Запровадження добровільної (додаткової) накопичувальної системи

Добровільна (додаткова) накопичувальна система (третій рі­вень) розрахована на людей, які хочуть і можуть створити більші заощадження на старість. У рамках такої системи фінансуються і дострокові пенсії. Кожен громадянин повинен мати можли­вість обрати ту форму заощаджень, якій він довіряє найбільше.

Тому право здійснення добровільного пенсійного забезпечення необхідно надавати не лише пенсійним фондам, а й банкам і небанківським фінансовим установам.

Основні завдання запровадження добровільної (додаткової) накопичувальної системи:

формування законодавчої та нормативної бази для створення та функціонування недержавних пенсійних фондів;

залучення до створення пенсійних фондів банків і небанків-ських фінансових установ;

сприяння накопиченню добровільних пенсійних заощаджень громадян у банках і небанківських фінансових установах;

створення професійних і корпоративних пенсійних фондів, які акумулювали б кошти для виплати пільгових пенсій;

запровадження обов'язкової сплати додаткових пенсійних вне­сків за рахунок коштів роботодавців на підприємствах зі шкід­ливими умовами праці;

визначення пенсій залежно від накопиченої суми пенсійних внесків та інвестиційного доходу;

чітке визначення вимог і критеріїв, пов'язаних із заснуван­ням недержавних пенсійних фондів, управлінням ними та їхніми активами;

розмежування пенсійних коштів та інших активів банків небанківських фінансових установ, які обслуговують пенсійні програми;

заборона виконання однією юридичною особою функцій нако­пичення та зберігання пенсійних активів та управління ними;

забезпечення інформаційної відкритості для вкладників пен­сійних коштів діяльності недержавних пенсійних фондів, бан­ків і небанківських фінансових установ, які обслуговують пенсійні програми.

Реформування пенсійної системи — складний, багатогранний і комплексний процес, який має істотно змінити баланс полі­тичних, економічних і соціальних інтересів населення, систему державних фінансів, функціонування ринків праці та капіталу. Відповідний успіх цієї справи значною мірою залежатиме від узгодженості дій у суміжних напрямах ринкового трансформу­вання економіки.

Важливою умовою функціонування накопичувальної пенсій­ної системи є створення інфраструктури та механізмів ефективного інвестування пенсійних коштів, надійного їх захисту від ризиків втрати та знецінення. З цією метою необхідно:

визначити перелік фінансових інструментів, дозволених для інвестування пенсійних коштів, які б забезпечували збалан­сування можливих ризиків та очікуваних доходів;

встановити правила інвестування пенсійних коштів, які б мінімізували ризики та гарантували дохід;

розробити програму розвитку ринку середньо- та довгостро­кових державних боргових зобов'язань як одного з важли­вих інструментів інвестування пенсійних коштів і механізми гарантування виконання державою своїх боргових зобов'язань;

сприяти розвитку небанківського фінансового посередництва, вітчизняних фінансових інституцій, а також формуванню інвестиційної культури;

створити систему та механізми надійного зберігання та нако­пичення пенсійних коштів, захисту їх від ризиків, а також прозорого ціноутворення на ринку корпоративних цінних папе­рів та обслуговування пенсійних коштів;

сприяти розвитку ринку іпотечних фінансових інструментів, становленню інвестиційних фондів, вкладенню в них пенсій­них коштів і подальшому використанню під час кредитування будівництва та придбання житла;

розробити механізми участі пенсійних фондів в управлінні емітентами акцій (корпоративними правами), в які вкладені пенсійні активи, й інвестування пенсійних коштів в іноземні фінансові проекти згідно з вимогами законодавства;

розробити механізми взаємодії застрахованих осіб (учасників пенсійних фондів), банків і небанківських фінансових уста­нов, що їх обслуговують, і держави в частині здійснення інвес­тиційної політики щодо пенсійних коштів;

установити процедуру відбору банків і небанківських фінансо­вих установ для інвестування пенсійних коштів і визначити вимоги до компаній, що здійснюють управління ними й адмі­ністрування пенсійними фондами;

забезпечити пріоритетність економічних інтересів вкладників пенсійних фондів у процесі інвестування пенсійних коштів на засадах безпечності, довгостроковості та зворотності вкла­дення коштів, недопущення прямого їх вкладення в комер­ційні проекти;

<?%> Розділ 1 <зі<?

створити умови для участі в управлінні накопичувальною пенсійною системою представників застрахованих осіб і ро­ботодавців;

запровадити обов'язкове ліцензування юридичних осіб, які здійснюють управління пенсійними коштами.

Створення ефективної системи інвестування пенсійних кош­тів сприятиме прискореному розвитку інвестиційних процесів, піднесенню економіки, фінансовому зміцненню накопичувальної пенсійної системи та забезпеченню її стійкості. Реформування пен­сійної системи має бути підкріплене адекватними змінами в опо­даткуванні, які заохочували б роботодавців і найманих працівни­ків до накопичення й інвестування пенсійних заощаджень. З цією метою необхідно:

знизити ставки оподаткування доходів фізичних осіб, що сприятиме підвищенню доходів населення та їх легалізації і збільшенню пенсійних внесків;

звільнити від оподаткування частину доходів фізичних і юридичних осіб, яка спрямовуватиметься в накопичувальну пенсійну систему;

звільнити від податку на прибуток інвестиційні доходи, одер­жані від вкладених пенсійних коштів;

включити до системи оподаткування доходів фізичних осіб виплати з накопичувальної пенсійної системи;

звільнити суб'єктів господарювання, які управляють пенсій­ними коштами, від податку на додану вартість послуг з обслу­говування пенсійних активів, оскільки це призводить до адекватного зменшення пенсійних виплат;

розробити правовий та економічний механізми залучення доходів, одержаних від легалізації та податкової амністії до пенсійних фондів.

Пенсійна реформа здійснюється у три етапи. Перший етап (2004-2005 рр.) — реформування солідарної системи пенсійного забезпечення та запровадження добровільної системи пенсійного страхування. Другий етап (2005-2006 рр.) — створення еконо­мічних передумов та шформаційно-технічної бази для запровадження обов'язкової накопичувальної системи пенсійного страхування. Третій етап (2007-2011 рр.) — запровадження обов'язкової нако­пичувальної системи пенсійного страхування. Позитивним наслідком пенсійного реформування має стати підвищення ниж­

ньої та верхньої межі коефіцієнта заміщення (співвідношення середньої пенсії та заробітної плати) відповідно до 40 і 60% заробітку, що істотно зменшить частку домогосподарств із рівнем споживання нижче прожиткового мінімуму.

1.2.5.

Управління регіональним розвитком гуманітарної сфери

Підвищення якості освіти

Заходи, спрямовані на підвищення рівня охоплення освітою населення України, дозволять загалом в 2015 р. досягнути рівня освіти в Україні, відповідного рівня країн Організації еконо­мічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Стратегія розвитку освіти в Україні визначає завдання щодо підвищення рівня та якості освіти, впровадження державних стандартів, що відповідають вимогам Європейської спільноти (табл. 1.9).

Таблиця 1.9

Стандарти освіти в Україні (у%)

	2003 р.	2004 р.	2007 р.	2011 р.	2015 р.
Чистий показник охоплення освітою дітей віком 3-4 роки в дошкільних навчальних закладах	55,6	57	60	63	65
Чистий показник охоплення освітою дітей віком 5 років у дошкільних навчальних закладах	50,5	53	55	57	60
Чистий показник охоплення початковою освітою дітей віком 6-9 років	99,2	99,3	99,5	99,8	100
Чистий показник охоплення дітей повною освітою	90	92	95	97	99
Чистий показник охоплення вищою освітою осіб віком 18-22 (НУ рівні)	57,5	60	63	65	67
Чистий показник охоплення вищою освітою ІП-ІУ рівнів акредитації	42,2	45	49	51	65

Модернізацію системи освіти слід спрямувати на забезпечен­ня її якості відповідно до новітніх досягнень науки, культури та соціальної практики. У Національній доктрині розвитку освіти, затвердженій у квітні 2002 р. Указом Президента України, голов­ною метою державної політики щодо розвитку освіти визначено створення умов для розвитку особистості та творчої самореалі-зації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати та навчатися протягом життя, оберігати та примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати та зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну і правову державу як невід'єм­ну складову європейської та світової спільноти.