорту заборонене конституцією.

Ціна

A S Свтова ціна

B Мито

Внутрішня ціна

0 Кількість товару

А-Експорт до введення тарифу

В-Експорт після введення тарифу

Мал.12.4. Наслідки зростання експортного мита

Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі

Вплив держави на міжнародну торгівлю значно посилився завдяки розширенню ворм і методів нетарифних тотровельних обмежень (до 50). Активно використовують промислово розвиненні країни.

Квотування - це обмеження в кількісному чи вартісному вираження обсягу продукції, яку дозволено ввозити чи вивозити з країни (імпортна та експортна квота) за певний період. Квотування зовнішньої торгівлі здійснюється шляхом її ліцензування.

Добровільне обмеження експорту. Є квотою, яку запроваджує не країна-імпортер, а країна-імпортер.

Експортні субсидії-пільги держави експортерам для розширення вивезення товарів за кордон. Виробникам-володарям субсидій вигідніше експортувати, ніж продавати.

Демпінг-міжнародна дискримінація в цінах, коли країна-експортер продає свій товар за кордон дешевше, ніж на вітчизняному ринку.

Економічні санкції-надзвичайна форма державного обмеження зовнішньої торгівлі.

Торговельне ембарго-заборона державою ввезення до якої-небудь країни товарів. Мета-тиск на країну для досягнення певних політичних цілей.

Політика протекціонізму-державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції, коли відбувається дискримінація імпортних товарів на користь вітчизняних за допомогою специфічних стандартів якості, норм безпеки, санітарних обмежень тощо.