2. Державне правове регулювання іноземного інвестування в Україні

З метою створення належних умов для ефективного залучення іноземного капіталу в економіку та збільшення його обсягів знач­на увага приділяється в Україні питанням удосконалення законо­давчої і нормативної бази щодо державного регулювання процесів іноземного інвестування.

Закон України «Про іноземні інвестиції» від 13.03.1992 р. — перший нормативний акт, який регламентував процес іноземного інвестування в Україні. Декретом Кабінету Міністрів від 20.05.1993 р. «Про режим іноземного інвестування» дію Закону було призупи­нено через низку його недоліків. Зокрема, у Законі не визначали­ся вид і мінімальний розмір іноземної інвестиції, для якої встано­влювалися пільги.

Декрет КМУ «Про режим іноземного інвестування» ввів по­няття «підприємство з іноземною інвестицією», до якого стали відносити підприємство з кваліфікаційною інвестицією. Кваліфі­каційна іноземна інвестиція — це інвестиція, що становить не менше 20 % статутного капіталу. Підприємства з іноземною інвес­тицією звільнялися від сплати податків на прибуток (доходи) протягом п'яти років з моменту внесення такої інвестиції.

19 березня 1996 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про режим іноземного інвестування», найважливішим моментом якого є те, що для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвес­тиційної діяльності, тобто надані рівні з вітчизняними інвестора­ми умови діяльності. Крім цього, в Законі містяться положення про те, що підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки згідно із законодавством України. Разом із тим, для окремих суб'єктів інвестиційної діяльності, які здійснюють інвес­тиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізу­ються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встанов­люватися пільговий режим інвестиційної діяльності.

Крім того, відповідно до Закону «Про режим іноземного інвес­тування» спеціальний режим інвестиційної діяльності може бути встановлений на територіях спеціальних (вільних) економічних зон. Створення таких зон є одним із елементів інвестиційної по­літики, що передбачає на основі збільшення надходжень інвести­цій, у тому числі іноземних, до окремих регіонів України при­скорення соціально-економічного розвитку цих територій.

Позитивним можна вважати визначення моменту набуття під­приємством статусу підприємства з іноземними інвестиціями. Та­ким моментом вважається день зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства. Державна реєстрація іноземних інвестицій за Законом здійснюється лише після фактичного їх внесення, тоді як Декрет дозволяв реєстрацію і до моменту фактичного внесення, тобто реєструвалися наміри здійснення іноземної інвестиції.

Законом України «Про режим іноземного інвестування» збе­режено у повному обсязі державні гарантії захисту іноземних ін­вестицій, що надавалися іноземним інвесторам на території України відповідно до попередньої нормативної бази. Держава також гарантує безперешкодний і негайний пе­реказ за кордон прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення інозем­них інвестицій. Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції в Україну у ви­гляді будь-яких цінностей, можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвес­тування в які не заборонено законами України.

Підприємствами з іноземними інвестиціями вважаються будь-які підприємства чи організації, створені відповідно до законо­давства України, у статутному фонді яких іноземна інвестиція становить не менше 10 %.

До переваг українського інвестиційного законодавства можна віднести таке:

1. Оподаткування підприємств з іноземним капіталом здійс­нюється в національному режимі.

2. Практично не існує обмежень на розмір іноземних інвестицій.

3. Іноземні інвестиційні проекти мають пільги: застосування норм прискореної амортизації основних фондів і зниження став­ки оподаткування прибутку на 15 %.

4. Пільговий режим інвестиційної діяльності встановлюється для іноземних інвестиційних проектів, що реалізуються у важли­вих для економіки України секторах.

5. Урегульовано відносини щодо розподілу продукції, одер­жаної від видобування корисних копалин на території України.