Список літературних джерел Нормативна база.

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. № 1560 – XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. № 47. (змін. і доп. – 23.07. 2010 р.)

2. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) від 15 березня 2001 р. №2318 – ІІІ // Голос України. – 2001. – 24 квітня.

3. Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 50.

4. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. // www. nau. kiev. ua. (змін. і доп. – 27.04.2010 р.)

Основна література.

1. Борщ Л.М., Герасимова С.В. Інвестування: теорія і практика : Навч. посіб. – 2 – ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. – 685 с.

2. Вовчак О.Д. Інвестування. Навч. посібник. – Львів: «Новий світ – 2000», 2008. – 544с.

3. Дука А.П. Теорія та практика інвестиційної діяльності. Інвестування: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2007. – 424 с.

4. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: підручник – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.

5. Пересада А.А. Інвестування: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 250 с.

Додаткова література.

1. Іноземні інвестиції в економіку України: Навч. посібн. / Пехник А.В. – К., 2007.- 335 с.

2. Федоренко В.Г. Основи інвестиційно – інноваційної діяльності:Навч. посіб. – К.: Алерта, 2004. – 431 с.

Тема 8. Державне регулювання інвестиційної діяльності. План.

1. Теоретичні засади державного регулювання інвестиційних процесів.

2. Напрямки інвестиційної політики держави.

3. Форми державного регулювання інвестиційної діяльності.

1. Теоретичні засади державного регулювання інвестиційних процесів.

Концептуальні основи державного регулювання інвес­тиційних процесів у країнах із ринковою економікою змінювали­ся й розвивалися під впливом розвитку економічної теорії, яка ба­зувалася на класичній, неокласичній, кейнсіанській, та інших мо­делях механізму ринкового регулювання національної економіки.

Зокрема, класична школа політичної економії, започатко­вана Адамом Смітом (1723-1790) і Давидом Рікардо (1772-1823), справила великий вплив на дальший розвиток економічної науки та формування економічної політики держави. Характеристика якісних ос­нов ринкової економіки — вартості, ціни, доходів, інвестицій та інших джерел, доведення об'єктивної суті економічних законів, необхідності свободи підприємництва, забезпечували її винятко­ву увагу у будь-якій країні, хоч особливості економічного розвитку кожної з них сприяли її модифікації. Роль держави у регу­люванні інвестицій та інвестиційних процесів, набу­ла розвитку у працях «економістів нової хвилі».

- Жан Батист Сея (1767-1832), він вважав, що завданням доброго уряду є стимулювання виробництва, а поганого — попиту, бо проблема попиту вирішується разом з отриманням засобів для придбання продукту, а ці засоби дає виробництво.

- Томас Мальтус (1766-1834), пропонує контролювати рух товарів між країна­ми, забезпечуючи розвиток власної економіки, але не стриму­вати імміграції інвестиційних товарів і капіталів. Іноземні інве­стиції, на думку Мальтуса, є стабілізатором, що забезпечує ви­рівнювання коливань попиту на інвестиційні товари, їх немає необхідності регулювати, оскільки вони припливають у пошу­ках високої норми прибутку. Однак держава повинна обережно ставитися до іноземних капіталів, особливо до відпливу та­ких, що загрожує балансу попиту на капітал.

У другій половині XIX ст. та на початку XX ст. спос­терігається трансформація класичної інвестиційної концепції у нові неокласичні теорії. Зокрема, у 20-х роках в США з'явилась група економістів-прихильників ідеї стабілізації економіки через регулю­вання інвестиційного циклу за допомогою виваженої кредитно-грошової політики, лідером якої був Ірвінг Фішер (1867-1946). У своїх працях Фішер зазначає, що на економіку впливають зовнішні щодо дії ринкових сил чинники — передусім державні грошові інститути, які формують грошову масу. Держава, змінюючи обсяги пропозиції грошей, здатна впливати на ставки доходності. Фішер уперше докладно описав зв'язок між процентною ставкою й темпами інфляції. Він показав, що прогнозоване зрос­тання рівня інфляції призводить до пропорційного зростання про­центних ставок і, навпаки, зниження прогнозованого рівня інфляції веде до зниження рівня процентних ставок. Ця закономірність от­римала назву "ефекту Фішера".

На основі класичних та неокласичних теорій на початку XX ст. була започаткована доктрина економічного регулювання державою економіки, зокрема, у працях А. Пігу,

Артур Пігу (1877-1959). У центрі уваги Пігу опиняються інвес­тиційні процеси, інтенсивність яких зумовлює відповідний рівень економічного зростання. Тому він досліджує проблему формування державного середовища. Як засоби впливу на формування відповідного інвестиційного середовища він розглядає непрямі — грошову сферу, перерозподіл доходів за допомогою фіскальних засобів, субсидування розвитку перспективних галузей і капітало­вкладення за рахунок бюджетних витрат, а також прямі — вико­ристання державою "зовнішніх ефектів" через адміністративний вплив: контроль за ціноутворенням і встановлення квот та та­рифів із метою обмеження влади монополій на ринку.

Вагомого значення проблемі державного регулювання інвестиційних процесів надав Джон Мейнард Кейнс (1883-1946). Провідна ідея теорії Кейнса —необхідність стимулювання інвестиційного процесу шляхом втручання держави в економіку через стимулювання ефективного попиту. Кейнс пропонує впли­вати на інвестиційні процеси за допомогою грошово-кредитної та бюджетної політики.

Окрім названих напрямків розвитку економічної науки в сучасних умовах у практиці державного регулювання інвес­тиційних процесів, використовуються й інші пропозиції, сформу­льовані в рамках різноманітних економічних теорій. Усі вони свідчать про те, що ефективність регулювання в умовах ринкової економіки визначається переважно кон'юнктурою інвестиційних ринків, що склалася, та очікуваною, які в широ­кому розумінні слід розглядати як сукупність ринків інвестицій і ринків інвес­тиційних товарів. У зв'язку з цим, та чи інша модель системи державного регулювання інвестиційної діяльності має застосову­ватися залежно від кон'юнктури інвестиційних ринків.

Теоретична й практична цінність систем державного ре­гулювання, випробованих у країнах із ринковою економікою, є для України дуже важливою.

В умовах реформування економіки в Україні мають бути розроб­лені свої власні механізми державного регулювання інвестиційних процесів, орієнтовані на створення правових основ функціонуван­ня на ринку капіталу, формування стратегічних та тактичних цілей і пріоритетів, додержання соціальних цінностей, дотримання спря­мованості інвестицій на вирівнювання сукупного попиту і сукупної пропозиції, частковий перерозподіл доходів галузей і виробництв, регулювання зовнішніх інвестицій і валютного ринку, спрямування інвестицій на розвиток економіки і повну зайнятість.