Інституційна база соціальної політики

Можна виділити декілька підходів до класифікації інститу­цій, які мають відношення до формування та реалізації соціаль­ної політики.

шституції можна поділити за масштабом діяльності. Це можуть бути організації, що діють у міжнародному просторі (Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров'я, Дитячий фонд СОН), та вплив яких поширюється на невеликий район міста (територіальні центри з обслуговування непрацездатних громадян похилого віку, районні центри зайнятості населення тощо). Крім цього, діяльність інституцій відбувається на різних організаційних рівнях.

Організаційні рівні інституцій

Усі інституції, залучені до формування та реалізації соціаль­ної політики, можна поділити на п'ять рівнів залежно від їх функціональних обов'язків.

1. Рівень визначення політики та планування. Утворює рамки, в яких існують служби. До цього рівня належать: • Верховна Рада України (виконує законодавчу функцію, визначає засади політики, затверджує загальнонаціональні програми, в т. ч. соціального, економічного, культурного розвитку, затверджує державний бюджет, виконує функ­цію контролю за дотриманням Конституції та законів України, прав і свобод людини та громадянина);

місцеві ради депутатів (визначають економічний, соціаль­ний, культурний розвиток відповідної адміністративно-територіальної одиниці, встановлюють місцеві податки та збори, затверджують місцеві бюджети).

Кабінет Міністрів України (виконує функцію практичної реалізації державної політики, виконання Конституції і законів, розробки та здійснення загальнодержавних прог­рам, у т. ч. соціального, економічного розвитку, виконує організаційну функцію, яка полягає у спрямуванні та координації роботи міністерств та інших органів вико­навчої влади).

2. Рівень забезпечення реалізації політики в певній галузі, сфері та при виконанні особливих повноважень. Створення організаційних механізмів реалізації політики, здійснення виконавчо-розпорядчої функції:

Міністерства (центральні органи виконавчої влади, які реалізують політику у відповідній галузі, беруть участь у підготовці проектів державних програм соціального розвитку України, Державного бюджету України, за­тверджують галузеві стандарти, норми та нормативи, виконують у межах повноважень, визначених законо­давством функції управління майном підприємств, що належать до сфери їх управління);

Державні комітети (центральні органи виконавчої влади, які вносять пропозиції щодо формування державної полі­тики та забезпечують її реалізацію у визначеній сфері діяльності, сприяють іншим органам виконавчої влади у здійсненні їхніх повноважень);

Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним ста­тусом (реалізують особливі завдання та повноваження, наприклад, Державний департамент України з питань виконання покарань).

3. Рівень реалізації політики щодо певної проблеми або групи населення, на якому утворюють систему служб, управляють цією системою, займаються методичним забезпеченням її діяль- ності, працюють з колом проблем, а не окремим випадком (Державна служба зайнятості, Державний центр соціальних служб для молоді).

Регіональний рівень, безпосереднього обслуговування клієн­тів (організаційні структури — центри соціальних служб для молоді, лікарні, територіальні центри з обслуговування самотніх непрацездатних громадян і громадян похилого віку, центри зайнятості тощо. Виконавці — лікарі, соціальні працівники, працівники соціальних служб і центрів зай­нятості тощо).

Рівень реалізації індивідуальних вимог. На цьому рівні пра­цюють інформаційні, консультативні служби, які визначають суть проблеми та спрямовують клієнтів до відповідних служб або спеціалістів.

Інституційна основа соціальної політики в Україні

Соціальна політика спрямована на вирішення багатьох проб­лем у різних сферах соціального життя. Це зумовлює розгалу­жену мережу закладів та установ, залучених до розв'язання цих проблем і задоволення потреб різних груп населення. Нижче наводимо перелік таких закладів, згрупованих за відомчою ознакою.

Міністерство праці та соціальної політики України

Державна служба зайнятості.

Обласні управління праці та соціального захисту населення.

Дитячі будинки-інтернати.

Геріатричні пансіонати для громадян похилого віку.

Спеціальні будинки-інтернати.

Психоневрологічні інтернати.

Заклади освіти.

Протезно-ортопедичні підприємства.

Центри соціально-трудової та професійної реабілітації інва­лідів.

Пенсійний фонд України

• Управління Пенсійного фонду України в областях, районах і містах обласного підпорядкування.

Міністерство охорони здоров'я України

• Обласні управління охорони здоров'я.

Заклади охорони здоров'я (лікарняні, амбулаторно-поліклі­нічні заклади, станції швидкої допомоги, санаторно-курортні, аптечні, санітарно-профілактичні заклади).

Медичні заклади освіти.

Будинки дитини (для дітей до трьох років).

Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх (лікування від наркоманії, токсикоманії, алкоголізму, психо-соціальна реабілітація та корекція).

Хоспіси.