Структура органів управління

Вищий керівний орган МВФ — Рада керуючих (Board of Governors), в якій кожна країна-член представлена керуючим і його заступником. Зазвичай це міністри фінансів або керівники центральних банків. До повноважень Ради належить — вирішення ключових питань діяльності Фонду: внесення змін до Статей Угоди, прийняття і виключення країн-членів, визначення і перегляд їх часток в капіталі, вибори виконавчих директорів. Керуючі збираються на сесії зазвичай один раз на рік, але можуть проводити засідання, а також голосувати через пошту в будь-який час.

В МВФ діє принцип «зваженої» кількості голосів: можливість країн членів впливати на діяльність Фонду через голосування визначається їх часткою в його капіталі. Кожна держава має 250 «базових» голосів незалежно від величини її внеску в капітал і додатково по одному голосу за кожні 100 тис. СДР суми цього внеску. Такий порядок забезпечує більшість яка спроможна приймати рішення провідним державам.

Рішення в Раді керуючих зазвичай приймаються простою більшістю (не менше половини) голосів, з важливих питань, які мають оперативне або стратегічне значення, — «спеціальною більшістю» (відповідно 70 або 85 % голосів країн-членів).

Ресурси МВФ складають 215 млрд. дол., вони надходять у вигляді членських внесків, які сплачують 182 країни – учасниці.

Основна особливість МВФ в тому, що він може впливати на економічну політику національних урядів.

Особливе місце серед кредитів міжнародних фінансових орга­нізацій України на підставі міжнародних договорів під гарантію Уряду посідають запозичення в Європейського банку реконструк­ції та розвитку (ЄБРР). Його було створено у 1990 р. для фінан­сової підтримки проектів сприяння країнам Центральної та Схід­ної Європи в їхньому переході до ринку. ЄБРР об'єднує 61 країну з різних регіонів світу. Центральний офіс розташований у Лондоні.

Основними формами фінансування ЄБРР є кредити, вкладен­ня в акції та гарантії. Банк надає позики за ринковими ставками максимум на 10 років для підприємств і 15 років для проектів розвитку інфраструктури.

Капітал банку складає 11,8 млрд. євро ( 2008 р.).

ЄБРР розпочав співпрацю з Україною у 1992 р. із заснування інвестиційного фонду «Україна». На сьогодні цей Банк є одним із найбільших інвесторів в Україні. Увага ЄБРР в Україні зосере­джена на таких галузях, як енергетика, аграрно-промисловий комплекс, розвиток дрібного і середнього підприємництва, фі­нансовий сектор, проекти у державному секторі. На частку кре­дитних ресурсів припадає 84 % виділених ресурсів, 16 % станов­лять прямі інвестиції.

Станом на 1.01.2001 р. ПІІ в Україну вкладені інвестиції з 106 країн світу. Список країн-інвесторів очолюють представники далекого зарубіжжя, які забезпечують майже 90% за­гальних обсягів надходжень. Найбільший сегмент (більше 60%) ук­раїнського ринку займають інвестиції шести країн світу: США, Кіпру, Нідерландів, Росії, Великобританії та Німеччини (табл. 7.1).

Таблиця 7.1. Обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну на 01.01.2001 р.

Країна	Інвестиції, млн. дол.	Країна	Інвестиції. млн. дол.
США	635.8	Ірландія	94
Кіпр	372.6	Швеція	74
Нідерланди	361.8	Італія	72.3
Росія	314.3	Ліхтенштейн	72.3
Великобританія	299.4	Польща	62.1
Німеччина	237.9	Канада	59.3
Віргінські о-ви	176,8	Угорщина	52.1
(Брит.)		Словакія	43.3
Республіка Корея	170.4	Франція	40.6
Швейцарія	169.3	Туреччина	32
Австрія	126.3	Інші країни	398.6

В офіційному рейтингу на першому місці знаходились США. Однак іноземні дослідники вважають, що головним інвес­тором в Україну була Росія, яка у рейтингу знаходилась на четверто­му місці. Якщо додати російські і українські капітали з Кіпру, Ліхтенштейну, Британських і Віргінських островів, то обсяг інве­стицій буде більший, ніж вклали в українську економіку США.

З 1992 року частка США в іноземних інвестиціях скоротилася з 20% до 16,4%, частка Німеччини — з 20% до 6,2%. Таким чином, частка західних країн в обсязі іноземних інвестицій в економіку України мала тен­денцію до зниження, а частка офшорних зон — до збільшення.

Серйозну проблему для України складали не тільки малі обсяги іноземних інвестицій, але й їх галузева та регіональна струк­тура. Найперспективнішими в українській економіці була і є харчова промисловість, внутрішня торгівля, машинобудування і металообробка, фінанси, кредит, страхування та паливна промисловість, операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг і надання послуг підприємцям. На ці сфери припадало понад 60% всіх іноземних інвестицій в Україні.

На підприємствах промисловості зосереджено 22,5% загального обсягу інвестицій (у т.ч. на підприємствах переробної промисловості - 19,3%, що добуває - 2,8%). Серед галузей переробної промисловості найбільші обсяги інвестицій зосереджені на підприємство з виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів (4,6% від загального обсягу інвестицій), металургійного виробництва й виробництва готових металевих виробів (3,5%), хімічної й нафтохімічної промисловості (3%), машинобудування (2,7%).

Найбільшими іноземними компаніями-інвесторами Ук­раїни є: «Кока-Кола Аматіл Україна» (US$43 млн.), «Реємста Київ тютюнова фабрика» (US$14,9 млн.), Макдональдз Юкрейн ЛТД» (US$21,7 млн.). Серед українських підприємств найбільши­ми реципієнтами коштів є Донецький металургійний комбінат (US$41,5 млн.), Івеко-КРАЗ (US$12,8 млн.), Одеський нафтопере­робний комбінат (US$9,5 млн.), Івеко Мотор Січ (US$8,1 млн.).

Для регіональної структури прямих іноземних інвес­тицій характерна суттєва диференціація. На п'ять найпривабливіших регіонів України припадає 82% всіх іноземних інвестицій, із них 44% — на Київ (багато експортерів переводять капітали у столицю, тому що тут краще відшкодовують ПДВ). На Донецьку область припадає 13% ПІІ, Полтавську — 12%, Київську — 7%, Львівську — 6%.

Таблиця 7.2.

Інвестиції в економіку України станом на 2009 р. (млн. доларів).

Країни ЄС	млн. доларів	Країни ЄС	млн. доларів
Австрія	2490	Німеччина	6530,9
Бельгія	44,0	Польща	851,8
Болгарія	20,4	Португалія	6,3
Греція	321,7	Румунія	19,0
Данія	184,5	Словаччина	106,7
Естонія	116,6	Словенія	26,6
Ірландія	145,7	Сполучене королівство	2330,0
Іспанія	62,3	Угорщина	615,6
Італія	919,7	Фінляндія	54,6
Кіпр	8063,7	Франція	1573,2
Латвія	86,9	Чехія	79,0
Литва	88,4	Швеція	1259,1
Люксимбург	226,9	Мальта	41,8
Нідерланди	3717,1	Всього по Україні	37965,7

Станом на 2010 р. інвестиції в економіку України склали вже 40 млрд. 402 млн. 100 тис. доларів США що на 12,4% більше обсягів інвестицій на початок 2009 року, і становить 867,4 дол. США, розраховуючи на одного жителя України.

З них: - 22,5% (9 млрд. 79 млн. 200 тис. рн..) з Кіпру

- 16,4 % (6 млрд. 618 млн. 600 тис.грн.) з Німеччини

- 9,7% (3 млрд.929 млн. рн..) з Нідерландів

- 7,1% (2 млрд. 877 млн. 200 тис.грн.) з Російської Федерації

- 6,4% (2 млрд. 591 млн. 100 тис. рн..) з Австрії

- 5,5 % (2 млрд. 228 млн. 100 тис. рн..) із Сполученого Королівства

- 4,2 % (1 млрд. 708 млн. 900 тис. рн..) з Франції

- 3,2% (1 млрд. 298 млн. 600 тис. рн..) з Швеції

- 3% (1 млрд. 214 млн. 600 тис. рн..) із США

- 2,4% (976 млн. 400 тис. рн..) з Італії

- 2,2 % (873 млн. 600 тис рн..) з Польщі

- 2% (795 млн.300 тис. рн..) з Швейцарії

- 12,1% (4 млрд. 877 млн. 600 тис. рн..) з інших країн світу.

Таблиця 7.3. Прямі інвестиції в економіку України на початок 2010 року, млн. дол. США

	Прямі іноземні інвестиції в Україну	Темп росту, у % до минулого року	Прямі інвестиції з України	Темп росту, у % до минулого року
2005	9047,0	133,15	198,6	119,64
2006	16890,0	186,69	219,5	110,52
2007	21607,3	127,92	243,3	110,84
2008	29542,7	136,73	6196,6	2546,89
2009	35616,4	120,56	6203,1	100,1
2010	40026,8	112,38	6223,3	100,33

_____________________________________________________

Підсумок до теми 7.

1. Іноземні інвестиції — це цінності, що вклада­ються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України, з метою отримання при­бутку або досягнення соціального ефекту.

2. Іноземні інвестори — це суб'єкти, які провадять інвес­тиційну діяльність на території України.

3. Міжнародна інвестиційна діяльність — це сукупність практичних дій суб'єктів по вкладенню інвестицій за рубіж та іно­земних інвестицій. Вона перерозподіляє у просторі і часі ресурси між окремими суб'єктами й об'єктами різних країн.

4. Прямі інвестиції — це вкладення у зарубіжні підприємства, що забезпечують контроль інвестора або його участь в управлін­ні підприємством.

5. Портфельні інвестиції — це вкладення в акції зарубіжних підприємств (без придбання контрольного пакета), облігації та інші цінні папери іноземних держав, міжнародних валютно-кредитних організацій з метою отримання підвищеного доходу за рахунок податкових пільг, зміни валютного курсу і т. ін.

6. Офшорна зона (юрисдикція) — це країна або окремі території країн, де на державному рівні для певних типів компаній, власни­ками яких є іноземці, встановлені значні пільги з оподаткування, частково або повністю зняті митні та торгові обмеження, знижені або відсутні вимоги до бухгалтерського обліку та аудиту.