Тема 7. Міжнародна інвестиційна діяльність. План.

1. Характеристика іноземних інвестицій.

2. Державне правове регулювання іноземного інвестування в Україні.

3. Вільні економічні та офшорні зони.

4. Інститути міжнародної інвестиційної діяльності та їхній вплив на економіку України.

1. Характеристика іноземних інвестицій.

Відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції — це цінності, що вклада­ються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України, з метою отримання при­бутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземні інвестори — це суб'єкти, які провадять інвес­тиційну діяльність на території України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

- іноземної валюти, що визнається конвертованою Національ­ним банком України;

- будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних із ним майнових прав;

- акцій, облігацій, інших цінних паперів;

- будь-яких прав інтелектуальної власності;

- прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів.

Міжнародна інвестиційна діяльність — це сукупність практичних дій суб'єктів по вкладенню інвестицій за рубіж та іно­земних інвестицій. Вона перерозподіляє у просторі і часі ресурси між окремими суб'єктами й об'єктами різних країн.

Прямі інвестиції — це вкладення у зарубіжні підприємства, що забезпечують контроль інвестора або його участь в управлін­ні підприємством. Прямими інвестиціями є первинні вкладення та реінвестиції, всі внутрішньокорпораційні перекази капіталу у формі кредитів і позичок між прямим інвестором і філіями, дочір­німи та асоційованими компаніями. За визначенням МВФ, інвес­тиції вважаються прямими за наявності в іноземного інвестора не менше 25 % акцій підприємства.

Портфельні інвестиції — це вкладення в акції зарубіжних підприємств (без придбання контрольного пакета), облігації та інші цінні папери іноземних держав, міжнародних валютно-кредитних організацій з метою отримання підвищеного доходу за рахунок податкових пільг, зміни валютного курсу і т. ін. Такі ін­вестиції не зумовлюють реального контролю інвестора над об'єктом інвестування.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) мають низку переваг перед внутрішніми джерелами капіталу і зовнішніми кредитами:

1. Виплата дивідендів на іноземні інвестиції залежить від одер­жаного прибутку, тобто на відміну від кредитів вони пов'язані з кін­цевим результатом і з ефективністю вкладень. Якщо прибуток відсутній і первинні інвестиції втрачаються, то збитки несе інвестор.

2. ПІІ активізують конкуренцію і можуть сприяти розвиткові малого і середнього бізнесу.

3. ПІІ сполучують у собі капітал з одночасним перенесенням практичних навиків та управлінського досвіду і з взаємовигідним обміном набутим досвідом.

4. При правильній організації, стимулюванні і розміщенні ПІІ можуть прискорити відновлення профілюючих галузей і регіонів.

5. Припливи капіталу і «ноу-хау» сприятливо позначаються на реальній економіці, розширюють податкову базу, стабілізують зайнятість і підвищують рівень доходів населення.

6. Вкладання ПІІ сприяє загальній соціально-економічній стабі­льності та захисту інвестицій через міжнародні двосторонні угоди.

7. ПІІ не збільшують заборгованість, а навпаки, стимулюють експортні доходи.

Мотивація міжнародних портфельних інвестицій подібна до мотивації прямих іноземних інвестицій. Однак портфельні інвес­тиції є більш ліквідними, а портфельний інвестор намагається максимізувати прибуток при допустимому рівні ризику.