Методичні вказівки.
Надійність подачі дизельного палива залежить від прокачувальної здатності (здатності проходити через елементи системи живлення, головним чином, через фільтри грубої і тонкої очистки). Фільтри грубої очистки затримують механічні домішки розміром більше 50-60 мкм, тонкої — більше 2-5 мкм. При порушенні їх роботи зменшується, а іноді зовсім припиняється циклова подача палива, падає тиск впорскування палива. На характер надходження палива через систему живлення двигуна впливають його в’язкість і низькотемпературні властивості, а також забрудненість механічними домішками і водою.
Якщо паливо має високу в’язкість, його фільтрація затруднена, що може призвести до порушення подачі палива насосом. При малій в’язкості порушується дозування його внаслідок просочування між плунжером і гільзою насоса високого тиску. Крім того, дизельне паливо є мастильним матеріалом для прецизійних деталей системи живлення, тому мінімальна і максимальна в’язкість його регламентується.
В’язкість і низькотемпературні властивості палива взаємопов’язані і негативно впливають на його прокачувальну здатність, особливо при низьких температурах.
Подача палива при
низьких температурах може порушитись
внаслідок забивання фільтрів кристалами
парафіну. Такий стан його визначається
температурою помутніння. Це температура,
при охолодженні до якої паливо втрачає
прозорість внаслідок виділення
Низькотемпературні властивості палива характеризує і температура застигання, при якій те втрачає свою текучість. Температурою застигання називають температуру, при якій налите в пробірку паливо під час охолодження за певних умов, досягає такого стану, що не змінює положення меніску протягом однієї хвилини при нахиленні пробірки під кутом 45 °.
Застигання палива настає при пониженні температури на 5-15 °С після його помутніння. Температура застигання — важливий показник дизельного палива, визначає можливість його використання при даній температурі і входить в умовне позначення зимових дизельних палив. Для надійної роботи системи живлення найнижча температура навколишнього середовища повинна бути на 10-15 °С вище за температуру застигання.
Але температури помутніння і застигання дизельного палива не завжди відтворюють реальну картину поведінки дизельного палива в зимових умовах його використання. Вони служать лише орієнтиром для визначення можливості використання його при низьких температурах.
Порядок визначення температури помутніння і застигання.
Налити обезводнене дизельне паливо в пробірку.
Закрити пробірку пробкою з встановленим в неї термометром.
Витримати пробірку у водяній бані при температурі 50+1*С протягом 5 хв..
Вставити пробірку з паливом в пробірку більшого діаметра.
Витримати пробірку в повітрі до падіння температури до 35*С.
Опустити пробірки в охолоджену суміш.
Температуру охолоджуючої суміші підбирають так, щоб вона була на 5*С нижча від температури помутніння або застигання.
Як суміш для охолодження використовують суміш води і льоду при температурах помутніння і застигання вищих 0*С, суміш кухонної солі і льоду при температурі помутніння палива до -20*С, суміш бензину і вуглекислоти при температурі нижчій за -20*С.
При досягненні температури помутніння і застигання табличного значення нахилити пробірку не витягуючи її з охолоджуючої суміші на 45* протягом 1 хв..
Витягнути пробірки і прослідкувати за меніском палива.
При зміщенні меніска витягнути пробірку з паливом і повторити ще раз пункти 3,4,5.
Встановити температуру охолоджуючої суміші на 4*С нижчу від попередньої.
Дослід проводять до тих пір поки меніск не перестане зміщуватися.
Температуру при якій меніск перестав зміщуватися важати температурою застигання.
Прилад для визначення температури застигання.
1,4- термометри, 2- пробірка з дослідним паливом, 3- пробка, 5- мішалка,
6- пробірка-муфта, 7- охолоджуюча суміш, 8- стакан.